Голодомор 1932-33 років – один з актів геноциду ХХ століття

Голодомор 1932-33 років

Голодомор 1932-33 років

13 листопада у Києві стартували заходи зі вшанування пам’яті жертв Голодомору, геноциду 1932-33 років. Їх розпочали конференцією «Голодомор у світлі політики масового винищення цивільних у ХХ столітті». Йдеться про злочини геноциду, які мали місце в різних країнах у минулому столітті.

Згідно з визначенням ООН, геноцид – це фізичне знищення представників нації або соціального класу, або ж їх депортація в умовах, що неминуче призводять до смерті. У ХХ столітті науковці виокремили кілька десятків актів геноциду, які вплинули на подальший розвиток окремих держав та існування цілих народів. Наприклад, 1915 рік – винищення вірменів в Османській імперії; у роки Другої світової війни (1939– 1945 роки) – Голокост, тобто винищення євреїв нацистами, та геноцид ромів (циган). У липні 1995 року мало місце масове убивство боснійськими сербами земляків-мусульман.

Голодомор українців у 1932-33 роках є не що інше, як акт геноциду, оскільки його особливості відповідають основним характеристикам актів геноциду, вважають науковці.

Наука про Голодомор

Учасники нинішньої конференції згадали працю американського професора Роберта Конквеста «Жнива скорботи». У ній науковець писав, що конфіскація урожаю зерна та інших продуктів харчування у селян була спланована радянською владою і призвела у 1932-33 роках до масового убивства селян голодом. При цьому влада мала значні запаси зерна у резервах і здійснювала його експорт за кордон, наголошував Конквест.

Як зазначив доцент Львівського національного університету Андрій Козицький, «Голодомор – «економічна операція» радянської влади проти українського селянства, яке не підтримало нову модель господарювання (колективізації) і дотримувалось принципів, несумісних із соціалістичними принципами життя та господарювання». Голодомор не лише призвів до багатомільйонних людських втрат, але й змінив свідомість та суспільну психологію українців.

«В українців виник так званий поріг допустимого ризику. Як людина буде ставитись до влади, чи намагатиметься вона увійти до цієї влади? Бо ж людина бачила, що у голод вижили ті, хто допомагав у той чи інший спосіб радянському режиму. Друге питання – це ставлення до стратегії будівництва життя. Це те, що в Україні описують як принцип «аби не гірше», «аби не було війни». Я вважаю, що це значною мірою теж наслідок постгеноцидного синдрому», – розповів Радіо Свобода науковець.

Професор Національного університету імені Шевченка Володимир Сергійчук дослідив особливості Голодомору-геноциду в Україні й Казахстані – при цьому, як стверджує науковець, у казахських степах у 1930-ті роки гинули саме українці.

«Ті казахи, які жили ближче до кордону Казахстану з Росією, узбецькими і киргизькими районами, взяли все своє майно (а це здебільшого худоба) і пішли туди, рятуючись від голоду, – каже Сергійчук. – Українці цього не змогли зробити, вони працювали на землі, вони намагались врятуватись у самому Казахстані».

За даними казахських та російських архівів, у 1930-ті роки у Казахстані від голоду загинули десятки тисяч українців, зазначає Сергійчук. Він запропонував учасникам нинішньої конференції до листопада наступного року, коли світ відзначатиме 80-ті роковини Голодомору, довести факт геноциду українців новими науковими дослідженнями.

Громадськість і влада про Голодомор

Відповідно до соціологічного опитування, проведеного в Україні 2010 року, понад 60 відсотків українців вважають Голодомор геноцидом.

2003 року Верховна Рада Україна проголосувала, а 2006 року офіційно визнала Голодомор геноцидом українського народу. Президент України Віктор Янукович назвав Голодомор «цілеспрямованим злочином» і запевнив, що в Україні за цей злочин завжди засуджуватимуть сталінський режим. Про це він заявив у жовтні 2010 року під час візиту до Канади.

«Це жахлива подія в історії українського народу, в історії сусідніх з Україною народів: Білорусі, Росії, Казахстану – це дійсно був цілеспрямований злочин проти власного народу, і люди, які загинули під час Голодомору, величезна кількість людей, це були наші предки. Це люди, яких втратила країна, втратили сім’ї, і ця пам’ять для сучасного суспільства залишається святою. Ми завжди засуджуватимемо той режим сталінський, який у ті роки скоїв цей злочин», – сказав Янукович.

2010 року судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення злочину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УСРР, і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисячу осіб. Також, за даними слідства, було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

24 листопада о 16:00 Україна запалить Свічку пам’яті жертв Голодомору-геноциду.

Джерело: radiosvoboda.org

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*