Якщо учень лається на уроці

Якщо учень лається на уроці

Якщо учень лається на уроці

Сьогодні на порядку денному чи не найбільш поширена проблема сучасних педагогів — нецензурні висловлювання школярів. Судячи зі свідчень учителів, почути лайку можна і в випускному, і в першому класі. Причому діти не просто кидаються поганими словами на перервах у коридорі. Деякі не соромляться розмовляти так із педагогом на уроці. Кожен учитель обирає свою тактику боротьби з лихослів’ям. Але для цього треба знати першопричину такої поведінки.

ХТО ВИНЕН?

Це одвічне запитання постає щоразу, коли батьки й учителі збираються, аби вирішити, що робити з дитиною, яка частенько дозволяє собі нецензурні висловлювання. Вчителі, безперечно, звинувачують у всьому батьків, бо ж на уроках лайці не вчать, а батьки все-таки нарікають на шкільне оточення, старшокласників. Ось і виходить замкнуте коло. У психологів — свій погляд на це питання.

— Є кілька причин, через які діти починають вживати лайливі слова, — стверджує психолог Тетяна Дроботун. — Молодші часто не розуміють змісту, а звучання слова сподобалося або хочуть наслідувати старших. Підлітки роблять це, щоб відчути себе дорослими, «як усі», щоб привернути до себе увагу батьків, учителів, однокласників, з почуття протесту. Якщо батьки зайняті своїми справами, а дитина потребує їхньої уваги, то немає кращого способу, як голосно і бажано у великій аудиторії сказати щось непристойне. Зовсім не важливо, що батьки починають кричати, обурюватися, відчитувати або навіть карати дитину. Мети досягнуто — вся увага батьків прикута до неї. Така сама ситуація і в школі. Адже кожен учитель, як би не старався, має своїх улюбленців. Діти це відчувають, тому часто намагаються привернути увагу педагога, якщо не знаннями, то непристойними словами. І це перший дзвіночок, аби задуматися, а чи достатньо уваги приділяє вчитель цьому учневі. Можливо, варто проконсультуватися зі шкільним психологом. Однак не поспішайте влаштовувати скандал, адже цим тільки покажете підліткові, що він — на «правильному» шляху. Є й інші причини лихослів’я, пов’язані з надмірною агресією і психічними розладами. То вже робота для психотерапевта.

РІЗНИЙ ВІК — ОДНА ПРОБЛЕМА

Протягом усього періоду дорослішання дитини може трапитися ситуація, коли вона відкриє для себе нецензурні ви­словлювання. Не має значення, де вона почує їх — вдома від батьків, по телевізору, від старших друзів чи просто на вулиці. Однак кожен вік має свої причини і мотивацію для вживання «заборонених виразів».

Так, діти двох-п’яти років використовують жаргон несвідомо, оскільки мовне наслідування властиве молодшому віку нарівні з іншими видами діяльності.

У віці п’яти-семи років основною рушійною силою є бунт проти усталених правил поведінки. Причому діти вживають лайливі слова свідомо, чудово знаючи і розуміючи, що цього робити не можна.

Із восьми до дванадцяти років починають розмежовувати ситуації, де можна лаятися, а де — зась. Нецензурщина в цьому віці використовується серед однолітків для самоствердження, через бажання влитися в колектив і прагнення здаватися дорослішими. Так вони почуваються впевненіше.

З 12 — 14 років підлітки зазвичай вживають жаргон, аби дати вихід емоціям, або розповідаючи анекдот. Поступово лайка вичерпує себе, оскільки перестає відповідати культурним потребам дитини. Але це стосується випадків, коли підліток зростає у нормальному оточенні, де нецензурна лайка не є нормою спілкування або способом «прикрасити» бідний словниковий запас.

— Взагалі, причина підліткової лайки набагато глибша, — впевнена Тетяна Дроботун. — Для тинейджерів світ занадто ворожий, і вони таким чином намагаються захиститися від нього. За відбірною лайкою підлітки ховають свої слабкості. З погляду психології, агресія є необхідною ланкою духовної еволюції, тому проходження цього етапу розвитку свідчить про те, що дитина розвивається нормально. Діти, які свого часу не вихлюпнули агресію і не пройшли цей етап, можуть навіть мати проблеми в майбутньому.
ЗВОРОТНИЙ БІК МЕДАЛІ. ДИРЕКТОРКА ЛАЯЛАСЯ ПЕРЕД УЧНЯМИ

У Форт Уейні, штат Індіана, США стався безпрецедентний випадок. Директорку школи Труді Грефтон викрили, коли вона нецензурно висловлювалася на учнівському зібранні третіх- п’ятих класів. Про це стало відомо Департаменту освіти.

Як розповіла прес-секретар відомства Крісті Стокман, хтось із дітлахів забруднив фекаліями кабінку в шкільному туалеті, що й змусило директора порушити тему неприпустимої поведінки на зібранні. Саме там Труді Грефтон не втрималася від крутого слівця. Департамент освіти надіслав нестриманій директрисі лист із попередженням, а батьки ображених учнів отримали письмові вибачення від адміністрації школи.

ЦІКАВО ЗНАТИ
ЛАЙКА РУЙНУЄ ДНК?

Багато шуму наробило одне відоме дослідження впливу лихослів’я на здоров’я людини. Наприкінці минулого століття співробітник Інституту проблем управління РАН, засновник «Інституту квантової генетики», біолог Петро Гаряєв провів кілька досліджень і створив апарат, що переводить слова в електромагнітні коливання. Гаряєв з’ясував, що деякі лайливі слова негативно впливають на людський організм. Вони призводять до «вибухів» у генетичному апараті людини, спотворюючи її спадкові програми, викликаючи мутації, аналогічні тим, що виникають внаслідок радіаційного впливу. Вчений був упевнений, що лайкою можна не просто образити людину, а покалічити й навіть убити. З іншого боку, є висновки психотерапевтів про те, що лихослів’я допомагає зняти стрес або психічне напруження. Справа в тому, що коли людина нецензурно висловлюється, її організм виробляє певні гормони, здатні протистояти стресу.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ І БАТЬКАМ
ОСНОВНЕ — БЕЗ ПАНІКИ!

Дати однозначний рецепт боротьби з лихослів’ям важко. Проте, якщо вживання непристойних слів застало вас зненацька, пригодяться загальні поради психолога.

1. Уперше почувши лайку від дитини, намагайтеся вдати, що нічого не сталося і спостерігайте за її поведінкою. Якщо вона вже розуміє сенс сказаного слова, вона чекатиме від вас якоїсь реакції і, не побачивши її, повторить провокацію або вирішить, що слово звичайне, втратить інтерес і забуде про нього. А якщо дитина не викаже цікавості, то, мабуть, це слово скоро зникне з лексикону малого бешкетника.

2. Якщо учень нецензурно висловився посеред уроку, основне — зберегти спокій. Звичайно, важко втриматися, не відреагувати і не покарати його. Зробіть вигляд, що нічого особливого не сталося — це лише прикра випадковість. А вже після закінчення уроку з’ясуйте причину такої поведінки. Це підкаже, як діяти далі.

З. Якщо нецензурщина все-таки прижилася в дитячому мовленні, поговоріть з дитиною, запитайте її, що означають ці слова. Можливо, малюк і сам не знає, що каже. Поясніть, хто користується такими словами і чому культурні люди таких слів не вживають.

4. Якщо підліток кричить, гнівається і виявляє агресію, не можна просто заборонити виражати свій гнів. Необхідно навчити його, як реагувати на подразники, як виявляти негативні емоції без грубих слів.

5. Якщо ненормативна лексика вже закріпилися в мовленні дитини, можна дати їй почитати словник ненормативної лексики. Адже коли чогось багато, воно є доступним і не карається, то швидко набридає.

6. Якщо дитина мотивує свою лайку тим, що «всі інші так роблять», спробуйте пояснити, що нецензурна лексика схожа на залежність від тютюну і алкоголю. Так само, як нікотин руйнує легені, так і нецензурщина збіднює словниковий запас. А його відновлення буде складним і болісним.

ВЛАСНИЙ ДОСВІД
НЕЦЕНЗУРЩИНУ ДОЛАЮ ВІДЖИМАННЯМ

Дехто з учителів веде зухвалих порушників дисципліни до директора, інші — викликають батьків або «читають мораль». А ось учителька однієї з харківських шкіл Марина Панько має свій дієвий спосіб боротьби з учнівською лайкою.

— У мене на уроці за лихослів’я — завжди віджимання від підлоги. Причому починаю практикувати таке покарання вже з п’ятого класу, як тільки діти приходять з початкової школи, — ділиться досвідом учителька. — Перший раз сказав непристойне слово — п’ять віджимань, другий — 10, третій — 15… Як правило, до 9-10 класу вже перестають відкрито висловлюватися нецензурно. Хоча не беруся гарантувати, що ця наука — на все життя. Однак мені вдається навчити своїх учнів розмовляти на людях пристойно.

Щоправда, трапився випадок у волонтерському літньому таборі, де я працювала з групою старшокласників. 16-річна дівчина-підліток за два тижні «дійшла» до 50 віджимань, але лихословити продовжувала. І лаялася, як мужик, хоча й була донькою директриси ліцею.

Джерело:pedpresa.com