ГоловнеУчительська

Загадки фінської школи: менше вчишся – більше знаєш

Фінська освіта давно і стабільно займає кращі позиції у всіляких рейтингах, перераховувати які не дозволяє масштаб статті. Однак найголовніший «приз» освітньої системи країни варто згадати: згідно з міжнародними дослідженнями, які раз на 3 роки проводить авторитетна організація PISA, фінські школярі показали найвищий у світі рівень знань. Вони також стали найбільш читаючими дітьми планети, зайняли 2-е місце з природничих наук і 5-е – з математики.

Але навіть не це так захоплює світове педагогічне співтовариство. Неймовірно, що при таких високих результатах фінські школярі проводять найменшу кількість часу за навчанням, а фінська держава витрачає на свою якісну і безкоштовну освіту досить помірні кошти в порівнянні з багатьма іншими країнами.

Загалом, є якась таємниця, розгадати яку намагаються педагоги різних держав. Фіни нічого не приховують і з задоволенням діляться досвідом, організовуючи семінари, як у своїй країні, так і по всьому світу.
Фінська система освіти - Шкільне життя
Середнє загальноосвітнє обов’язкове навчання у Фінляндії включає школу двох ступенів
– Нижня (alakoulu), з 1-го по 6-й клас.
– Верхня (yläkoulu), з 7-го по 9-й клас.

У додатковому 10-му класі учні можуть поліпшити свої оцінки. Потім діти відправляються в професійний коледж, або продовжують навчання в ліцеї (lukio), 11-12 класи, в нашому, звичному розумінні.

Фінська школа сповідує поступове навантаження, доведене до максимуму тільки для добровольців, що вибрали «лукіо», тих, хто дуже хоче і здатний вчитися.

7 принципів фінської середньої освіти

1. Рівність:
– Шкіл.

Немає ні елітних, ні «слабеньких». У найбільшій школі країни вчиться 960 учнів. У найменшій – 11. Усі мають абсолютно однакове устаткування, можливості та пропорційне фінансування. Майже всі школи – державні, є десяток приватно-державних. Різниця, крім того, що батьки вносять часткову оплату, в підвищених вимогах до учнів. Як правило, це – своєрідні «педагогічні» лабораторії, які обрали наступні педагогіки: Монтессорі, Френе, Штайнера, Мортана і Вальдорфська школи. До приватних відносяться і установи з викладанням англійською, німецькою, французькою.

Дотримуючись принципу рівності, у Фінляндії існує паралельна система освіти «від дитячих садків до університетів» шведською мовою.

Не забуті і інтереси саамського народу, на півночі країни можна навчатися рідною мовою.

До недавнього часу фінам було заборонено обирати школу, слід було віддавати дітей в «найближчу». Заборону зняли, але більшість батьків так і віддають дітей «ближче», адже всі школи однаково хороші.

– Усіх предметів.

Поглиблене вивчення одних предметів на шкоду іншим не вітається. Тут не вважається, що математика важливіша, приміром, мистецтва. Навпаки, єдиним винятком для створення класів з обдарованими дітьми можуть бути схильності до малювання, музики і спорту.

– Батьків.

Хто за професією (соціальним статусом) батьки дитини, вчитель дізнається в останню чергу, у разі потреби. Питання вчителів, анкети, що стосуються місця роботи батьків, заборонені.

– Учнів.

Фіни сортують учнів на класи, навчальні заклади за здібностями або кар’єрними перевагами.

Також немає «поганих» і «хороших» учнів. Порівняння учнів один з одним заборонено. Діти, як геніальні, так і з великим дефіцитом розумових здібностей, вважаються «особливими» і навчаються разом з усіма. Загалом у колективі навчаються і діти на інвалідних кріслах. При звичайній школі може бути створений клас для учнів з захворюваннями органів зору або слуху. Фіни намагаються максимально інтегрувати в суспільство тих, кому потрібна особливе ставлення. Різниця між слабкими і сильними учнями – найменша у світі.

«Мене обурювала фінська система освіти, коли в школі вчилася моя дочка, яку за тутешніми мірками можна віднести до обдарованих. Але коли в школу пішов син, у якого велика кількість проблем, мені відразу все дуже сподобалося», – ділилася враженнями одна з мам.

– Вчителів.

Ні «улюблених» або «ненависних гримз». Вчителі теж не прикипають душею до «свого класу», не виділяють «любимчиків» і навпаки. Будь-які відхилення від гармонії ведуть до розірвання контракту з таким учителем. Фінські вчителі повинні лише виконувати свою роботу наставника. Всі вони однаково важливі в трудовому колективі, і «фізики», і «лірики», і вчителі праці.

– Рівність прав дорослого (вчителя, батьків) і дитини.

Фіни називають цей принцип – «шанобливе ставлення до учня». Дітям з першого класу пояснюють їх права, в тому числі, і право «скаржитися» на дорослих соціальному працівнику. Це стимулює фінських батьків до розуміння, що їхня дитина – самостійна особистість, ображати яку заборонено як словом, так і ременем. Принижувати учнів у педагогів не виходить в силу особливостей професії вчителя, прийнятих у фінському трудовому законодавстві. Головна особливість полягає в тому, що всі вчителі укладають контракт тільки на 1 навчальний рік, з можливим (чи ні) продовженням, а також отримують високу зарплату (від 2500 євро – помічник, до 5000 – вчитель-предметник).

2. Безкоштовність:

Крім самого навчання, безкоштовні

– Обіди

– Екскурсії, музеї і вся позакласна діяльність

– Шкільне таксі (мікроавтобус), який забирає і повертає дитину, якщо найближча школа знаходиться далі двох кілометрів.

– Підручники, все канцелярське приладдя, калькулятори, і навіть ноутбуки-планшетники.

Будь-які збори батьківських коштів на будь-які цілі заборонені.

3. Індивідуальність:

Для кожної дитини складається індивідуальний план навчання та розвитку. Індивідуалізація стосується змісту використовуваних підручників, вправ, кількості класних і домашніх завдань і відведеного на них часу, а також викладення матеріалу: кому «корінці» – більш докладний виклад, а від кого потрібні «вершки» – коротко про головне.

На уроці в одному і тому ж класі діти виконують вправи різного рівня складності. І оцінюватися вони будуть згідно персонального рівня. Якщо відмінно виконав «свою» вправу початкової складності, отримай «відмінно». Завтра дадуть рівень вище – не здаси, нічого страшного, знову отримаєш просте завдання.

У фінських школах, поряд із звичайним навчанням, є два унікальні різновиди освітнього процесу:

– Підтримуюче навчання «слабких» учнів – тим чим займаються приватні репетитори. У Фінляндії репетиторство популярності не має, шкільні вчителі добровільно справляються з додатковою допомогою під час уроку або після нього.

– Корекційне навчання – пов’язане із стійкими загальними проблемами в засвоєнні матеріалу, наприклад, через нерозуміння нерідної фінської мови, якою ведеться навчання, або у зв’язку зі складнощами із запам’ятовуванням, з математичними навичками, а також з асоціальною поведінкою деяких дітей. Корекційне навчання проводять в малих групах або індивідуально.

4. Практичність:

Фіни кажуть: «або ми готуємо до життя, або – до іспитів. Ми вибираємо перше». Тому іспитів у фінських школах немає. Контрольні та проміжні тести – на розсуд учителя. Існує тільки один обов’язковий стандартний тест після закінчення середньої загальноосвітньої школи, причому, вчителі не печуться про його результати, ні перед ким за нього не звітують і дітей спеціально не готують: що є, то й добре.

У школі викладають тільки те, що може знадобитися в житті. Логарифми або пристрій доменної печі не знадобляться, їх і не вивчають. Зате тутешні дітлахи з дитинства знають, що таке портфоліо, контракт, банківська карта. Вміють вирахувати відсоток податку на отриманий спадок або зароблений в майбутньому дохід, створити сайт-візитку в Інтернеті, прорахувати ціну товару після кількох знижок, або зобразити «розу вітрів» на даній місцевості.

5. Довіра:

По-перше, до шкільних працівників та вчителів: немає перевірок, міськво, райно, методистів тощо. Програма освіти в країні – єдина, але являє собою тільки загальні рекомендації, і кожен педагог використовує той метод навчання, який вважає підходящим.

По-друге, довіра до дітей: на уроках можна займатися чимось своїм. Наприклад, якщо на уроці літератури включений навчальний фільм, але учневі не цікаво, він може читати книгу. Вважається, що учень сам вибирає, що для нього корисніше.

З цим принципом тісно пов’язані два інших:

6. Добровільність:

Навчається той, хто хоче вчитися. Педагоги постараються привернути увагу учня, але якщо у нього начисто відсутній інтерес або здібності до навчання, дитину зорієнтують на практично корисну в майбутньому, «нескладну» професію і не будуть бомбити «двійками». Не всім будувати літаки, хтось повинен добре водити автобуси.

У цьому фіни теж бачать завдання середньої школи – виявити, чи варто даному підлітку продовжувати навчання в ліцеї, або достатньо мінімального рівня знань, кому корисніше піти в професійне училище. Треба відзначити, що і той і інший шлях в країні однаково цінується.

Виявленням схильностей кожної дитини до певного виду діяльності шляхом тестів і бесід зайнятий штатний шкільний спеціаліст – «учитель майбутнього».

Загалом, процес навчання у фінській школі м’який, делікатний, але це не означає, що можна «забити» на школу. Контроль шкільного режиму обов’язковий. Всі пропущені уроки будуть «Відсиджувати» в прямому сенсі. Наприклад, для учня 6-го класу вчитель може знайти «віконце» в розкладі і посадити його на урок у 2-му класі: сиди, сумуй і думай про життя. Будеш заважати молодшим – годину не зарахують. Чи не виконуєш задане вчителем, не працюєш на уроці – ніхто не буде викликати батьків, загрожувати, ображати, звертаючись до розумової неповноцінності або ліні. Якщо батьки так само не стурбовані навчанням своєї дитини, вона спокійно не перейде в наступний клас.

Залишатися на другий рік у Фінляндії не ганебно, особливо після 9-го класу. До дорослого життя потрібно готуватися серйозно, тому у фінських школах є додатковий (необов’язковий) 10-й клас.

7. Самостійність:

Фіни вважають, що школа повинна навчити дитину головного – самостійного майбутнього життя.

Тому тут вчать роздумувати і самим отримувати знання. Нових тем вчитель не розповідає – все є в книгах. Важливі не завчені формули, а вміння користуватися довідником, текстом, Інтернетом, калькулятором – залучати необхідні ресурси до вирішення поточних проблем.

Також шкільні педагоги не втручаються в конфлікти учнів, надаючи їм можливість підготуватися до життєвих ситуацій всебічно, і розвинути вміння постояти за себе.

Школа, школа, ти мені снишся

Навчальний процес в «однакових» фінських школах, тим не менш, організований дуже по-різному.

1. Коли і скільки вчимося?

Навчальний рік у Фінляндії починається в серпні, з 8 по 16, єдиного дня не існує. А закінчується в кінці травня. В осінньому півріччі мається 3-4 дні осінніх канікул і 2 тижні різдвяних. Весняне півріччя включає по тижню лютневих – «лижних» канікул (фінські сім’ї, як правило, відправляються разом кататися на лижах) і Великодні.

Навчання – п’ятиденка, тільки в денну зміну. П’ятниця – «короткий день».

2. Чому вчимося?

1-2 кл .:

вивчають рідну (фінську) мову і читання, математику, природознавство, релігію (згідно віросповіданням) або «філософію» для тих, кого релігія не хвилює; музика, праця і фізкультура. На одному уроці може вивчатися відразу кілька дисциплін.

3-6 кл .:
починається вивчення англійської мови. У 4-му класі – ще одну іноземну мову на вибір: французька, шведська, німецька або російська. Вводяться додаткові дисципліни – предмети за вибором, у кожній школі вони свої: швидкість друкування на клавіатурі, комп’ютерна грамотність, вміння працювати з деревом, хоровий спів. Майже у всіх школах – гра на музичних інструментах, за 9 років навчання діти спробують все, від дудочки до контрабаса.

У 5-му класі додається біологія, географія, фізика, хімія, історія. З 1-го по 6-й клас навчання веде один вчитель майже з усіх предметів. Урок фізкультури – це будь-яка спортивна гра 1-3 рази на тиждень, залежно від школи. Після уроку обов’язковий душ. Література, у звичному для нас розумінні, не вивчається, це скоріше, читання. Вчителі-предметники з’являються тільки в 7-му класі.

7-9 кл .:

фінська мова та література (читання, культура краю), шведська, англійська, математика, біологія, географія, фізика, хімія, основи здоров’я, релігія (філософія), музика,фізкультура, предмети за вибором і праця, яка не поділяється окремо «для хлопчиків» і «для дівчаток». Всі разом вчаться варити супи і вирізати лобзиком. У 9-му класі – 2 тижні знайомства з «трудовим життям». Хлопці знаходять собі будь-яке «робоче місце» і з великим задоволенням відправляються «на роботу».

3. Кому потрібні оцінки?

У країні прийнята 10-бальна система, але до 7-го класу застосовується словесна оцінка: посередньо, задовільно, добре, відмінно. З 1-го по 3-й клас позначки в будь-яких варіантах відсутні.

Усі школи підключені до державної електронної системи «Wilma», щось на зразок електронного шкільного щоденника, до якого батьки отримують особистий код доступу. Педагоги виставляють оцінки, записують пропуски, інформують про життя дитини в школі; психолог, соціальний працівник, «вчитель майбутнього», фельдшер теж залишають там потрібну батькам інформацію.

Оцінки у фінській школі не мають зловісного забарвлення і потрібні тільки для самого учня, застосовуються для мотивації дитини в досягненні поставленої мети і самоперевірки, щоб міг поліпшити знання, якщо забажає. Вони ніяк не відбиваються на репутації вчителя, школи та районні показники не псують.

Дрібниці шкільного життя:

– Територія шкіл не обгороджена, охорона при вході відсутня. Більшість шкіл має систему автоматичного замка на вхідних дверях, потрапити в будівлю можна тільки згідно з розкладом.

– Діти не обов’язково сидять за партами-столами, можуть і на підлозі (килимі) розміститися. У деяких школах класи обладнані диванчиками, кріслами. Приміщення молодшої школи встелені килимами.

– Форма відсутня, так само як і якісь вимоги з приводу одягу, можна прийти хоч у піжамі. Змінне взуття потрібно, але більшість дітей молодшого та середнього ланки воліють бігати в шкарпетках.

– В теплу погоду уроки часто проводяться на свіжому повітрі біля школи, прямо на травичці, або на спеціально обладнаних у вигляді амфітеатру лавочках. Під час змін учнів молодшої школи обов’язково виводять на вулицю, нехай навіть на 10 хвилин.

– Домашнє завдання задають рідко. Діти повинні відпочивати. І батьки не повинні займатися з дітьми уроками, педагоги рекомендують замість цього сімейний похід в музей, ліс або басейн.

– Навчання «біля дошки» не застосовується, дітей не викликають переказувати матеріал. Учитель коротко задає загальний тон уроку, потім ходить між учнями, допомагаючи їм і контролюючи виконувані завдання. Цим же займається і помічник вчителя (є така посада у фінській школі).

– В зошитах можна писати олівцем і витирати скільки завгодно. Мало того, і вчитель може перевірити завдання олівцем!

Наталія Кірєєва, Гельсінкі

Back to top button