Історія Пасхи

Історія Пасхи

Історія Пасхи

Зі Святого письма черпаємо відомості про старозавітнє святкування Пасхи. Слово «пасха» пішло від єврейського – «песах», що у перекладі означає – «перехід».

Понад чотириста років ізраїльський народ страждав від єгипетської неволі. Господь промовив до Мойсея на горі Хорив, через палаючий кущ і поклав на нього місію вивести свій народ з неволі.

Мойсей пішов до фараона і повідомив його про Божу волю, однак, той відмовився відпустити ізраїльтян. За непослух Господь покарав єгипетського володаря десятьма небесними карами, остання з яких – смерть первістків. Наказав Бог євреям зробити позначки на одвірках своїх будинків кров’ю однорічного ягняти. Від дому до дому ангел смерті забирав життя кожного первістка, оминаючи позначені єврейські будинки.

Втративши первородного сина, фараон в ту ж ніч відпустив ізраїльтян. На чолі з Мойсеєм, вони пішли до обіцяної землі. Це було число – 14 Ніссана (першого весняного місяця). Вихід з Єгипту був дуже швидкий – часу на приготування їжі не було – ізраїльтяни їли мацу та жертовне ягня. З того часу маца стала символічною стравою, що символізувала чистоту і вихід з рабства. Не лише рабства фізичного, а й рабства від гріха й нечистоти.

Відтоді 14 Ніссана в єврейських домах в особливий спосіб згадують вихід з єгипетської неволі. Пасхальні страви на єврейських столах це: прісний хліб або маца, гірка зелень (символ гіркоти рабства), та хорест (суміш яблук, горіхів, фініків та вина). Баранину в цей день не їдять, як спогад про жертовне пасхальне ягня в Єрусалимському храмі. Святкування Пасхи триває сім днів.

У християн Пасха також символізує перехід, але вже перехід Христа від життя до смерті і від смерті до життя. У ранніх християн Пасха має два аспекти: це день оплакування страстей Христа та радість від його воскресіння. Через різні акценти Пасхи у християнстві почалася серйозна дискусія. Більшість християн почали святкувати радісну Пасху в першу неділю після 14 Ніссана, а «кватродециманами» (ті, хто святикував Пасху 14 Ніссана) все ж святкувала Пасху з євреями. Врешті-решт у 325 р. Нікейський Собор постановив, що християни святкуватимуть Пасху в першу неділю після повного місяця, який настає після 14 Ніссана.

Згодом у ІV-V ст. виникають: «світлий тиждень» та «страсний тиждень». Таким чином, святкування Пасхи триває не один день, а цілий тиждень – «світлий тиждень». В той же час піст замість одного дня продовжується на весь «страсний» тиждень і відзначається надзвичайною строгістю. У «світлий» тиждень християни не працювали, а відвідували Церкву. Цісар Теодосій Великий (†395) заборонив у пасхальний час публічні заходи, а Цісар Теодосій Молодший (†450) встановив заборону на показ театральних та циркових вистав. В той же час в Єрусалимі, як і сьогодні в Східній Церкві, більш урочистими були перші три дні Пасхи.

Шостий Вселенський Собор (691р.) постановив: «Від святого дня Воскресення Христа нашого Бога до нової неділі(тобто до Томиної неділі)вірні повинні цілий тиждень безнастанно перебувати у святих церквах, у псалмах, і співах , і піснях духовних, радіти й торжествувати в Христі, уважно слухати читання Святого Письма та брати участь у святих Тайнах, бо таким способом разом з Христом воскреснемо й разом прославимося. Тому в цих днях не можна влаштовувати ні кінських перегонів, ані інших публічних видовищ» (Правило 66).

Отже, свято Пасхи є найдавнішим та протягом перебігу історії мало різні значення. Однак, сьогодні християни, святкуємо День Воскресіння Христового – день у якому небо і земля торжествують.

Джерело:oranta.org

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*