Штучний інтелект і критичне мислення: як ШІ змінює навчання учнів

Штучний інтелект стрімко змінює освіту, відкриваючи для учнів і вчителів нові можливості. Водночас поширення генеративного ШІ ставить перед освітою важливе питання: що відбувається з пам’яттю, здатністю самостійно міркувати, розв’язувати проблеми та критично оцінювати інформацію, якщо значну частину інтелектуальної роботи можна передати цифровому помічнику?

Науковці поки не мають підстав стверджувати, що штучний інтелект однозначно погіршує якість навчання. Результати досліджень залишаються неоднозначними: одні роботи демонструють ризики надмірної залежності від ШІ, інші свідчать, що правильно організоване використання технології може підтримувати навчальний процес.

Водночас дедалі більше дослідників звертають увагу на принципову різницю між самим фактом використання штучного інтелекту та способом його використання. Ключове питання полягає в тому, яку інтелектуальну роботу виконує учень, а яку бере на себе ШІ.

ШІ може виконувати навчальну роботу замість учня

Показовий приклад описує освітній дослідник Лісян Ян, який працює в університеті Цінхуа в Пекіні. Під час використання агентного штучного інтелекту для організації онлайн-курсу він виявив, що система здатна фактично самостійно виконувати завдання, відповідати на запитання та брати участь у дискусіях.

Проблема в такій ситуації полягає не лише в технічних можливостях ШІ. Якщо цифрова система виконує за студента основну інтелектуальну роботу, людина може залишатися недостатньо залученою до процесу навчання.

Для освіти це особливо важливо. Учень навчається не лише тоді, коли отримує правильну відповідь. Значна частина навчання відбувається під час пригадування інформації, формулювання власної думки, пошуку аргументів, порівняння джерел, виявлення помилок і самостійного пошуку рішення.

Якщо всі ці етапи передати штучному інтелекту, готовий результат може з’явитися швидше, але сам освітній процес змінюється.

Саме тому використання ШІ в освіті потребує не лише технічних навичок, а й розуміння того, коли штучний інтелект допомагає учневі мислити, а коли фактично мислить замість нього.

Що таке критичне мислення

Критичне мислення часто описують як одну з ключових навичок сучасної освіти. Водночас це поняття не зводиться до однієї окремої здібності.

Йдеться про комплекс інтелектуальних процесів, серед яких аналіз інформації, міркування, оцінювання доказів, розв’язання проблем, ухвалення рішень, формулювання висновків і здатність розглядати альтернативні пояснення.

Критично мислити означає не обмежуватися першою отриманою відповіддю. Людина має вміти поставити запитання: які докази підтверджують це твердження? Чи існують інші пояснення? Наскільки надійним є джерело? Чи не містить відповідь логічної помилки? Які факти можуть їй суперечити?

Це особливо важливо в умовах поширення генеративного ШІ, адже сучасні системи можуть створювати переконливі тексти та відповіді, які водночас можуть містити фактичні помилки або неточності.

Водночас критичне мислення не є повністю універсальною навичкою. Людина може добре аналізувати інформацію в одній галузі, але мати значно менше можливостей для якісної оцінки тверджень в іншій.

Саме тому критичне мислення тісно пов’язане з предметними знаннями. Щоб оцінити аргумент, необхідно мати певне розуміння теми, про яку йдеться.

Чи справді ШІ погіршує критичне мислення

Побоювання щодо впливу генеративного штучного інтелекту на навчання швидко поширюються серед педагогів, науковців і студентів. Проте наукові дані поки не дають підстав стверджувати, що використання ШІ саме по собі неминуче призводить до погіршення критичного мислення.

Однією з причин є відносна новизна технології. Різні системи штучного інтелекту працюють за різними принципами, а дослідження проводилися на різних групах учнів і студентів та в різних навчальних умовах.

Крім того, поки недостатньо довготривалих досліджень, які могли б продемонструвати всі наслідки регулярного використання генеративного ШІ для пам’яті, навчання, самостійного розв’язання проблем та інших когнітивних процесів.

Водночас окремі результати вже привертають увагу дослідників.

У дослідженні 2024 року учні середньої школи, які використовували допомогу генеративного штучного інтелекту під час розв’язання математичних завдань, демонстрували кращі результати безпосередньо під час роботи з технологією. Однак після припинення доступу до ШІ вони виконували завдання гірше, ніж учні, які спочатку працювали без такої допомоги.

Такий результат не означає, що будь-яке використання ChatGPT або інших систем штучного інтелекту шкодить навчанню. Він демонструє інше питання: чи продовжує учень виконувати інтелектуальну роботу самостійно, коли ШІ доступний як помічник.

Готова відповідь і підказка для мислення — не одне й те саме

Дослідники звертають увагу на принципову різницю між різними моделями використання штучного інтелекту.

У першому випадку ШІ просто надає готову відповідь. Учень копіює її, трохи редагує та використовує як виконане завдання. Основна інтелектуальна робота при цьому фактично передається технології.

В іншому випадку штучний інтелект може виконувати роль своєрідного цифрового наставника. Він може поставити учневі уточнювальне запитання, запропонувати перевірити аргумент, звернути увагу на суперечність, попросити пояснити власний висновок або запропонувати альтернативну гіпотезу.

У такій моделі ШІ не обов’язково забирає в учня процес мислення. Навпаки, за правильної організації він може стимулювати подальший аналіз.

Саме тому велике значення має не просто наявність штучного інтелекту в навчальному процесі, а дизайн самого навчального завдання.

Якщо завдання передбачає лише отримання правильної відповіді, ШІ легко може виконати його замість учня.

Якщо ж завдання вимагає аргументації, перевірки джерел, порівняння варіантів, пошуку помилки та захисту власного висновку, роль учня залишається значно активнішою.

Чому школі недостатньо просто заборонити ШІ

Поширення генеративного штучного інтелекту не означає, що освіта має повністю відмовитися від цифрових технологій.

ШІ вже стає частиною інформаційного середовища, у якому навчаються та працюють сучасні діти. Тому одним із важливих завдань школи стає формування культури відповідального використання штучного інтелекту.

Учень має розуміти, що відповідь чат-бота не є автоматично достовірною. Її потрібно перевіряти, зіставляти з іншими джерелами, аналізувати аргументацію та за можливості встановлювати походження інформації.

Особливого значення це набуває під час роботи з історією, громадянською освітою, природничими дисциплінами, мовами та медіаконтентом.

Штучний інтелект може запропонувати певну версію відповіді. Завдання учня полягає в тому, щоб перевірити її та сформувати обґрунтований власний висновок.

У такій моделі школа не просто навчає користуватися новою технологією. Вона формує навичку відповідального взаємодії з інформацією.

Критичне мислення потрібно розвивати в межах конкретних предметів

Науковці звертають увагу ще на одну важливу обставину: критичного мислення недостатньо навчати як абстрактної універсальної навички.

Наприклад, на уроці історії критичне мислення може передбачати зіставлення письмових джерел, аналіз документів, порівняння свідчень, визначення авторської позиції та перевірку достовірності інформації.

У природничих науках учні мають розуміти співвідношення між гіпотезою, теорією, експериментом, доказами та висновком.

Під час вивчення економіки важливо аналізувати статистику та причинно-наслідкові зв’язки.

Під час роботи з медіа учні мають навчатися розрізняти факт, інтерпретацію, припущення та маніпулятивне повідомлення.

Отже, недостатньо один раз пояснити, що таке кореляція, доказ або причинно-наслідковий зв’язок. Учні мають регулярно зустрічатися з подібними ситуаціями в різних контекстах.

Саме систематична практика допомагає переносити навички аналізу з навчального завдання в реальне інформаційне середовище.

Якою стає роль учителя в епоху ШІ

Поява потужних систем штучного інтелекту не скасовує ролі вчителя. Натомість вона змінює окремі аспекти педагогічної роботи.

Якщо ШІ здатний за кілька секунд сформулювати відповідь, пояснити термін, створити текст або запропонувати спосіб розв’язання задачі, учителю дедалі важливіше зосереджувати увагу на тому, чи розуміє учень отриману інформацію та чи здатний самостійно її оцінити.

Учитель може поставити учневі запитання:

Чому ця відповідь правильна?

Які докази її підтверджують?

Чи існує інше пояснення?

Що в цій відповіді може бути помилковим?

Яке джерело можна використати для перевірки?

Як зміниться висновок, якщо змінити одну з умов?

Такі запитання змушують учня не просто отримувати результат, а проходити шлях до його обґрунтування.

Тому в умовах поширення штучного інтелекту педагогічна робота дедалі більше може бути зосереджена на постановці якісних запитань, організації дискусії, перевірці аргументації та створенні ситуацій, у яких учень має самостійно пояснити власний висновок.

Однієї навички критичного мислення недостатньо

Критичне мислення тісно пов’язане зі знаннями.

Неможливо якісно оцінити інформацію про тему, якої людина практично не знає. Саме тому систематичне засвоєння предметних знань залишається важливою складовою освіти.

Учень має не лише навчитися аналізувати інформацію, а й накопичувати достатній обсяг знань, які дозволяють цей аналіз здійснювати.

Наприклад, для перевірки відповіді штучного інтелекту з історії учневі необхідно знати базові історичні факти, розуміти хронологію, контекст подій та вміти працювати з історичними джерелами.

У природничих дисциплінах необхідно розуміти базові поняття та принципи, щоб помітити помилку в поясненні ШІ.

Тому сучасна освіта має поєднувати предметні знання з умінням аналізувати, порівнювати, перевіряти та аргументувати.

Як використовувати ШІ так, щоб учень продовжував думати

Для школи це означає необхідність змінювати не лише правила використання штучного інтелекту, а й самі формати навчальних завдань.

Наприклад, замість простого завдання «підготувати повідомлення про історичну подію» учитель може запропонувати учням спочатку отримати відповідь від ШІ, знайти в ній кілька тверджень, які потребують перевірки, порівняти їх із підручником та історичними джерелами, а потім сформулювати власний висновок.

Під час роботи з природничими дисциплінами штучний інтелект можна попросити запропонувати гіпотезу, після чого учні мають визначити, як її можна перевірити.

На уроках математики можна аналізувати розв’язання, створене ШІ, та знаходити в ньому помилку.

У мовно-літературній освіті можна порівнювати інтерпретацію твору, запропоновану штучним інтелектом, із власним аналізом учня.

У таких випадках головним продуктом навчання стає не готовий текст, а процес його перевірки, осмислення та аргументованого оцінювання.

Наука поки не дає остаточної відповіді

Дослідники наголошують, що вплив генеративного штучного інтелекту на навчання потребує подальших масштабних і довготривалих досліджень.

Наявні результати залишаються неоднозначними: окремі роботи демонструють ризики надмірної залежності від ШІ, тоді як інші вказують на можливість використання технології для підтримки навчання.

Значна частина досліджень поки не дозволяє робити остаточні висновки щодо довгострокових наслідків регулярного використання генеративного штучного інтелекту.

Окремою проблемою залишається оцінювання критичного мислення. Його значно складніше вимірювати стандартизованими тестами, ніж, наприклад, знання математичних правил або рівень читацької грамотності.

Саме тому дослідники працюють над новими підходами до оцінювання того, як учні та студенти аналізують інформацію, використовують докази, формулюють аргументи та приймають рішення.

Штучний інтелект не скасовує необхідності думати

Поява генеративного штучного інтелекту не означає, що технологію потрібно вилучати з освіти. Значно важливішим стає питання про те, як побудувати навчання так, щоб ШІ не забирав в учня найважливішу частину освітнього процесу — самостійне мислення.

Штучний інтелект може швидко сформувати відповідь, але отримана відповідь ще не означає, що учень зрозумів матеріал.

Для сучасної школи це означає необхідність поєднувати цифрові інструменти з предметними знаннями, практикою розв’язання проблем, аналізом доказів, роботою з альтернативними поясненнями та перевіркою інформації.

У такій моделі ШІ може стати не заміною учня, а інструментом, який допомагає йому навчатися.

Ключовим показником навчального результату залишається здатність учня не лише отримати відповідь від штучного інтелекту, а й пояснити, чому цю відповідь можна вважати правильною, які докази її підтверджують і де можуть бути її слабкі місця.

Саме тому розвиток критичного мислення, предметних знань та інформаційної грамотності набуває особливого значення в освіті в епоху штучного інтелекту.