Населення Львова після війни

Населення Львова після війни

Населення Львова після війни

Львівські дослідники вирішили з’ясувати, як змінилося населення міста після війни та як нові мешканці облаштовували своє життя. Для цього центр міської історії Центрально-Східної Європи розпочав проект «Пошук дому». Після Другої Світової війни місто почали активно заселяти росіяни, східняки і селяни із галицьких сіл.

Вбивства і репресії проти українців «совєтами» у 1939-1941 і з 1944 року, винищення євреїв у 1941-1944 німецькими окупантами, втеча корінних львів’ян на Захід, примусове виселення поляків – це картина воєнного Львова. Донині достеменно невідомо, скількох корінних львів’ян, людей різних національностей, втратило мультикультурне місто.

Науковці припускають, що 1945 року у Львові залишилось менше 9% корінних мешканців, котрі розгублено спостерігали, як їхнє європейське місто заселяють чужинці, які розмовляли «суржиком» і російською. Найкращі помешкання в елітних районах діставалися партійним функціонерам, «енкаведистам», радянським «визволителям», суддям і прокурорам, міліціонерам. Вони оселялись у квартирах з меблями попередніх господарів. У час повоєнного безладу і злочинності у місті чимало осіб просто самовільно, без ордерів, займали помешкання.Чужинці не бачили до цього такої європейської архітектури, прибраних під’їздів із ліпниною і квітами, а також добротних шаф, креденсів, порцеляни, годинників…Мешкати у Львові для них справді нагадувало казку.

1944 року Львів був порожнім

Богданна Степанюк зі своїми рідними мешкала на околиці міста на Баторівці, за Клепаровом, у власному будиночку. До війни це був робітничий район, де мешкали місцеві українці, поляки, євреї.

«У 1944 році, з другим приходом «совєтів» Львів був порожній, багато євреїв повиїжджали, багато квартир вони полишали. Поляків вивозили у Польщу, хтось втікав за кордон.У Львові не вистачало робочих рук. Пригадую, як автобусами заводи довозили робочу силу з ближніх сіл. Підвали у центрі заселяли двірники з села, їм важливо було будь-де зачепитись, щоб лиш втекти з села від тих примусових колгоспів і голоду», – розповідає корінна львів’янка.

Наймасовіше заселення Львова відбулось у 1945-1950 роках. Тоді у місті мешкало понад 300 тисяч осіб. Вже у 1951 році майже 39% населення у Львові становили росіяни. У п’ятдесятих до Львова з Росії перевезли 25 фабрик і заводів. Сюди направляли російських фахівців. Богданна Степанюк пригадує, що приїжджі зі Східної України намагались з корінними мешканцями порозумітись українською, бо львів’яни не розуміли російської.

Селяни не ототожнюють себе зі Львовом

Дослідник Андрій Бондаренко розповів, що метою проекту «Пошук дому» є показати, як із польського міста Lwόw, німецького окупованого міста Lemberg Львів перетворився на радянське українське місто. Кожна нова влада впливала на життя окремої людини.

Дослідники Центру міської історії зараз опитують мешканців одного з відомих районів – Підзамче, який виглядає занедбано, але має велику історію. Це був робітничий квартал, у роки війни тут розташовувалось єврейське гетто, а у радянський час це був промисловий район. На Підзамчому у повоєнний час мешкали демобілізовані солдати, робітники – переселенці з сіл, етнічні українці, переселені з Польщі. Оскільки Підзамче не був елітним районом, то сюди не вельми охоче селились приїжджі. Тому донині у старих кам’яницях мешкають корінні городяни.

«Люди з навколишніх сіл, які працювали у Львові, мали у селах родини. У Львові вони проводили лише робочі дні, а на вихідні виїжджали у рідні села. Тобто, вони себе не ідентифікували зі Львовом. А ось приїжджі українці зі Сходу більше себе вважали львів’янами, цікавились минулим міста», – каже Андрій Бондаренко.

Така тенденція у Львові зберігається донині, коли екс-селяни поспішають у п’ятницю у рідні села і не ототожнюють себе зі Львовом.

Джерело: radiosvoboda.org

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*