Смерть Агамемнона

Викладено за трагедією Есхіла «Агамемнон».

Агамемнон, вирушаючи в похід під Трою, обіцяв дружині своїй Клітемнестрі негайно сповістити її, коли впаде Троя і закінчиться кровопролитна війна. Послані ним слуги мали розвести вогнища на вершинах гір. Такий сигнал, передаючись з однієї гірської вершини на другу, скоро міг досягти його палацу, і Клітемнестра раніш від інших дізналася б про падіння великої Трої.

Дев’ять років тривала облога Трої. Настав останній, десятий рік, коли, за провіщенням, вона повинна була впасти. Клітемнестра могла тепер кожного дня одержувати звістку про падіння Трої і про те, що повертається чоловік її Агамемнон. Щоб не захопило її зненацька повернення чоловіка, Клітемнестра кожної ночі посилала раба на дах свого високого палацу. Там, не склепляючи очей цілу ніч, стояв раб, утупивши очі в нічну пітьму. І в теплі літні ночі, і під час грози й бурі, і взимку, коли члени дубіють від холоду й падає сніг, стояв уночі на даху раб. Минали роки, а покірний волі цариці раб кожної ночі чекав умовленого сигналу. Ждала його й Клітемнестра. Але не для того, щоб з великою радістю зустріти свого чоловіка – ні! Вона забула його заради іншого, ради Егісфа, і замишляла згубу цареві Агамемнону в той день, коли повернеться він на батьківщину із славою переможця.

Була темна ніч. Ось уже почав бліднути схід. Наближався ранок. Раптом побачив раб яскравий вогонь на далекій вершині гори. Це був давно сподіваний сигнал.

Упала велика Троя; скоро повернеться додому Агамемнон. Зрадів раб – тепер скінчилась його важка нічна варта. Поспішив він до Клітемнестри і переказав їй радісну вість. Але чи була вона радісна для Клітемнестри?

Щоб не впало на неї й тіні підозріння, Клітемнестра удала, що й вона радіє звістці, і, скликавши рабинь, пішла, щоб принести богам подячну жертву. Але глибоко в серці підступна Клітемнестра замишляла згубу Агамемнонові.

Зібрались і жителі міста біля палацу Агамемнона. Швидко дійшла й до них вість, що впала, нарешті, велика Троя.

Хотіли старійшини зустріти біля палацу Агамемнона, хоч іноді й брав їх сумнів, що скоро справді повернеться їх цар. Ці сумніви розвіяв прибулий вісник; він оповістив, що недалеко вже Агамемнон. Знову вдала Клітемнестра, що радіє. Вона поспішала до палацу мовби для того, щоб приготувати все для зустрічі, але не до зустрічі чоловіка готувалася вона, а до його вбивства.

Нарешті, показався вдалині на колісниці і сам Агамемнон на чолі свого переможного війська. Уквітчані квітами і зеленню йшли воїни, а за ними везли незліченну здобич і велику кількість полонянок. Поруч царя на колісниці сиділа сумна дочка Пріама, віща Кассандра. Голосними криками зустрів народ царя. Вийшла йому назустріч і Клітемнестра. Вона звеліла услати шлях до палацу пурпурними тканинами. Наче бога, зустрічала вона Агамемнона. Він навіть боявся, що прогнівить богів, якщо прийме такі почесті. Знявши сандалі, пішов Агамемнон до палацу, за ним ішла підступна Клітемнестра, оповідаючи йому, як чекала вона його, як страждала в розлуці з ним; але біля входу до палацу зупинилась дружина Агамемнона й вигукнула:

– Зевсе, Зевсе! зроби те, що я благаю! Допоможи мені здійснити мій задум!

З цими словами ввійшла Клітемнестра до палацу.

Мовчки товпились громадяни біля палацу Агамемнона. Тяжке передчуття великої біди гнітило їх, і вони не розходились від палацу.

Раптом з палацу почувся жахливий передсмертний крик Агамемнона. Клітемнестра вбила Агамемнона, коли він виходив з ванни. Вона накинула на нього широке довге покривало, в якому він заплутався, немов у сітях, і не міг захищатись. Трьома ударами сокири вбила вона чоловіка.

Із закривавленою сокирою в руках, в одязі, забризканому кров’ю, вийшла Клітемнестра до народу. Вжахнулись усі громадяни від її злочину, а вона пишалася ним, наче здійснила великий подвиг. Але потроху і її починають опановувати гризоти сумління; лякає її, що доведеться їй постраждати за це вбивство, лякає, що з’явиться невблаганний месник за Агамемнона.

Вийшов з палацу і Егісф. Він уже вбрався в царські шати і взяв жезл царя в руку. Страшенне обурення оволоділо народом. Розтерзали б вони Егісфа, коли б не захистила його Клітемнестра. Потроху почали розходитись пригнічені загибеллю Агамемнона громадяни. А Егісф з Клітемнестрою пішли в палац торжествувати, що захопили вони владу, вчинивши великий злочин. Але не судилось їм утекти від помсти – їм загрожувала за тяжкі злочини жорстока кара, над ними тяжіла невблаганна доля.

Шкільне життя

Викладено за трагедією Есхіла «Агамемнон». Агамемнон, вирушаючи в похід під Трою, обіцяв дружині своїй Клітемнестрі негайно сповістити її, коли впаде Троя і закінчиться кровопролитна війна. Послані ним слуги мали розвести вогнища на вершинах гір. Такий сигнал, передаючись з однієї гірської вершини на другу, скоро міг досягти його палацу, і Клітемнестра раніш від інших дізналася б про падіння великої Трої. Дев’ять років тривала облога Трої. Настав останній, десятий рік, коли, за провіщенням, вона повинна була впасти. Клітемнестра могла тепер кожного дня одержувати звістку про падіння Трої і про те, що повертається чоловік її Агамемнон. Щоб не захопило її зненацька повернення чоловіка,…

Оцінити

0

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*