За ініціативою Ізраїлю, США, Росії та ряду інших держав 1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла резолюцію, в якій постановила, що 27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту буде відзначатися щорічно.
Саме цей день був обраний днем пам’яті, тому що 27 січня 1945 р. війська Радянської Армії звільнили перший, найбільший з німецьких концтаборів Аушвіц (Освенцим), розташований за 70 кілометрів від Кракова. У гітлерівських таборах було знищено понад 6 мільйонів євреїв, мільйони представників інших національностей. Загиблі у печах Освенцима були нашими співвітчизниками, вважали Україну своєю Батьківщиною, творили її матеріальне та культурне багатство.
За свідченнями в’язнів, що вижили, в таборах проводилися варварські експерименти над людьми. В’язнів поміщали у спеціальні холодильні камери і проводили над ними досліди з переохолодженням та штучним заморожуванням. Для випробування нових медичних засобів викликалися різні захворювання: малярія, висипний тиф, інфекційна жовтяниця та ін. На живих людях перевіряли вплив на організм отрут і дію запальних бомб тощо.
У цей день пам’яті висловлюють слова співчуття рідним і близьким усіх загиблих від рук нацистів у роки Другої світової війни. Сплановане і систематичне вбивство мільйонів євреїв та представників інших національностей є незрозумілим проявом людської жорстокості і визнається світовим співтовариством злочином, що не має терміну давності.
1 листопада 2010 року 65-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН було ухвалено резолюцію “Про неприпустимість певних видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов’язаної з ними нетерпимості”. Взяті Україною зобов’язання перед світовою громадськістю і обов’язок перед своїми громадянами роблять необхідним вдосконалення законодавчої бази, яка засуджує будь-яку форму реабілітації ідеології фашизму і націонал-соціалізму.