Одіссей і Навсікая

Викладено за поемою Гомера «Одіссея».

Поки Одіссей спав, зарившись у купу сухого листя, богиня Афіна пішла у місто феакійців. Там увійшла вона до палацу царя Алкіноя і, прибравши образ дочки мореплавця Діманта, з’явилася царівні Навсікаї під час сну її. Почала богиня докоряти Навсікаї, що не дбає вона про одяг. Нагадала юній царівні Афіна, що вже недалеко день її весілля, до нього повинна приготувати вона чистий одяг своїм рідним і тим, хто поведе її до дому молодого. Квапила богиня Навсікаю, щоб їхала вона швидше з рабинями на берег моря до водоймищ прати одяг. Сказавши це, залишила Навсікаю богиня і злинула на світлий Олімп.

На зорі пробудилась Навсікая. Вразив її сон, що їй приснився. Одразу ж пішла вона до своїх батьків. Вона застала матір свою Арету біля вогнища. Оточена служницями, пряла вона пурпурну пряжу. А батька зустріла Навсікая в дверях, – він ішов на раду феакійських старійшин. Підійшла до батька Навсікая і почала просити його дати їй візок, запряжений мулами, щоб могла вона поїхати на річку прати одяг.

– Багато назбиралось у нас брудного одягу, – сказала Навсікая, – я поїду прати його! Адже повинен ти сяяти чистотою свого одягу на раді старійшин, та й твої юні сини хочуть у чистому вбранні відвідувати танки феакійських дів. А за одяг я сама подбаю.

Так сказала Навсікая, але про шлюб, якого вона бажала всім серцем, не мовила й слова. Соромилась вона згадати про нього. Але зрозумів таємну думку своєї дочки Алкіной і, ніжно усміхнувшись до неї, звелів рабам приготувати візок з кошем і запрягти в нього мулів. Поспішно зібралась Навсікая. Цариця Арета дала їй їжі й вина, щоб могла дочка й рабині угамувати голод після роботи. Дала їм вона й золоту посудину із запашним маслом вимастити тіло після купання.

Весело рушила Навсікая та її рабині на берег моря. Прибувши до водоймищ, попрали вони в них убрання, виполоскали й розстелили сушитись на морському піщаному березі. Скінчивши роботу, обмились юні діви у ріці і вимастили тіло запашним маслом. Потім попоївши, почали вони гуляти на березі ріки, бавлячись грою в м’яча. Отут і придумала Афіна-Паллада, як збудити Одіссея. Навсікая кинула м’ячем у подруг, а Афіна, незрима для дів, відбила його могутньою рукою, і впав він у море. Голосно закричали всі діви. Від цього крику прокинувсь Одіссей. Не знав він, на що зважитись: вийти чи не вийти йому із своєї схованки? Нарешті вийшов він до дів, прикривши тіло вітами. Страшний мав вигляд Одіссей, покритий морською тванню і водоростями. Злякалися діви і порозбігалися на всі сторони. Залишилась одна Навсікая, їй надихнула сміливість богиня Афіна. Не зважився підійти до прекрасної діви Одіссей. Він почав здалека благати її допомогти йому, кажучи:

– О, прекрасна діво, до тебе я з благанням простягаю руки! Вродою рівна ти богині Артеміді. Чи не богиня ти? Якшо ти смертна, то які щасливі твої батьки, що вони мають таку дочку! Ти своєю красою нагадала мені струнку пальму, на яку дивувався я колись на Делосі біля вівтаря бога Аполлона. Зглянься, прекрасна діво, на мене! Двадцять днів носився я бурхливим морем. Дай мені хоч якийсь шмат матерії, щоб прикрити наготу! Нехай за цю допомогу безсмертні боги виконають усі твої бажання! Хай нагородять вони тебе щасливим шлюбом!

– Чужоземцю, – відповіла Одіссеєві Навсікая, – я бачу з твоїх слів, що не проста ти людина і що боги нагородили тебе мудрістю. Але як знатним, так і незнатним посилає Зевс і щастя, і нещастя. Терпеливо перенось те, що послав тобі Зевс. А тут у нас ні в чім тобі не буде нестачі. Я вкажу тобі шлях до міста. Я – дочка Алкіноя, володаря феакійців.

Скликала Навсікая своїх рабинь, звеліла їм дати Одіссеєві чистий одяг і нагодувати. Одіссей обмився в ріці, вимастив тіло запашним маслом і вбрався в даний йому одяг. А Афіна наділила Одіссея такою красою, що коли сів Одіссей на березі моря, Навсікая навіть подумала, чи не з богів хтось з’явився на землю. З радістю обрала б собі такого чоловіка прекрасна царівна. Подали рабині Одіссеєві їжі й вина, і він угамував голод, що мучив його.

Тим часом усе вже було готове до повернення в місто. Навсікая запросила Одіссея йти за нею. Про одне тільки прохала вона його, – щоб у місто не входив він разом з нею і її рабинями, а почекав біля міської брами, в саду Алкіноя, біля гаю, присвяченого богині Афіні, і дав їй одній повернутись до палацу. Боялася царівна, що почнуть злословити феакійці, побачивши її з прекрасним чужоземцем, і говорити, чи не обрала вона його собі за жениха. Крім того, порадила Навсікая Одіссеєві, коли він увійде до палацу, найперше впасти до ніг цариці Арети й благати її про допомогу, бо її, як богиню, шанує весь народ за велику мудрість. Сказавши це, погнала мулів Навсікая в напрямі до міста. За нею пішли рабині й Одіссей. Стримувала біг мулів царівна, щоб могли встигати за нею Одіссей і рабині.

Викладено за поемою Гомера «Одіссея». Поки Одіссей спав, зарившись у купу сухого листя, богиня Афіна пішла у місто феакійців. Там увійшла вона до палацу царя Алкіноя і, прибравши образ дочки мореплавця Діманта, з’явилася царівні Навсікаї під час сну її. Почала богиня докоряти Навсікаї, що не дбає вона про одяг. Нагадала юній царівні Афіна, що вже недалеко день її весілля, до нього повинна приготувати вона чистий одяг своїм рідним і тим, хто поведе її до дому молодого. Квапила богиня Навсікаю, щоб їхала вона швидше з рабинями на берег моря до водоймищ прати одяг. Сказавши це, залишила Навсікаю богиня і злинула на…

Оцінити

0

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*