Євген Гребінка. Образ небезпечної морської плавби як уособлення життєвого шляху людини у поезії «Човен» (9 клас. Українська література) + Презентація
Автор: Дележа Альбіна Ярославівна
Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва
Тема: Євген Гребінка. Образ небезпечної морської плавби як уособлення життєвого шляху людини у поезії «Човен».
Мета: ознайомити учнів із життям та творчістю Євгена Гребінки; допомогти усвідомити ідейно-художні особливості твору «Човен», його образи та жанрову приналежність; розвивати навички виразного читання поетичних творів, їх аналізу, висловлення власних думок з приводу прочитаного; розвивати образне мислення, уміння помічати художні деталі, аналізувати та робити висновки, аргументувати власні міркування; формувати вміння бачити і використовувати прийом розгорнутого паралелізму; виховувати активну життєву позицію.
Хід уроку
- Організаційний етап
- Повідомлення теми та мети уроку
ХІХ століття подарувало українській літературі чимало визначних постатей, чия творчість впливала не лише на формування обличчя культурно-історичної епохи, але й на світогляд та самоідентифікацію нашої нації. Серед таких майстрів слова – Євген Гребінка, в основному відомий українському читачеві як байкар. Хоча він – набагато багатогранніша постать: талановитий лірик, прозаїк, видавець. І саме з його постаттю та творчістю ви познайомитесь сьогодні на уроці.
- Опрацювання навчального матеріалу. Євген Гребінка
Євгена Гребінку називають «бабою-повитухою» модерної української літератури. Лише 36 років прожив письменник, але ввійшов до історії української літератури не тільки завдяки тому, що видав 1841-го першу антологію української літератури — альманах «Ластівка», а й «пречудовим», за оцінкою Івана Франка, байкам.
Євген Павлович Гребінка народився 21 січня 1812 року на хуторі Убіжище Пирятинського повіту, що на Полтавщині, у сім’ї відставного штабротмістра Павла Івановича Гребінки. На рідному хуторі майбутній письменник мав можливість познайомитися із життям народу, його побутом та звичаями, з багатющими скарбами українського фольклору.
Початкову освіту здобув удома. 1825–1831-го навчався в Ніжинській гімназії вищих наук, де почав писати вірші та брав участь у виданні рукописних журналів, складених з учнівських творів
1827 року Євген Гребінка написав драматичний твір для самодіяльного театру «В чужие сани не садись», а 1829-го почав працювати над перекладом українською мовою поеми Олександра Пушкіна «Полтава».
1831 року Гребінка закінчив гімназію. Того ж року на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові побачив світ його перший друкований твір — вірш «Рогдаев пир». У вересні 1831-го повітове дворянство у званні обер-офіцера відрядило Гребінку у 8-й резервний Малоросійський полк, сформований для придушення польського повстання, але полк із Пирятина не вийшов, і у вересні, після поразки повстанців у Варшаві, Гребінка пішов у відставку.
1834 року Гребінка переїздить до Петербурга: «Думал я дорогою: що я там робитиму між москалями? А вышло противное: Петербург есть колония образованных малороссиян».
Восени 1834 року вийшла збірка його байок «Малороссийские приказки». Деякий
час Гребінка працює в комісії духовних училищ. У червні 1835-го Іван Сошенко познайомив письменника з Тарасом Шевченком.
З 1837 року Гребінка працює вчителем російської мови у Дворянському полку, бере участь в організації викупу Тараса Шевченка з кріпацтва, збирає твори українською мовою й клопочеться про випуск їх у додатках до журналу «Отечественные записки». Одержавши відмову, із зібраних для додатків матеріалів, він укладає альманах «Ластівка», який вийшов 27 квітня 1841-го.
З 1846 року письменник почав видавати зібрання своїх прозових творів, і до кінця 1848-го видав вісім томів. Помер Євген Гребінка 3 грудня 1848 року в Петербурзі. І хоч помер Гребінка в далекому Санкт-Петербурзі, де й провів більшу частину свого короткого життя, він заповідав бути похованим на рідній землі українській:
«Візьміть мене додому… Хай мені заспіває жайвір степовий у рідному краю…» І воля його була виконана. Спочиває поет у рідній Мар’янівці, на пагорбі при гостинці — колишньому Чумацькому шляху, — неподалік своєї родинної садиби. А з-понад даху батьківської хати, що давно вже добула свого віку, рік-річно, ставши навшпиньки, виглядає його з світів додому старий-престарий, як і небо над ним угорі, каштан. Той самий, що його Євген колись посадив разом із своїм приятелем Тарасом Шевченком, який навідався був до нього в гості.
Як це взагалi властиво письменникам, що виступають на ранньому етапi формування нової лiтератури, Євген Гребiнка не обмежував своїх iнтересiв одним
жанром – вiн випробував себе, а водночас i лiтературну мову, в рiзних жанрах поезiї i прози. Крiм того, вiн продовжував одну iз найхарактернiших i найблагороднiших традицiй української лiтератури – традицiю безпосередньої участi в загальноросiйському лiтературному процесi, виступаючи з вiршами, поемами, оповiданнями, нарисами, повiстями i статтями росiйською мовою.
У поетичному доробку Гребiнки є кiлька лiричних вiршiв українською мовою. Одним з таких творів є «Човен», написаний 1833, що був вмiщений поряд з байками у збiрцi «Малороссийские приказки», щоб продемонструвати широкi зображувальнi можливостi української лiтературної мови. Це твір був своєрідним маніфестом молодого Євгена Гребінки і має, безперечно, автобіографічний характер: роздуми автора, який із рідного хутора вирушає до далекого і невідомого Петербурга. Пропоную вам ознайомитись зі змістом цього твору.
- Робота над змістом твору «Човен»
4.1. Виразне читання твору учнями
4.2. Бесіда за питаннями
- Який настрій викликає у вас цей твір?
- Як ви гадаєте, яка його жанрова приналежність?
- Доведіть, що «Човен» Євгена Гребінки – балада.
- Яким постає ліричний герой твору?
- Як ви вважаєте, кого він уособлює?
- Як риси романтизму проявляються в баладі?
- Що ви можете сказати про образи твору?
- Як називається літературний прийом, коли картини природи порівнюються з людським життям?
- Чи є паралелізм у творі?
- З чого видно, що герой не боїться майбутнього?
- Чи є зміст балади актуальним?
4.3. Слово вчителя
Балада «Човен» має автобіографічний характер роздумів молодого поета, що вирушає з рідного хутора до Петербурга, мовби кидається в піняві хвилі розбурханого житейського моря, яке спочатку грається, а там і нещадно розбиває одинокий човен.
Романтизовано схвильована розповідь досягається засобами народної поетики: хвилі — «мов чорнії гори», хмари — «як темная нічка», громи гуркотять — «мов голос небесної кари», «пустують по піні мавки».
Проте у автора відсутнє відчуття приреченості. Вже саме твердження про неможливість заховатися від світу, від життя, і навіть більше — розуміння, що «не можна ж вік цілий пробути з собою одним», – свідчать про активність накресленої автором життєвої програми. Попрощавшись із хуторським «покоєм», не маючи певності, що «недоля і лютеє горе» минуть його, автор ради служіння вищій меті сміливо пускається в «світ білий».
Балада «Човен» стоїть дещо осторонь більшості творів і є своєрідним маніфестом молодого Євгена Гребінки, адже тут він висловив свої душевні переживання, свої побоювання, свої роздуми про майбутнє життя. Але цей твір є близьким кожній людині, бо всім нам властиві почуття і переживання, які вклав поет у баладу.
4.4. Літературний аналіз твору
Тема: роздуми поета про майбутнє життя
Ідея: зображення всіх негараздів та випробувань людського життя: жорстокості буття, безвиході, самотності особистості; показ протистояння особистості та навколишнього світу.
Рід: ліро-епос
Жанр: балада
Художні засоби:
Епітети: синєє море; буйнії вітри; чорнії гори;
Порівняння: хвиля гуляє, мов чорнії гори; в тих хмарах, мов голос небесної кари: як човнові море, для мене світ білий; як темная нічка, насупились хмари.
Метафори: заграло море; хвиля гуляє; грає море; човен ниряє; хвилі вляглися; недоля і горе пограються з човном моїм.
Зменшувально-пестливі форми: нічка, весельце.
Алітерація: в останньому рядку першої строфи балади повторюються звуки «р», «г», які передають гуркіт грому.
- Підсумки уроку
- Домашнє завдання
- ст. 149-150 (стаття);
- № 10 ст. 152 (письмово).