ГоловнеПерерва

8 Березня: скасувати свято чи повернути сенси?

Восьме березня — одне з тих свят, навколо якого не перший рік дискутують із пропозицією декомунізувати, скасувати чи хоча би зробити звичайним робочим днем. То яку ж із позицій обрати? Спираймося на факти.  

Пропонуємо більше дізнатися про сенс свята і про те, чи зазнав він зміни впродовж радянської окупації України. Для цього звернімося до статті президентки Української асоціації дослідниць жіночої історії, докторки історичних наук — Оксани Кісь

Чи існувало 8 Березня до більшовиків?

Почнемо з того, що передісторія Міжнародного жіночого дня бере свій початок від 28 лютого 1909 року, коли під проводом Соціалістичної партії тисячі американок відзначали Національний день прав жінок у США. А вже 1910 року, з подачі Клари Цеткін, понад 100 делегаток із 17 країн одностайно підтримали її ідею про щорічне відзначання дня прав жінок на міжнародному рівні.

У Києві 8 Березня вперше відзначали у 1914 році, де провідне місце займали пацифістські заклики. Із приходом до влади більшовики почали поступове зміщення акцентів із боротьби за права жінок до свята жіночності, весни та краси.

Як радянська влада змінила сенс Жіночого дня?

У 1920 році Жіночий день уперше відзначили в радянській Україні, а вже у 1921 році 8 Березня стало державним святом в СРСР. Проте з перших років більшовики зайнялися планомірною підміною сенсу цього дня. 
🔸 Змінили форму проведення свята. Замість вуличних акцій, до яких могли б приєднатися усі охочі, — збори та засідання у приміщеннях, де кількість та склад присутніх можна було регламентувати.
🔸 Почали контролювати зміст. Партійними каналами з центру на місця скеровували інструкції та «сценарії» святкувань, де прописували перелік рекомендованих до обговорення питань, доповідачів тощо.
🔸 Після ухвалення сталінської Конституції 1936 року проголосили, що «жіноче питання в СРСР остаточно вирішене». Відповідно відзначення 8 Березня набуло більшого офіціозу та перетворилось на огляд досягнень радянського жіноцтва з публікацією якісних та кількісних показників у звітах. 
🔸 Демографічні проблеми, які виникли внаслідок масових репресій та Голодомору, а також Друга світова війна підштовхнули керівництво СРСР виокремити тему материнства як центральну під час святкування 8 Березня.
🔸 Вирішальним для стилю святкування 8 Березня став 1965 рік. Тоді свято набуло статусу державного вихідного дня, а святкування з публічного простору перенесли у приватну сферу. Тепер у цей день жінки опинялися вдома, в колі близьких і друзів, тому можна говорити про перетворення 8 Березня на свято, котре за своїм смислом близьке до Дня матері.
🔸 У 1977 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-учасницям оголосити 8 березня Днем Організації Об’єднаних Націй для прав жінок і миру в усьому світі, а у резолюції 32/142 закликала створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку. Але водночас у СРСР наприкінці 1970-х зробили ще один крок до деполітизації 8 Березня. Звичну вже практику привітання учнями своїх шкільних учительок доповнили новою модою: хлопчики почали вітати дівчаток-однокласниць. Тенденція до «омолодження» героїні свята призвела до повного зникнення натяків на його політичну сутність.

Отже, за сімдесят років радянської влади 8 Березня втратило свій політичний протестний потенціал, воно було не лише одержавлене, а й одомашнене і перетворилося на свято вшанування «весни, вічної жіночності та кохання».

«Жіночність і краса» VS «боротьба жінок за свої права»?  

Незважаючи на те, що зараз у вільному доступі багато інформації про 8 Березня, у медіа та соцмережах продовжують з’являтися публікації про те, що «чоловіки намагаються приділити увагу кожній важливій жінці в його житті, а звідусіль звучать компліменти і тости». 

Насправді ж, святкування «Дня краси і жіночності», а не Міжнародного дня прав жінок, нівелює справжній сенс свята, натомість підтримує закладені в нього радянські сенси.

«День краси та жіночності» поступово почав втрачати свою актуальність в Україні, особливо сьогодні, коли жінки стоять на захисті держави на рівні з чоловіками. Як зазначили журналістки «Гендер в деталях»: «Жінки України роблять усе, що можуть, щоб її [війну] зупинити — як і чоловіки. Воюють і волонтерять. Народжують дітей у підвалах. Закликають до відповідальності світових лідерів. Залучають світову спільноту. Допомагають. Рятують життя. Зберігають спокій. Жінки надихають на боротьбу за Україну весь світ. І це натхнення – вбивча сила»

Матеріал розроблено IREX в рамках проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність»

Back to top button