Виховні години 5-11 класКласному керівникуПозаурочна робота з математикиУсі уроки з математикиФайли

Виховна година для учнів 10-11 класів “У математиці є своя краса” + Презентація

Автор: Новікова Наталія Василівна

Навчальний заклад: Зеленогайська СЗШ І-ІІІ ступенів з дошкільним відділенням

Виховна година для учнів 10-11 класів

У математиці є своя краса

Ведучий

Шановні гості! Сьогодні ми запрошуємо вас в нашу математичну вітальню. У ній зберуться ті, хто любить математику, хто зумів відкрити для себе її красу як в математиці так і поезії та музиці. 

Ведучий

Наша математична вітальня незвичайна, в ній будуть відбуватися дивні події, зустрічатися люди різних поколінь і різних часів.

Давайте трохи пофантазуємо і заглянемо в вітальню одного з будинків минулого століття. Сьогодні тут зібралися юні гімназисти, майбутні вчені. Їх привело сюди спільне захоплення математикою.

Ведучий

Геніальна людина – геніальна у всьому.  Навіть люди, які вважають себе далекими від поезії, від романтичних переживань, зайняті тільки сухими розрахунками в своєму світі формул і чисел, і вони знайдуть безліч «відкриттів дивних» у світі поезій.

Ведучий

Ми сподіваємося, що те що ви сьогодні почуєте, допоможе вам зрозуміти, що наука і поезія тісно пов’язані, а світ так багатоликий, а тому, щоб пізнати його, потрібно бути і вченим, і поетом у душі.

Подивіться і ви, хто ж сьогодні відвідав нашу математичну вітальню.

(Заходять учасники заходу, йдуть на сцену і сідають за стіл)

 Учитель математика

Математика і поезія – це… вираз тієї самої сили уяви, тільки в першому разі уява звернена до голови, а в другому – до серця.   (Т.Хілл)

Література та математика… Здається, дисципліни несумісні. Перша – легка, емоційна, духовна, друга – серйозна, абстрактна та досконала. Проте чи означає це , що на уроках літератури не знайдеться місця для математики, і навпаки?

Учні 10-11 класів спробують довести протилежне.

Напередодні ви отримали завдання: знайти факти із життя видатних вчених-математиків, які б пов’язували їх з літературою і, навпаки—славетних літераторів із математикою. Чи вдалося вам відшукати їх?

 Ведучий:   Література і математика – що може об’єднувати ці далекі один від одного області знань? Літературу ми звикли відносити до гуманітарних наук, а математика вимагає точності й конкретизації фактів. Здавалося б, немає нічого спільного… Але математика, так само як і поезія, живопис, театр і мистецтво прагне до пізнання і краси. Що люблять, то знаходять скрізь, і було б дивно не зустрітися з математикою в художній літературі та в нашій математичній вітальні.

 Ведучий:      Цю жінку називають «символом безсмертної Греції», її любили і ненавиділи, нею захоплювались і пишались. Вона стояла у джерела розвитку математики. І звали її Гіпатія! Ще за життя, її порівнювали відразу з трьома богинями. Про неї говорили: «Афіна по розуму, Гера по величній поставі, Афродіта за красою».

Безумовно, вона була найбільш яскравою жінкою-науковцем, математиком, філософом, астрологом і лікарем античного світу. Гіпатія була настільки всебічно освіченою, що її думку поважали всі вчені того часу.

Гіпатія

Так, це я- Гіпатія. Я жила в Єгипті у першій половині VIст. нашої ери, в час жахливого мракобісся й невігластва. Оскільки я була жінкою, то мала перейматися виключно сімейними турботами. Але я займалася наукою, та ще й якою – математикою!

Ведучий

Сучасники відзначали, що всі, хто зустрічався з вами, відразу ж потрапляли під вплив вашої дивної чарівності і блискучої ерудиції.

Гіпатія виявила дивовижні здібності до геометрії та астрономії.

 Гіпатія

Мене звинуватили у зв’язку з нечистою силою, бо хіба могла, бачте, звичайна жінка опанувати такі премудрощі, які були під силу навіть не всім чоловікам. За це мене розтерзав натовп фанатиків, а потім спалив на вогнищі.

«Бийте її!», «Топчіть ногами!», «Терзайте!», «Вона знається з дияволом!», «Розпалюйте вогнище!»

Вони думали, що я вмерла тоді на вогнищі. А я живу вже 1600 років по тому. Хочу сказати про себе словами вашої поетеси Лесі Українки.

Ні! Я не вмру!
Я буду вічно жити,
Я маю в серці те,
Що не вмирає.

Ведучий

Поети складали про неї вірші. За життя Гіпатії її сучасник та земляк поет Феон
Александрійський присвятив їй теплу епіграму, переклад Івана Франка:

До Гіпатії
Коли тебе бачу й слова твої чую,
Молюся на тебе, немов на святую,
І зір мій у зоряне небо пливе,
Де панна у зорянім небі живе.
Усе, що ти чинеш, Гіпатіє-зоре,
Нам вказує небо твої розмови —
Освіти широкої ясні моря
Та мудрості незамутима зоря.

Вірш Варвари Гринько «Гіпатія Александрійська)

Світу усього гордість і мрія,
В числах відчула музику,
Розум блискучий Александрії,
Світла й науки Муза!

Вогнем спопелили Гіпатію –
Бога правдиву симпатію,
Та славу її не спалити:
Буде вона вічно жити!

Ведучий

Математика і поезія…

Ведучий

Багато видатних вчених – математиків були глибокими шанувальниками художнього слова, а дехто з них навіть досяг успіхів у галузі художньої літератури. Багато вчених, починаючи з Евкліда, збагачували науку способами розв’язування різних рівнянь. Серед них і великий таджицький учений і поет Омар Хайям.

Омара Хайяма знають як поета, філософа, математика, фізика, астронома, а також творця поетичної форми – рубаї, чотири рядки, лише три з яких рифмуються між собою.Це був неперевершений майстер цього жанру!

Омар Хайям

Я зробив науку математику  основним напрямком своїх занять. У віці 25 років здійснив перші відкриття в математиці, створив календар, який був на 7 секунд точніший чинного сьогодні григоріанського, розробленого ще в 16 столітті!Вперше я дав вичерпну класифікацію головних видів рівнянь – кубічних, квадратних, лінійних, всього 25 видів, а також створив теорію рішення кубічни рівнянь.

Саме я вперше поставив питання про зв’язок науки геометрії з алгеброю. Будучи ученим стародавнього сходу,я писав складні праці з математики, а на полях писав вірші.

Тематика моїх віршів різноманітна. Це і рубаї про кохання, про сенс життя, дружбу. Вірші сповнені мудрості й гумору, вони загадкові і прості.

Девізом моєї творчості були слова: «Хай живе життя!»

Мій ліричний герой — у постійному пошуку недосяжної істини. Тому у віршах звучать скепсис і відчай, віра і заперечення. Я любив закидати читача запитаннями: «То що ж робити?», «То як же бути?», «То що ж то далі?»:

Що Небо виграло, вдихнувши в мене душу?
Коли піду я геть, що в світі я порушу?
Кого я не питав, ніхто не пояснив,

Чому я в світ прийшов, чому я зникнуть мушу.

Ведучий

Вірші спонукають читачів мислити самостійно, йти дорогою пошуку і думати.

Ваше життя і творчість— це постійний пошук істини. Та чим ближче ви наближалися до істини, тим більше усвідомлювали, що вона недосяжна.

Омар Хайям

Я тільки й знаю, що знання шукаю,
В найглибші таємниці проникаю.
Я думаю вже сімдесят два роки —
І бачу, що нічого я не знаю.

Ведучий

Життя — це мить, сповнена невідомого для людини сенсу; якою буде ця мить — залежить від самої людини.

Омар Хайям

Хай кожна мить, що в вічність промайне,
Тебе вщасливлює, бо головне,
Що нам дається тут, — життя: пильнуй же!
Як ти захочеш, так воно й мине.

***                      ***                      ***

Ти до зла не хились, а роби лиш добро!
Бо не зло тобі друг, а добро, лиш добро.
Якщо зло і добро тобі в друзі прибились,
Вибирай однозначно – добро, лиш добро!

Ведучий

Маленьку книжечку віршів Омара Хайяма знають і шанують на батьківщині поета, у сусідніх країнах і в цілому світі. Вона переходить із рук в руки, примушує людей замислитися та сперечатися про щастя, життя, злагоду. І хоча сучасники Омара не вважали заняття поезією серйозною справою, проте вірші Хайяма читають і досі!

Ведучий

До нас прибув видатний український математик ХІХ ст. Михайло Остроградський. (Виходить Остроградський). Ви прославилися тим, що внесли свої суттєві доповнення до математичного аналізу, алгебри і теорії чисел. За свої видатні заслуги ви були обрані дійсним членом Петербурзької, Американської, Римської, Турінської, членом-кореспондентом Паризької академії наук.

Остроградський.

Я не знаю, чому мене називають російським ученим. Я – українець. Народився і виріс на Полтавщині, серед прекрасної української природи, серед добрих, талановитих, працьовитих людей. З дитинства я вбирав у свою душу чудову українську мову, найкращі на весь світ українські пісні. Може тому, що я понад 30 років змушений був жити і працювати в холодному і непривітному Петербурзі, мене вважають росіянином? Але моя душа завжди належала, належить і буде належати Україні.

Ведучий

Скажіть нам, шановний гостю, це правда, що одного разу Ви шокували чиновницький Петербург? Розповідають, що Невським проспектом їхала аристократична коляска, глуха задня частина якої була покрита чорним лаком, а Ви бігли за нею і крейдою писали якісь формули.

Остроградський (сміється).

Я робив свої відкриття у самозабутті. Для мене нічого на світі не існувало, крім математики. Можливо, мені тоді здалося, що я стою біля дошки в аудиторії. Мабуть, у мене саме тоді несподівано визріла формула з математичного аналізу, яка зараз носить моє ім’я.

Ведучий

Пане Остроградський, ми даруємо Вам цей вірш.

Така її доля

Така її доля…О боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?.. Прости сироту!

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки;
Одна, як та пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю – вона молоденька,
Бо люди чужії її засміють.

Чи винна ж голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума – заблудив.

Остроградський (схвильовано).

Я знаю цей вірш! Його написав Тарас Шевченко. Ми з ним були друзями, нас об’єднувала любов до України. Як безцінні реліквії я зберігаю твори, в яких він згадує про мене, хоч і перебільшує мої заслуги. Він писав: «Я особисто і добре знав геніального математика нашого Михайла Остроградського».

А в своєму щоденнику 13 квітня 1858 року, після того як повернувся з десятирічної каторги, він писав: «Поїхали ми з Семеном до Михайла Васильовича Остроградського. Великий математик прийняв мене з розкритими обіймами як земляка і члена своєї сім’ї, який надовго кудись відлучався. Спасибі йому».

Це мені треба дякувати Тарасу за добрі слова про мене.

 Ведучий: А ми всі в свою чергу сердечно дякуємо вам, Михайло Васильовичу, за те, що Ви так високо, наче священний прапор, несли звання українця, що показали всьому світові могутній інтелект, велику мудрість нашої нації.

Софія Ковалевська

Не можливо бути математиком, не будучи в той же час поетом у душі.

Ведучий

Пробачте, але мені здається, що у нас з’явився новий гість, точніше гостя. Вітаю! Я здогадуюсь, хто ви.

(Виходить Софія Ковалевська).

– Так, я – Софія Василівна Ковалевська. Вважаю, що серед усіх наук, що відкривали людству шлях до пізнання законів світу, сама могутня і найважливіша наука, на мій погляд, – математика.

Ведучий

Ми знаємо, що Ви, крім математики, серйозно займалися художньої літературою.

Ковалевська.

Так. Багато людей вважають математику сухою наукою. А насправді це наука, яка вимагає найбільше фантазії. Що стосується мене, то я все життя не могла вирішити, до чого я більше схильна: до математики чи літератури.

 Учитель математики

– Її портрет висить в математичних кабінетах практично всіх середніх шкіл. Вона перша в Росії жінка-математик, що стала професором і отримала вчений ступінь. Так склалося, що і отримувати освіту, і викладати їй довелося за кордоном. Сьогодні дізнаємося про драматичну долю Софії Ковалевської, яка прискорила процес емансипації жінок в європейських масштабах.

Софія Ковалевська

Я отримала світове визнання як учений, але виявилася непотрібною своїй країні.

Моє знайомство з математикою відбулося ще в дитинстві: стіни моєї кімнати в садибі Полібіно були обклеєні, через брак шпалер, лекціями професора Остроградського про диференціальне і інтегральне числення. Ще юною мій талант до науки помітили в 15 років.

Я була не тільки математик, але й містик. Я вірила в знаки долі і віщі сни, часто передбачала прийдешні події життя. Моя прабабуся була циганською ворожкою, і я, мабуть, успадкувала її містичний дар.

Мені хотілося продовжити навчання наукам за кордоном, але за правилами 19 століття я могла подорожувати по Європі тільки з родичами або з чоловіком.

Сестра Анна порадила мені фіктивний шлюб, який допоможе здійснити задумане.

(Вихід чоловіка Софії)

Володимир Ковалевський:Мені було 26 років, Софії – 18.

Софія:Він вразив уяву молодої панночки. Життя його було більш захоплюючим від будь-якого роману. Він вражав всіх своєю пам’яттю, перекладав і друкував книги.

Володимир Ковалевський:

Наш фіктивний шлюб з Софією  поступово став справжнім, у нас народилася донька. Софія виявилася романтичною натурою, присвячувала мені вірші і дуже ревнувала. Для багатьох здавалося дивним, як вона поєднує математику з поезією.

Софія:

Володимир Ковалевський був талановитим вченим-біологом, який намагався займатися комерцією, щоб забезпечити мені, дружині, гідне життя.

 Володимир Ковалевський:

Софія часто говорила, що Швеція стала для неї другою батьківщиною. І це було справді так. У Швеції її шанували, цінували як професора, як громадського діяча, як ученого.

У Стокгольмі Софія написала відомий роман «Нігілістка» і повісті «Спогади дитинства», «Сестри Раєвські».

У неї було багато планів, але в кінці 1890 року повертаючись після поїздки по Європі в Стокгольм, підхопила застуду. Нездужання перейшло в запалення легенів, з яким медики ніяк не могли впоратися. Позначився і виявлений лікарями в дитинстві порок серця.

Протягом усього життя Софія відстоювала своє святе право – бути вченим, професором, дослідником нарівні з чоловіками. І їй це вдалося. Якщо перелічити всі досягнення, всі її успіхи і нагороди, надані їй науковим світом, важко повірити, що ця жінка прожила на Землі всього сорок один рік.

Служіння математиці Софія уявляла собі невід’ємним служіння літературі. У ній одночасно жили математик і поет. Вони одночасно народилися, росли, вчилися, писали наукові роботи й вірші.

Софія Ковалевська.

А зараз послухайте одну із моїх поезій (Читає на фоні стишеної ліричної музики)

Чи не приходилось вам часом
Серед юрби де-небудь бути
І пісню пристрасну, прекрасну
Там несподівано почути?

Неждано хвиля з літ минулих
До серця вашого прилине,
Розбудить пам’ять призаснулу
Про все, що рідне вам і миле.

Та ось мелодія завмерла.
А потім зовсім зупинилась…
Так без кінця і без початку
Назавжди пісня ця лишилась.

Відомий англійський математик Джеймс Сільвестр, присвятив мені сонет «Небесна муза».

Ведучий

«У математиці є своя краса, як у поезії так і в музиці». (М.Жуковський)

Неможливо уявити наше життя без музики. Ми зустрічаємося з нею на кожному кроці. Без музики немає фантазії, творчого злету. Вона незримо присутня в почуттях людини.

Послухай: музика навкруг,
Вона невидима в природі,
Та для незлічених мелодій
Народжує найкращий звук,

Ведучий

Їй служать вітер, сплеск ріки

І гуркіт грому, голос зливи,

В зеленій тиші хор щасливий —

Весну оспівують пташки,

 

Ось вітер зашумів в гаях,

І у танок ялинки встали —

І все це арфи наспівали,

Гобой, і скрипка, і рояль.

(М. Івенсен)

Ведучий:      Ми всі добре знаємо, що музика здатна надихати людей на великі подвиги, допомагає людям у найважчі хвилини. Як найближчий друг, вона втішає в печалі, дає приклад мужнього ставлення до життя.

 Ведучий

Математика і музика. На перший погляд здається, що нічого спільного в них немає. Але варто лише на мить задуматись і зв’язок відразу відшукається. Музика немислима без нот, кожна з яких має свою тривалість. Рахуючи тривалість нот «раз-і- два-і-три-і-…», називаємо початок натурального ряду.

 Учитель математики

Музичні твори теж характеризуються  певним правилом побудови. В кожному творі присутні злети мелодії та її падіння. Дослідження показали, що правильно підібрані тони музики, її побудова – певним чином діють на психіку людини та всього живого.

Якщо музичний твір побудований за всіма правилами золотої пропорції та золотого перерізу – нервова система слухача буде в стані душевного спокою та комфорту.

Музика ж, у якій дані співвідношення не дотримуються – порушує рівновагу стану всього живого. Внутрішні процеси порушуються, з’являється стан агресії, незадоволення собою та оточуючими.

 Ведучий:   Чи не може музика бути описаною як математика почуттів, а математика як музика розуму? Так, наприклад, музикант відчуває музику, а математик розуміє музику.

Ведучий: Вагомий зв’язок музики і чисел виявили ще піфагорійці. Піфагор створив

власну школу мудрості, поклавши в її основу два мистецтва – математику і музику.

Він вважав що гармонія чисел схожа на гармонію звуків.

До нас завітав геніальний учений Стародавньої Греції – Піфагор.

 Ведучий:    Ваші досягнення безсмертні.Ми знаємо, що Ви, шановний Піфагоре, обожнювали числа. Ви казали, що числа керують світом.

Піфагор

Я був не лише математиком і філософом, а й теоретиком музики. Займався пошуками музичної гармонії, оскільки вірив у те, що така музика необхідна для очищення душі і лікування тіла і здатна допомогти розгадати будь-яку таємницю.

Про вплив музики на людину з давніх давен було добре відомо багатьом вченим, однак на зв’язок музики і чисел першим вказав саме я, Піфагор.

 

Ведуча

Вісім звуків – до, ре, мі, фа, соль, ля, сі, до – найдавніша музична гама. В наші дні

темперована гамма включає в себе дванадцять нот, включаючи діези і бемолі, але в

основі її лежить винахід, за який ми повинні дякувати Піфагору.

Піфагорова теорія музики досягла навіть небес.

 

Піфагор

Я поділяв уявлення про сферичності світобудови і при цьому першим назвав Всесвіт «космосом».Кожна планета, проходить певну відстань, створюючи при цьому звук.

Піфагор стверджував, що «музика дуже благотворно діє на здоров’я, якщо займатися нею належним чином». В Золотих віршах Піфагор показав ті моральні правила, суворе виконання яких призводить душу до ідеалу . Ось кілька з них:

  • Роби лиш то, що в майбутньому не засмутить тебе.
  • Не роби ніколи того, що не знаєш. Але вчись усьому, що потрібно знати, і тоді будеш вести спокійне життя.
  • Не зневажай здоров’ям свого тіла. Давай йому вчасно їжу і пиття, і вправи яких воно потребує.
  • Привчайся жити просто.
  • Не зачиняй очей, коли хочеш спати, не розглянувши усіх своїх вчинків у минулий день.

На перстні Піфагора  викарбовано такий девіз: “Тимчасова невдача краща тимчасової удачі”.

Анатолій Солов’яненко

Ще про одну визначну людину хотілося сьогодні згадати. Це всесвітньовідомий співак, наш український соловейко—Анатолій Солов’яненко. Анатолій Борисович стажувався у міланському театрі „Ла Скала” і був першим з наших тенорів, який співав, і не один раз, на уславленій сцені „Метрополітен-Опера” в Нью-Йорку.

Та мало хто знає, що Анатолій Борисович мав математичну освіту: він закінчив фізико-математичний факультет Донецького політехнічного інституту, отримав диплом гірничого інженера і залишився в ньому викладати нарисну геометрію.

Ми називаємо його «Золотим голос» України минулого століття.

Послухайте у виконанні Анатолія Солов’яненка пісню, слова до якої написала людина, яка також мала математичну освіту: фізико-математичний факультет

Харківського університету, – це Михайло Петрович Старицький – брат основоположника української класичної музики Миколи Лисенка.

(Звучить пісня „Ніч яка, місячна, зоряна” у виконанні А. Солов’яненка)

Борис Миколайович Делоне — математик, життя і діяльність якого тісно пов’язані з Україною. Він народився в сім’ї механіка та одержав прекрасне виховання, ґрунтовно займався музикою. Хлопчик добре знав і любив Баха, Моцарта, виконував усі сонати Бетховена, писав багато музичних творів. Учитель музики рекомендував своєму вихованцеві вступити до консерваторії по класу композиції, а вчитель малювання — продовжити навчання в Художній академії. Але Борис Миколайович вибрав інший шлях — шлях математика і фізика.

Ведучий

Ми сподіваємось, що за допомогою наведених сьогодні прикладів, нам вдалося показати,, що поезія і математика, математика та музика — це два могутніх знаряддя пізнання світу, частиною якого є сама людина. Поєднання поезії, музики і науки вносить гармонію і красу у світ!

Учитель математики:Отже, поетична творчість у поєднанні з професією математика — життєва основа щастя для реалізації свого Божого Дару… Бо дійсно, це є «Два крила», які людина вибирає собі для того, щоб летіти в щасливому польоті пізнання Всесвіту і дарувати радість своїм батькам, учителям і друзям.

Ведучий

Добігла кінця наша зустріч. Ми вам розповіли лише маленьку частинку про чарівний світ математики. Показали її необмежені можливості. Сподіваємось, ми переконали кожного з вас , що без математики прожити неможливо і нецікаво.

Учитель математики

Шановні гості, дорогі учні! Вашій увазі пропонувалися фрагменти історії великої науки на прикладах самозреченого, а іноді трагічного, життя видатних математиків. Але на світі завжди торжествує правда над кривдою, сонце долає темряву. І тому сьогодні з нами Піфагор, Гіпатія, Остроградський, Ковалевська, Омар Хайям, Анатолій Солов’яненко, Борис Делоне. Вони безсмертні, а разом з ними – й ми.

На цьому наше свято закінчено. До нових зустрічей, дорогі друзі.

Завантажити: Виховна година для учнів 10-11 класів "У математиці є своя краса" + Презентація + Сертифікат (Розмір: 12.6 MB, Завантажень: 12)
Back to top button