Позаурочна робота з української мови та літературиУсі уроки української мови та літературиФайли

Сценарій свята «Зимові посиденьки» (українські вечорниці)

Автор: Стефанів Оксана Євгенівна

Навчальний заклад: Пробіжнянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Сценарій свята «Зимові посиденьки»

(українські вечорниці)

 Мета: Відтворити обряд проведення українських вечорниць і показати його красу; виховувати бажання відроджувати і оберігати народні звичаї; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити добре і мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

Оформлення: Інтер’єр селянської хати, лави півколом, застелені українськими  килимами, на столі скатертина в українському стилі, збоку – піч, рогачі, лопата. Стіни прикрашено вишиваними рушниками.

Учасники вечорниць – учні, педагоги, гості.

( виходить дівчина під музику і танцює українську польку)

Ведуча. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про зелені гаї, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться багатими традиціями та обрядами. Той, хто не черствіє душею та сповнений любові та доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

Ведучий. Шановні гості й любі друзі!
Ми всіх вас хочем привітати
У нас, на наших вечорницях,
На нашім святі, в нашій хаті.
Хай м’яко стелиться стежина
Від вас до нашого подвір’я.
Хай сніг не занесе дорогу
Від вас до нашого порогу.

Ведуча. Просим всіх на наше свято,
Превелике, пребагате,
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці!

Ведучий.
Гей, на наших вечорницях,
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці – (включають музику)
Гарні будуть вечоринці.

( виходить господиня, розганяє кури, тримає миску і щось в ній товче)

Господиня.

-Вуш звідси, вуш. Голова від вас тисне. Зараз ваш ґазда прийде.

-Але де ж він пропав? Послала його по воду, а він певно пішов за водою. Ще й наказувала, Василю, роботи непочатий край, свиням гарбуза треба втерти, кукурудзи налущити, горіхів натовчи, сніп квасолі змолотити, а його як вітром здуло.

-Лиш би з подвір’я, лиш би з подвір’я, щоб вдома нічого не робити.

(заходить з водою господар)

Господиня.

-А ти є? Прийшов таки? І навіть не забарився? Що ґазда, то ґазда . Та тебе добре за смертю посилати ( насміхається з нього).

Господар.

– О на тобі. Ось послухай що то сталося. Мені страшно до тепер, трохи, трохи я не вмер.

Господиня. – Що ти на цей раз придумав?

Господар. -Я лиш вийшов на вулицю, чую якийсь галас, крики. Та думаю певне знов Кайдаші сваряться.

Господиня. –(прасує) Ну тай все!?

Господар. Я йду ближче, чую, е ні, то вони кабанчика заколоти задумали.

Господиня. Чекай, чекай. Це того самого, що мені навесні всю петрушку змортфелив?

Господар. Той, що Кайдашисі всю моркву і картоплю перерив.

– А вони його по подвір’ї ганяють, ганяють, а він від них втікає тай втікає. Нарешті вони його до тину приперли, а він як потиснув, тай тин розлізся і кабанчик бульк на вулицю.

Господиня. -А ти що?

Господар.  А я дивлюся, біжить на мене.

Господиня. (жінка підходить ближче, уважно слухає)- Та ну.

Господар. Так !-Ну що, старий Омелько кричить держи, Кайдашиха тримайте, тримайте, а Мотря не своїм голосом кричить ріжте.

І що мені лишається робити я підходжу до плота, та беру оцю ламагу, тай того кабана гуп!.(бере патик і б’є по підлозі, господиня від страху присідає).

Господиня. Василю, що забив?

Господар. –Прибив! Тут збіглися Кайдаші, Омелько з Карпом, тай того кабанчика порішили, ну таке діло, я вже мусів їм помогти затягти у двір, знаєш  ну поки вони того кабана потрошили, а я тим часом з старим Кайдашем став біля воріт говорили про те, про се.

Господиня. – Та ти то вмієш.

Господар. -Поки вони то робили , ти ж знаєш яка то Кайдашиха ґаздиня, зразу пляшку з скрині витягнула, ну а Мотря ото господиня вправна, нарізала шкварків, нажарила, нарізала хліба, все виклала на стіл.

Господиня. -Чекай, чекай. Солонина яка була?

Господар. Отака! (показує на цілу долоню)

Господиня. Ти диви вміють годувати, навіть в самого директора школи, свині такої солонини не мають.

Господар. -Ну і ми, ти знаєш, пом’янули того кабанчика.

Господиня. –А, ну та таке певне, що гріхом пропустити.

Господар. – Знаєш що, казав кум, що ввечері прийде до нас, та й ще й куму з собою приведе.

Господиня. –Як кум з кумою? Та тут нині  на вечорницях молодь має бути.

Господар. –А ти що за стару себе маєш?

Господиня. – Ну, не так стара, як давна.

-Та ти знаєш не мели дурниць, давай вже ту воду нарешті(Василь віддаляється за шапкою) –Василю!

Господар.– Що?

Господиня. -Та одно відро сюди, друге туди.

(Заходить донька)

Донька. –Ой сумно мені, сумно!

Господиня. -Доню. А чому тобі так сумно? Та ти своїм зітханням всіх хлопців від нашої хати повідганяєш.

Донька. -Ой мамо, не розказуйте мені про хлопців.

Господиня. – Диви, про хлопців не розказувати дівчині.

Господар. -Чому ти дочко так сумуєш? Не журися.

Донька. -Я напевне ніколи не вийду заміж. Бо я не красива.

Господар. –Ти в мене найкраща на цілому світі. Не журися. От звариш чарівного зілля, даш напитися і все буде добре.

Донька. –То ви тату хочете сказати, що моя мама дала вам напитися чарівного зілля.

Господар. -А як би то могло бути?(поглядає на жінку)

Господиня. –Доню, а йди но з діжки принеси мені квашеної капусти.

Донька. -Навіщо матусю?

Господиня.-Треба доню, треба. Бо я маю з твоїм татом поговорити про зозулясту курку, що кульгає  на праву ногу.(замахується качалкою на чоловіка)

Заходять дві куми старші.

1 кума. -О, Наталко. Подивися. Тут вже все наготовлено і прибрано. А ти диви зібралися вони вечорниці провадити, ще молоко на губах не висохло. А чи не зарано їм на вечорниці ходити.

Господиня. – І я так кажу. Якби була жива моя бабця.

Царство її небесне. То тут в цій хаті ніяких вечорниць нині би не було.

2 кума.- Маріє, та всі давно добре знають, що лиш в селі десь були вечорниці, то там твоя бабця перша була. Так що не кажи.

Господиня.  Я не перечу. Але не в 16 років.

2 кума. А хто каже ,що в 16. Твоя баба то в 15 сє відала.

Господиня. Ой, я й забула. Та що будем ся перечили. Заходьте, заходьте.

Я дуже рада вас бачити.

1 кума. Ніби сама вчора дівувала, нині вже свою дівку на вечорниці відправляю.

(Стук у двері. Заходять дві куми молодші)

1 кума. – О жіночки, а що це ви тут позбиралися? На вечорниці прийшли, чи як?

2 кума. -Ади, ади, любі жіночки, а ви не застарі? А ваші чоловіки про це знають?

Старші куми. Знають! Знають!

1 кума. Наталко, а твій Савко тебе з дому не вижене? Як взнає що ти по вечорницях ходиш?

 2 кума(старша)  -Не вижене ти там тихо будь! Він все тебе хвалить.   Ти з нами до бесіди не ставай, сама як та муха прилетіла, ще ніц не сталося а дзишчиш   тай дзишчиш .

1 кума.    А я собі так думаю. Моя дівка вдома чудеса творить, таке мале а до мене рота розкриває, каже як не пустиш на вечорниці , то сама втече. То я прийшла подивитися, може вона де тут.

Господиня. –Буде уже перечитися, буде. Зараз кожні дам роботу. До роботи, до роботи.

(Заходить господар з кумом)

Господар. Казала моя, що хоче бути на вечорницях. А я їй кажу мало ми з тобою відвечорничили. Як ввечері починали, то аж вдосвіта закінчували.

Кум. Моя також чобіт на вечорницях не шкодувала. А тепер, як донька стала доросла. Сильно стала переживати за неї. Так ніби сама дівкою не була.

Господиня. Ах ти ж пройдисвіт. Я тобі дам зразу із здибанки, тай корову пасти. Та я була поридна дівка. Най пориніша на цілу Пробіжну.

Господар. Та ти в мене найкраща, наймудріша і взагалі най ґаздиніша ґаздиня на цілому окрузі.

Господиня. -Так і є. Бо що вміла, те і вмію. Але дивися не кажи, що шкодуєш, що мене заміж взяв.

Господар. -Борони Боже де там шкодую.

Господиня. -Бо зараз покажу хто газдиня в хаті.

Господар. -Бачили очі що купували, їжте  хоч по вилазьте.

Кум. -Я як бачу вашу жінку, то завжди думаю: «І не введи нас у спокусу».

Господар. А й кумцю, золотенький, та як би ви її добре знали, то ви би казали:

«І визволи нас від лукавого».

Кума молодша. А я цілими днями говорю, розказую про те, про се своєму чоловікові, а він у відповідь ні слова, я спереживалася, може він заслаб.

Кум. То не слабість, то талант.

Кума старша. О, всі ми вмієм добре говорити. За життя усяке буває. А нам хоч би що.

Кум. Як казав мій дід, не бери дурне синку до голови, тяжке до рук, порожнє до рота.

Кума молодша. А це той дідо, що від горілки вмер.

-Ех, щоб ви не казали, але таки добре бути жінкою. Прийшла з роботи до дому швиденько переодягнулася, і тут: прибрала, випрала, попрасувала, побігла в магазин, посуду помила, їсти наварила, знову посуду помила і роби до вечора, що хочеш. Гарна ж я господиня!

Пісня «Чом же я не гарна, чом не господиня»

Господиня. Вам то смішно, а що мені молодь скаже. Чому ми всім цим табуном сюди приперлися?

Кум. Та скажем що прийшли молодість згадати.  

Кума молодша. Добре каже. Зробимо вигляд ніби ми на вечорницях.

 Кума молодша. Гарно ми над ними пожартуємо, а вони хай викручуються.

Донька. Мамо, тату дівчата йдуть.

Виходять дівчата з піснею «Через сад, виноград»

1 дівчина. Добрий вечір вашій хаті.

  • Можна зайти?

Господиня. Добрий вечір дівчатонька.

2 дівчина. Добрий вечір господине, славна молодице.

3 дівчина. Чули ми, що в цій хаті будуть вечорниці.

4 дівчина. У щасливій вашій хаті, щоби всі були багаті.

5 дівчина. Щоб лежали на столі паляниці не малі.

6 дівчина. Щоб були у вас ковбаси.

Молоко і сало, м’ясо.

7 дівчина. І млинці і пиріжки і хороші пампушки.

Господиня. Дякуємо за добре слово, заходьте до нашої хати.

Дівчата. Дякуємо!

Господиня. Сідайте будь-ласка, в нашому домі, на наші лави.

Дівчина. Я так розумію вечорниць сьогодні не буде.

Дівчата разом. Ага!

Кума. Дівчатонька ви на нас старих не зважайте. Ми вареників наваримо, пампушків напечемо, тай підемо. Чого сумні будете сидіти, та заспівайте краще.

Пісня «Раз я сиділа, біля віконця»

Господиня. Ой як гарно ви співаєте дівчатка. А тепер розкажіть де були, що бачили? Що чули?

 Дівчина. Розкажу вам, як я на вечорниці збиралася. Як би ви знали що зі мною було…Збираюсь я на вечорниці, поки те, поки се, поки вибрала що одягнути, поки найшла вишивку, темно хоч око виколи. Не встигла я зачинити дверей, як мене щось за шию, тай до землі. Ой, як воно мене вимучило. Якби не хлопці, було б затовкло на смерть.

Дівчина. То тебе хлопці рятували?

Дівчина. -Та ні. Воно почуло людські голоси, тай само втекло.

 Дівчина. А що це було таке?

Дівчина. Та нечиста сила, не знаєте що?

Дівчата. Знаємо, знаємо, як ту нечисту силу звати. (сміються).

Дівчина. Дівчата, а я сьогодні на базар ходила. І що я там чула.

 Дівчата. Що?

Дівчина. Що жінки своїх чоловіків продавали!

Дівчата. – Ого!

Дівчина. -Тай давали за них не лише гривні, ай доляри.

Дівчата. – Ого-го!

Дівчина. – Ой лишенько, треба придумати, що і з нашими хлопцями робити.

Дівчина. – Дівчата, а може теж продамо?(сміються)

Господиня. –Гарні ж ви дівчата. Хлопців продавати. А де ж наші хлопці? Може забарилися?

 Дівчина.– А й справді, де ж вони, ми так весь вечір просидимо за піснями і танцями.

 Дівчина. – Ой дівчата. А як сюди бігла, то бачила як з під снігу валянки стирчали. А може то Василь був.

 Дівчина. А чому ж не витягла, може й досі мерзне.

Дівчина. -Ага, я витягну, а потім Юля мені всі коси по висмикує.

Дівчина. – Так! По висмикую.

Дівчина. -Е ні, нехай хтось інший витягує.

Дівчина. – А я бачила, що під вікном Віталій стоїть, тай до шибки примерз.

Дівчина. – Так під чиїм вікном?

Дівчина. Та під……..Під чиїм іще.

Дівчина. Ой дівчата, хлопці уже на порозі.

(Заходять хлопці із піснею «Розпрягайте, хлопці коней…»)

Хлопець. – Добрий вечір господине, пустіть гостей в хату, з дівчатами щебетухами добре погуляти.

Хлопець. – Пісень поспівати, в танку погуляти, на музичних інструментах вправно тай пограти.

Господиня. – Добрий вечір хлопці, як добре що ви прийшли. Мої дівчата аж повеселішали.

Хлопець.  – Ну, я пішов, на такі вечорниці, я не збирався. Таких дівок як тітка Марійка я боюся.

Хлопець. – Та чекай Василю, треба з’ясувати, що тут відбувається?

 Хлопець. – Та тобі треба, ти і з’ясовуй. А мені і так все ясно. Щоб нас звідси вигнати мали, я краще сам піду.

 Хлопець. – А я таки, з’ясую. Вуйку Василю, тітко Маріє, я не смію питатися, але що це ви всі тут робите? Чи не заблукали бува?

Хлопець. – Може хатою помилилися?

 Хлопець. – Ой, а у мене одного разу таке було…(хлопці закривають рота )

 Хлопець. – Ми всі знаєм, що з тобою було!

Хлопець. – Шановне панство! Я не смію питати, що це ви тут робите. Бо тут таке діло, що у цій хаті вечорниці мали бути. Ми приходимо, а ви тут посиденьки влаштували.

Кума.- Хлопці, та ми заради вечорниць і прийшли.

Хлопець. – Як це, для того прийшли? Ви що, теж на вечорниці зібралися.

Кума молодша. – А ми собі подумали, чому б нам старим не прийти, ми досвідчені, життя бачили та й вам веселіше буде.

 Хлопець. – То як ви життя бачили, то тепер ми не маємо його побачити?

Господар.  – Ой синку, ще надивишся ти того життя.

 Кума старша. – Ми порадилися і вирішили, показати вам, як справжні вечорниці мають бути.

 Дівчина. -Та ми і без вас знаємо як мають бути.

Кум. – Та що ви там знаєте? Та колись бувало прийдеш до хати, візьмеш баяна. Як заграєш, то так аж стіни трясуться, а дівки біля тебе так і в’ються, так і в’ються.

 Кума молодша. – Ой, Андрію , щось я не пам’ятаю, щоб біля тебе так дівки вилися, і не баян то був якась гармошка, і ту коза з’їла.

Господиня. – А я як згадаю, прийду на вечорниці, а там танці. Мене кавалєр до танцю візьме, до себе притисне, і кружляєм і кружляєм.

 Кума старша. – Ага, ага і дивишся, а ти вже в сінях під лавкою.

 Кума старша2. – Але таки весело було, і потанцювати встигали і поспівати, і на роботу піти.

 Кума. – Господи, як подумаю, коли це ми дівували, зачуєш де небудь вечорниці, то аж тини тріщать. А тепер, от чекають поки ніч настане. Е ні, що не кажіть, але світ таки змінився. Ось наші хлопці, які ж вони тепер, а чи були ж такі колись? Як налетять, то як орли-соколи, а зараз що, топче на одному місці, вихиляється туди сюди. І ти навіть не відчула, що у руках хлопця побувала. Ой йо йой, куди ж це все подівалося? Краще пісню заспіваєм, молодість згадаю.

В’язанка…..пісень.

Старша кума. – Ой, як то весело нам було.

Хлопець. – Та то і нам не сумно. Ми теж розважатись вміємо. І поспівати, і пожартувати, а як до танцю то ми перші майстри.

Кума. – Раз так, а ну покажіть. Заспівайте нам такої, щоб аж душа звеселилася.

Пісня «Ой дівчино шумить гай» (дівчата і хлопці)

Молода кума. Співати ви вмієте, а танцювати?

(хлопець показує сучасні рухи)

-Мамцю рідна, що це за танці? Зараз покажемо як треба. Музиканти грайте веселої.

(кума танцює під пісню «Гарна господиня я»)

– А тепер музики заграйте «Канади»

Господиня. Тіштися діти поки молоді, поки серце радіє і любові просить.

Старша кума. Як вмієте, так і веселіться. А то станете старші як ми, то все по роботах ,тай по роботах.

Хлопець. Дівчата, а приготували ви нам, щось смачненьке?

Дівчина. Беріть хлопці вареники, он там лежать у сметані, а за горілку вибачайте, малі ще малі.(дівчата сміються)

Вихотять діти  по парах.

***

Д.-Але ти Петро дурний.

Х.- За те я високий.

Д. – Але ти Петро сліпий.

Х.- За те кароокий.

Д. – Я з тобою не танцюю, лиш мучусь

Х,- Танцювати не навчився, ( бере на руки) за те довго кручусь.

***

Х.- Я у тебе другий день прошу поцілунку

Ти стоїш мов кам’яна, щось собі там бумка.

Зустрічаємось з тобою часу вже чимало.

Д. – А тебе коханий мій,  паралізувало?

***

Х.-Кохана, я хочу тобі в чомусь зізнатися.

-Я деколи буваю дуже ревнивим причому і без причини.

Д.- Не переживай коханий ,тобі не доведеться мене ревнувати……без причини.

***

– Привіт Іване. Я чув ти зустрічаєшся з Софією, і що ти щасливий?

– Софія каже, що так….

 

***

Д.- Ти мене кохаєш?

Х. – Угу !

Д. – Що означає «угу»?

Х.- Кохаю, кохаю.

Д.- Чому ти говориш так, так ніби хочеш, щоб я від тебе відчепилася?

Х.- Тобто!

Д. – Що це означає кохаю, кохаю…

Х.- А що це по твоєму означає?

Д.- По моєму це означає відчепися.

Х.- Я не розумію, що ти хочеш?

Д.- Я хочу, щоб ти сказав кохаю.

Х.-Я тобі сказав кохаю навіть два рази.

Д.- Ти не так сказав.

Х.-А як треба?

Д.- Треба було сказати кохаю.

Х. –Ну добре, кохаю.

Д.-Чудово!

Х.- Ти задоволена?

Д. –Ні.

Х. – Ну що ще не так?

Д.- Чому ти просто не можеш сказати кохаю, чому ти перепитуєшся?

Х. – О, Боже мій!

Д. – Що вже дістала ? Так.

Х. – Ти що знущаєшся?

***

Х.– Мамо, я хочу одружитися.

Кума Сину, та ти ще такий молодий. – А з ким?

Х.– Кого ти мені порадиш з отих трьох дівчат?

Кума.- Ну, напевно оту чорнявеньку.

Х.- А чому?

Кума. –Я ще не знаю. Але вона мене вже дратує.

***

Х.- Знаєш. Я вирішив одружитися.

Х.- Скажи мені брате, ти одружуєшся по любові чи по розрахунку?

Х. – Я не знаю, але батько нареченої сказав, що по любому.

***

Х.– Я хотів би Юлю, мати жінку із докторів.

Вона б мене лікувала, скільки б я не хворів.

Д. –А у мене інша думка. Попадею стати, скільки б раз я не згрішила, мусив сповідати.

Пісня « Била мене мати»

Ведуча. Традиції… Саме вони передають із віку в вік все краще, чого досягли наші предки. Завдяки традиціям не загубився по дорозі до нас такий вид мистецтва як пісня і танець, своєрідна краса українського звичаю – родзинки, неповторності народу в усі його епохи.

Всі учасники виходять на сцену:

  1. Золотая зіронька

Мерехтить над хатою,

Хай ваша родинонька

Та буде багатою.

  1. Щоб завжди на покуті

Сонечком хлібина

І жила у злагоді

Вся ваша родина.

  1. В вікна хай не стукає

Лихо зле з бідою.

А душа не вицвіте –

Буде молодою.

  1. Хай же ваші діточки

Хворощів не знають,

Батькові й матері

В домі помагають.

  1. І щорік щедрівочку

Доля хай співає.

Вашу щедру нивоньку

Град не вибиває!

  1. Щоб було довіку вам

В хаті їсти й пити.

Щоб не розучилися

Ви людей любити!

  1. Гарну пісню й на коня

Щоб співалося щодня,

Щоб завжди і в вас і в нас,

Все було тільки гаразд!

Пісня «Щастя добра і любові»

Завантажити: Сценарій свята «Зимові посиденьки» (українські вечорниці) + Сертифікат (Розмір: 421.8 KB, Завантажень: 122)
  
Теґи
Back to top button
Close