Гого Станеску – один із убитих у Сандармосі

Гого Станеску – один із убитих у Сандармосі

Гого Станеску – один із убитих у Сандармосі

Що почуває людина, коли дізнається, що доживає останні дні? Страх та розпач? Розчарування та біль? Сум чи гнів? Про що думав ром Гого Станеску, один із 1111 приречених на смерть в’язнів СЛОНа – Соловецького табору особливого призначення?

Сандармох – місце масового розстрілу соловецького етапу 1937 року. В землі урочища лежать видатні майстри культури, вчені, державні діячі, священнослужителі.

Перші розстріли пройшли з ускладненнями – були спроби чинити опір. Люди не вірили, що не мають шансів врятуватися. Тож нових смертників везли на вантажівках вже зі зв’язаними руками і ногами. Кожна партія приречених не знала ні прізвищ своїх катів, ні справжніх масштабів їхніх злочинів. Тільки зараз стало відомо, що в 1937-38 роках землі Сандармоху прийняли близько 9500 чоловіків та жінок багатьох національностей. Тепер ми знаємо, що виконавцями були Матвеєв та його помічник Алафер. Страшно навіть уявити, що в одну з цих ночей ці нелюди вбили 442 людини.

Чому ромів?

Серед засуджених були представники всіх прошарків суспільства: від селян до академіків. Філософи, вчені і колишні офіцери не мали ілюзій, вони вже давно зрозуміли, що радянській владі вони живі непотрібні. Та були і люди, котрі до самого кінця не могли зрозуміли, що з ними відбувається.

Так думали й роми. Здавалося б, із того часу, як прогнали багатих, все в цій країні для простих трудівників! А вони ж і є трудівники (!): чи не кожен із них вмілий коваль чи мідник. Тому, коли на початку тридцятих почалися арешти, то роми думали, що то помилки. Не розібралися. Прийняли за ворогів.

За рік до того чотирьом із них зачитали рішення, за яким термін знижений кому на 2, а кому і на 3 роки. І після цього вбивати?!

Камерний староста

Колишній ув’язнений Чирков згадує у своїх мемуарах про те, що з Москви було привезено немало «російських шпигунів». Старостою циганської камери був призначений табірний вожак Гого Станеско. Його і засудили на розстріл найпершим, коли в 1937 році за розпорядженням Єжова почалася чистка таборів від «антирадянських елементів». Виконуючи розпорядження Москви, місцеві чекісти додали в рокові списки циган.

Гого Парфентевич Станеско йменувався в паперах сталінських катів «виборним королем московського циганського табору». Присвоюючи собі на слідстві пишний титул, вожак розраховував на особливе ставлення тюремників. Так і сталося. «Королю» Станеско на Соловках доручили організацію циганського ансамблю. Та Гого Станеско не був російським ромом, його етнічна група займалася ремеслами, практично не маючи у своєму середовищі професійних музикантів. Звичайно, румунські роми мали власний фольклор та для російського вуха він був неймовірно одноманітним.

Станеско взявся за незвичну для себе справу виключно через бажання вижити і залишається лише дивуватися, як він, практично не розуміючись на російсько-циганських піснях, разом зі своїми співкамерниками зумів заслужити визнання табірної аудиторії. Такі чудеса можливі тільки в умовах радянського концтабору і тільки перед обличчям смерті.

Гого Станеско був розстріляний 1 листопада 1937 року, не маючи права навіть на останнє слово.

Маргарита Півень – студентка 1 курсу Інституту журналістики Київського університету імені Шевченка

Джерело: Радіо Свобода

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*