Конспекти уроків основи здоров'я 7 класУсі уроки «Здоров’я, безпека та добробут»Файли

Формування корисних звичок і навичок. Значення життєвих принципів для здоров’я (7 клас. Основи здоров’я)

Формування корисних звичок і навичок. Значення життєвих принципів для здоров’я

Мета: показати, як формуються корисні звички і навички; обґрунтувати значення життєвих принципів для здоров’я; надати практичні навички самооцінки здоров’я; виховувати свідоме ставлення до збереження власного здоров’я.

Матеріали та обладнання: фотографії, плакати, ілюстрації, на яких зображені корисні звички і навички, життєві принципи здоров’я, ростомір і підлогові ваги для виконання вправи, комп’ютерна презентація MS PowerPoint.

Поняття: корисні звички, корисні навички, принципи здоров’я, самооцінка здоров’я.

Тип уроку: комбінований (засвоєння нових знань, практична вправа).

Хід уроку

І. Організаційний момент        

ІІ. Актуалізація опорних   знань      

Урок починається з презентації соціальної реклами про здоровий спосіб життя. Кожна група презентує свою рекламу.

Потім відбувається обговорення та порівняння змісту й зовнішнього вигляду презентацій. Можна обрати журі, у якому будуть по одному представнику з кожної групи. Журі визначить, яка реклама була найкращою. Можна обрати кращу рекламу для того, щоб показати її на рівні школи, в інших класах.

   III.   Мотивація  навчальної діяльності    

Обговорення ситуації

Школяр звик читати в транспорті. Він захоплено читає в тролейбусі, автобусі, трамваї. Чи можна цю звичку вважати корисною?

Учитель вислуховує відповіді учнів і дає коментар, звертаючи увагу на те, що в кожної людини є якісь звички, корисні або шкідливі, але вони не з’являються раптово, а формуються протягом певного часу і на це треба зважати.

Повідомлення теми уроку, постановка мети й завдань уроку

  1. Вивчення нового матеріалу
  2. Як формуються корисні звички і навички

Розповідь учителя з елементами бесіди

Кожен з нас у процесі життя накопичує знання і виробляє певні вміння. Наприклад, уміння читати, рахувати й писати. Якщо людина якимось умінням користується часто, то починає автоматично здійснювати певні дії. У неї з’являється навичка. Наприклад, спочатку школяр здобуває вміння писати. Потім за допомогою частих вправ здобуває навичку письма, тобто починає робити це автоматично. Навички з’являються протягом життя і становлять основу поведінки.

  • Наведіть приклади навичок, які є у вас.
  • А чи відрізняються навички від звичок?

Учитель вислуховує відповіді дітей і звертає увагу на те, що навички треба відрізняти від звичок. Навичка формується в результаті постійних вправ, потім розвивається і вдосконалюється. А звичка з’являється при простому багаторазовому повторенні однієї й тієї самої дії протягом більш-менш тривалого часу. Вона не розвивається і не вдосконалюється. Вона просто є.

Звичка — це поведінка, образ дій, схильність, що стали для людини звичайними, постійними.

Наприклад, людина торкається мочки вуха, якщо про щось задумалася. Постійне повторення цієї дії перетворює її на звичку. До звичок можна також віднести манеру підкидати голову для того, щоб прибрати чубок з чола, або манеру сутулитися при ходьбі, або гризти нігті від хвилювання.

Будь-яка дія, якщо ви її багаторазово повторюєте, може перетворитися на звичку. Якщо це корисна дія, то формується корисна звичка. Але можуть формуватися і шкідливі звички. Розрізняють прості і складні звички. До складних від- носять здатність цінувати час, дотримуватися режиму дня, доводити розпочате до кінця. А до простих звичок можна віднести, наприклад, звичку завжди класти на місце необхідні предмети або збирати портфель відразу після приготування уроків.

Давайте разом складемо схему, що ілюструватиме якими можуть бути звички.

Обговорення ситуації

Микола звик вітатися при зустрічі з іншими людьми, а Галя завжди грубо відповідає, коли до неї звертаються. До яких наслідків призводить така поведінка? Чи є вона корисною для здоров’я цих школярів? Якої поведінки будете дотримуватися ви?

Розповідь учителя з елементами бесіди

  • Наведіть приклади звичок, які допомагають нам у житті.

Учитель вислуховує відповіді дітей і звертає увагу на те, що звичка дивитися під ноги допомагає нам уникнути травм і переломів. Звичка зупинятися біля дороги, дивитися ліворуч і праворуч перед тим, як перейти її, рятує нам життя. Звичка вітатися і привітно усміхатися робить нас привабливими для інших людей. Звичка мити руки перед їдою вберігає нас від інфекційних захворювань. Звичка піднімати руку, якщо хочеш щось запитати або сказати на уроці, допомагає успішно вчитися.

  • Як на ваш погляд з’являються корисні звички?

Учитель вислуховує відповіді учнів і дає коментар про те, що корисні звички з’являються не відразу, а після тривалого повторення дії. Наприклад, якщо школяр один або два рази зробив уранці зарядку, то звичкою це не стане. А от якщо він займається зарядкою протягом року, то це може стати звичкою. Звички — це риси поведінки, які стали вашою потребою. Давайте разом складемо схему, яка показуватиме при- клади корисних звичок.

  1. Значення життєвих принципів для здоров’я

Фронтальна бесіда

  • У чому, на ваш погляд, полягає значення життєвих принципів для здоров’я?
  • Що буде, якщо життєві принципи здорового способу життя залишаються тільки на словах?
  • На яких принципах ґрунтуються правила здорового способу життя?

Давайте пригадаємо схему, що ілюструє принципи здорового способу життя.

Принципи здорового способу життя:

  • принцип забезпечення раціонального харчування;
  • принцип підтримування оптимального рухового режиму;
  • принцип загартовування;
  • принцип дотримування правил особистої гігієни;
  • принцип формування в себе вольових якостей;
  • принцип інтелектуального, морального і духовного роз- витку.

Обговорення ситуації

Існує проблема, яка полягає в тому, що шкідливі звички формуються швидше і легше, ніж корисні. Як ви гадаєте, що може допомогти формуванню корисних звичок?

  1. Закріплення вивченого матеріалу       

Пропонується практична вправа, яка включає дві частини: визначення стану організму за допомогою суб’єктивних показників і визначення індивідуальних показників фізично-го здоров’я за допомогою об’єктивних показників. Для про- ведення другої частини вправи було б доцільно організувати роботу в парах.

Вправа № 2 «Самооцінка здоров’я»

Мета: навчитися проводити самооцінку рівня свого фізичного здоров’я.

Хід роботи

  • Визначення стану організму за допомогою суб’єктивних показників.

Таблиця. Визначення рівня фізичного здоров’я організму за допомогою суб’єктивних показників

Показник стану Оцінка
«Добре»

(4 бали)

«Задовільно»

(3 бали)

«Погано»

(2 бали)

Самопочуття Гарне Млявість, знесиленість Слабкість, дратівливість, запаморочення
Сон Спокійний, міцний,

відновлюючий

Переривчастий, засипання через силу Безсоння або підвищена сонливість
Апетит Нормальний або трохи підвищений Знижений Відсутній
 

Настрій

Життєрадісний, бадьорий, упевненість у своїх силах  

Байдужість

 

Занепадницький

Бажання навчатися Велике Помірне Відсутнє
Працездатність Висока, гарна Погіршена Різко знижена
Біль у м’язах Відсутній Є, але швидко минає після душу, масажу Тривалий

Підрахуйте загальну суму балів, отриману в результаті відповідей. Якщо сума балів становить:

від 26 і вище — стан вашого організму дуже гарний; від 22 до 25 балів — гарний;

від 18 до 21 — задовільний;

від 14 до 17 — поганий.

Визначення індивідуальних показників фізичного здоров’я.

Обладнання та матеріали: ростомір, підлогові ваги.

  • Вимірювання зросту.

Роззуйтеся й станьте на ростомір. Голову тримайте прямо. Зріст вимірюють за допомогою спеціальної горизонтальної планки ростоміра. Запишіть свій зріст у сантиметрах.

  • Визначення маси тіла.

Роззуйтеся й станьте на підлогові ваги. Запишіть масу тіла в кілограмах.

  • Визначення відповідності маси тіла зросту. Масу свого тіла поділіть на зріст у сантиметрах. Кожному сантиметрові зросту згідно з нормою відповідають 0,35–0,40 кг маси в хлопчиків і 0,38–0,43 кг маси в дівчаток.

Розрахунок за формулою: маса тіла (у кг) : зріст (у см) = ? Або порівняйте свої дані з таблицею.

Таблиця. Показники розвитку підлітків

Зріст у сантиметрах Маса тіла в кілограмах Вік у роках
Показники для хлопчиків
143–158 36,7–49,1 12
149–165 39,3–53,0 13
155–170 45,4–56,8 14
Показники для дівчаток
146–150 38,4–50,0 12
151–163 43,3–54,4 13
154–167 46,6–55,5 14
  • Запишіть отриманий результат до таблиці:
Мій зріст у сантиметрах Моя маса тіла в кілограмах
  • Зробіть висновок.
  1. Домашнє завдання
  2. Прочитати параграф підручника, виконати відповідні завдання в робочому зошиті, поміркувати над результатами самооцінки здоров’я.
  3. Підготуватися до невеличкої наукової конференції

«Види імунітету».

Що треба знати всім учасникам міні­конференції

Проведення конференцій, семінарів, диспутів та дискусій на уроках основ здоров’я спрямоване не тільки на розширення знань про основи здорового способу життя та способи збереження здоров’я, а й на формування у школярів культури ведення дискусії, толерантності до думки іншої людини, розвитку мовлення, освоєння наукової термінології. Важливо ознайомити школярів із правилами проведення конференцій, семінарів, диспутів та дискусій, пояснити, як повинен вести себе ведучий, доповідач, слухачі.

При організації таких заходів важливо виділити правила для того, хто говорить, і того, хто слухає. Пропонуємо варіант таких правил, які можна оформити у вигляді пам’ятки.

Правила для того, хто говорить

Той, хто говорить, повинен:

  • доброзичливо ставитися до співрозмовника. Він не має права у своїй промові наносити співрозмовнику образу або зневажливо ставитися до нього. Слід уникати прямих негативних оцінок особистості співрозмовника. Співрозмовника треба поважати і звертатися до нього доброзичливо, не ставити у центр уваги власне «я», краще бути скромним в самооцінці і не нав’язувати категорично співрозмовнику власних думок і оцінок;
  • уміти грамотно переконувати співрозмовника, розуміючи його точку зору;
  • уміти користуватися прийнятими в науковій дискусії мовними кліше. Наприклад, «Чи правильно я Вас розумію?», «Мені хотілося б уточнити Вашу точку зору»,

«Дозвольте заперечити Вам по суті питання», «З усього сказаного можна зробити такий висновок» і т. п.;

  • дотримуватися обраної теми для диспуту і не змінювати її на іншу тему на свій розсуд;
  • слідувати логіці й стежити за тим, щоб висновок не суперечив посиланням, щоб наслідки випливали з причин;
  • пам’ятати, що він бере участь у диспуті не один і його виступ може тривати від 45 секунд до 1,5 хвилини;
  • уміти використовувати у своїй промові спеціальні наукові терміни і розуміти їх значення;
  • пам’ятати, що слухач його не тільки чує, а й бачить. Треба звернути увагу на жести, пози, міміку, загальну манеру триматися, культуру поведінки та культуру мовлення. Необхідно обмежувати свою жестикуляцію, не розмахувати надмірно руками, не топтатися на місці, не повертатися до слухачів спиною і т. д.

Правила для того, хто слухає

Багатьом школярам здається, що слухати — це дуже просто і вчитися цього не треба. Можливо, саме тому багато хто з них слухає, але не чує. Тому правилам слухача треба приділити не менше, а можливо, навіть більше уваги, ніж правилам для тих, хто говорить.

Слухач повинен:

  • ставитися до мовця доброзичливо, з повагою і терпляче;
  • мати такт, терпіння і вміння вислухати уважно до кінця;
  • доброзичливо, шанобливо вислуховувати співрозмовника, не перебивати його, не збивати його з думки, не вставляти свої зауваження;
  • докласти зусиль, щоб зрозуміти мовця, причому зрозуміти правильно;
  • вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на поставлене за- питання;
  • вести діалог, але при цьому не забувати, що не слід займати весь часовий простір бесіди власними висловлюваннями.

Школярі повинні розуміти, що правила для того, хто говорить, і для того, хто слухає, тісно пов’язані, бо говорять і слухають два повноправні учасники процесу спілкування, організованого в режимі конференції або дискусії. Вони також повинні мати спільне уявлення щодо ведення дискусії.

Учням треба пояснити, що дискусія — це спосіб ведення обговорення, що полягає в змаганні учасників у доведенні істинності чи хибності висловленої думки. Думка, для обґрунтування істини чи хибності якої будується доказ, називається тезою доказу. Учасник спору завжди повинен мати одну головну тезу. На доказ істинності чи хибності тези на- водяться інші думки.

На початку дискусії треба з’ясувати найбільш спірну думку, а також тезу. Для цього потрібно перевірити, чи всі слова і вирази тези цілком і чітко вами зрозумілі. Кожний важливий аргумент доказу треба розглядати окремо. Знайти і точно вказати, у якому саме пункті ви не згодні з тезою доказу (дум- кою) — значить установити пункти розбіжності в суперечці.

Мета спору може полягати у з’ясуванні істинності думки (тези спору) або істинності доказів.

Усе, що говориться в дискусії, можна поділити на ваші доводи й аргументи супротивника. Необхідно вислухати, точно зрозуміти й оцінити всі доводи співрозмовника. Іноді варто лише уточнити його довід — і співрозмовник сам відмовляється від свого аргументу, відчувши його слабкість. Коли супротивник наводить який-небудь аргумент проти вашої думки, для захисту необхідно переконатися в тому, що довід цей правдивий, правильний і що він дійсно суперечить вашій думці та несумісний з нею.

Важлива частина спору — це уточнюючі, інформативні запитання і висловлювання, прояснення значення того чи іншого слова, з’ясування, як розуміє його співрозмовник.

Якщо він розуміє слово інакше, то виникає суперечка про визначення слова. Слід пам’ятати, що дати цілком точне і беззаперечне визначення можна далеко не для всіх слів. Правила ведення спорів освоюються школярами поступово, і головне в цьому процесі — сама практика ведення дискусії.

Деякі правила ведення спору

  • Сперечайтеся тільки про те, що добре знаєте.
  • У суперечці зберігайте спокій і повне самовладання.
  • Ретельно і чітко з’ясовуйте тезу і всі головні доводи — свої й супротивника.
  • Відводьте всі доводи, які не стосуються справи.

Іноді людина не дає співрозмовнику говорити, постійно перебиває його, намагається перекричати або просто демонстративно показує, що не бажає його слухати. Така поведінка є абсолютно неприйнятною в науковій дискусії. Необхідно вміти переконувати супротивника, аргументуючи свою думку наявними у вас даними або фактами. Уміння переконувати — ще одне важливе вміння, яке формується тільки через практику спору. Можна виділити деякі правила, які допомагають переконувати.

Правила, що допомагають переконувати

  • Спробуйте побачити речі очима вашого опонента.
  • Проявляйте симпатію по відношенню до його думок та інтересів.
  • Якщо ви відчули нелогічність власного висловлювання або його суперечність фактам, визнайте це.
  • Уникайте того, щоб опонент міг сказати «ні»,— будуйте ланцюг аргументації так, щоб він завжди був змушений говорити «так».
  • Нехай опонент говорить в основний час (не заважайте йому висловитися).Якщо вам відомий якийсь сильний аргумент, з яким опонент не може не погодитися, то постарайтеся пред’явити його якомога пізніше.
  • Намагайтеся наводити тільки правдиві, достовірні висловлювання, не кажіть того, що самі вважаєте брехнею.
  • Не кажіть того, для чого у вас немає достатніх підстав.
  • Покритикуйте самі себе до того, як вас стануть крити- кувати інші.

Первинна підготовка до невеличкої наукової конференції «Види імунітету» — розподіл ролей

Виділяється три основні ролі для учасників:

  • доповідач
  • учасник
  • ведучий конференції

Ведучий конференції регулює порядок ведення конференції, оголошує тему доповіді, ім’я доповідача, сигналізує, коли можна ставити запитання. Ведучий є основним голосом конференції: коли він говорить, решта мовчать і слухають, хто і які дії повинен виконувати. Саме він оголошує початок і закінчення конференції.

Учасник конференції під час її проходження уважно слухає все, що відбувається, і включається в обговорення тільки при зверненні до нього й отриманні права голосу від ведучого.

Доповідач конференції повинен підготувати доповідь. Теми для доповідей, які повинні підготувати троє доповідачів:

  1. Уроджений імунітет. Його значення.
  2. Природний набутий імунітет.
  3. Штучний набутий імунітет.

Усі учасники міні-конференції повинні знати відповідні правила спілкування.

  VII.   Підбиття  підсумків уроку       

Підсумкова бесіда

  • Що таке звичка? Які звички називають корисними?
  • Семикласник чудово їздить на велосипеді. Це навичка чи звичка?
  • Учень, виходячи з класу, завжди грюкає дверима. Чи можна це назвати навичкою?
  • На уроці в школі, на виставі в театрі, у метро і в автобусі дитина завжди жує жуйку. Чи можна сказати, що це навичка?
  • В одних школярів є звичка провітрювати приміщення, а інші бояться протягів. Як розв’язати це протиріччя?
  • Семикласник звик чистити зуби, але робить це всього п’ять секунд. Чи можна це вважати корисною звичкою? Чому?
  • Наведіть приклади формування у вас корисних звичок, які допомагають зберігати здоров’я.

Словничок до уроку

Звички — це типові для людини дії або риси поведінки, які стали її потребою.

Корисні звички — це риси поведінки, які стали вашою потребою і допомагають вам зберігати здоров’я та бути успішними в житті.

Навички — способи виконання дій, при яких вони в силу частого вправляння стають автоматизованими.

Завантажити: Формування корисних звичок і навичок. Значення життєвих принципів для здоров’я (7 клас. Основи здоров’я) (Розмір: 59.3 KB, Завантажень: 485)
Back to top button