Розв’язування прикладних задач на уроках математики

Автор: Левко Вікторія Ігорівна

Навчальний заклад: Рава-Руський ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2

Вже цього навчального року,  українські школярі будуть мати змогу взяти участь у моніторину міжнародного дослідження PISA. Отож,  вчителям математики варто обрати стратегію викладання, а саме розв’язання  задач прикладного спрямування на уроках  математики.

Прикладна спрямованість підготовки учнів НУШ полягає в тому, щоб без порушення систематичності логіки викладу курсу математики забезпечувати вивчення важливого матеріалу, який ілюструє прикладне значення математики для розвитку певних технологій. У методичній літературі прикладна спрямованість визначається як орієнтація змісту і методів математики на їх використання в техніці і суміжних науках.

Головним завданням викладача математики НУШ є створення умов для розвитку творчих здібностей учнів на уроках математики через прикладну спрямованість навчання. Суть такого підходу до навчання математики полягає в тому, щоб учні на практиці змогли використовувати знання, набуті на уроках математики.

На розв’язування задач з математики відводиться близько половини всього навчального часу. Це поясни­ться, насамперед, тим, що розв’язування задач є однією з важливих форм практичного застосування математики, а практика, як відомо, є основою всього процесу пізнання і критерієм істинності здобутих знань. Розв’язування задач сприяє також розвиткові діалектико-матеріалістичного світогляду, логічного мислення учнів, робить міцнішими, свідомішими й дійовішими їх знання.

Але роль задач цим не обмежується. Вони мають ще й пізнавальне значення, бо при розв’язуванні багатьох з них учні дістають додаткові відомості про факти і яви­ща, про які мали досі тільки поверхові уявлення.

Розв’язування задач прикладного змісту, зокрема задач-розрахунків допомагає учням краще орієнтуватися в життєво практичних питаннях, свідоміше засвоювати матеріал з інших навчальних предметів і має безпосереднє значен­ня для майбутньої практичної діяльності випускників НУШ.

Перш ніж перейти до розгляду конкретних питань ме­тодики добору й розв’язання таких задач, зупинюся на деяких загальних питаннях. Насамперед підкреслю, що математика як навчальний предмет має свою логіку розгортання матеріалу, і кожному її розділу вла­стивий певний задачний матеріал, який пройшов педа­гогічний відбір та випробування часом і забезпечує фор­мування в учнів необхідного мінімуму знань, навичок і вмінь. Отже, неправомірною є вимога замінити всі або більшість традиційних математичних задач з абстракт­ним змістом задачами практичного характе­ру, підпорядкувавши розв’язання їх на уроках математики.

Мається на увазі, що розв’язування задач практич­ного характеру в більшості випадків супроводиться певними труднощами і вимагає додаткової витрати часу навіть тоді, коли учні знають спеціальну термінологію, вживану в умові задачі, про які йдеться, тощо. Це пов’язано з особливостя­ми «переносу» знань з однієї галузі в іншу.

Необхідно враховувати і ту обставину, що не з кож­ного розділу або теми можна дібрати необхідну кількість задач з практичним змістом. В багатьох за­дачах, взятих безпосередньо з практики, здебільшого буває важко виявити математичну суть і встановити за­лежності між відомими й невідомими величинами.

Для усвідомлення і засвоєння теоретичного матеріа­лу, а також для набуття відповідної техніки обчислень та перетворень учні повинні виконати достатню кількість тренувальних вправ. Добираючи приклади та задачі, тре­ба на перше місце ставити їх математичну суть, не до­пускаючи перевантаження умови різними додатковими відомостями. Цим задачам повинно приділятися більше уваги, бо вони допомагають міцному оволодінню основами математики. Таким чином, для перших тренувальних вправ з певної теми ускладнені задачі практичного характеру не підхо­дять. Слід пропонувати учням задачі з абстрактними даними, в яких чітко виступає математична суть.

Проте всі ці застереження стосуються «завищених» вимог щодо насичення уроків математики задачами прикладного змісту, яке може призвести до по­рушення порядку у вивченні програмного матеріалу, гальмувати оволодіння учнями системою знань з певного розділу.

Коли учні засвоїли відповідний теоретичний матеріал і набули необхідних навичок в обчисленнях, перетворен­нях чи побудовах, від абстрактного мислення переходять до практики — розв’язування задач практичного змісту та виконання різних лабораторних робіт.

Одним із методів, що застосовуються при пояснень: нового матеріалу з математики, є метод доцільно дібра­них задач. Показуючи учням необхідність певного пра­вила, теореми, їх пояснення починати необхідно з розгляду задач: для розв’язування якої це правило або теорема необхід­ні. По суті, тут створюється своєрід­на проблемна ситуація. Досвід показує, що якщо для цієї мети використовуються задачі, взяті з навколишнього життя, то поставлена мета досягається. Учні бачать силу математики, переконуються в необхідності матема­тичних знань.

Задачі з практичним змістом поділяють на дві кате­горії: задачі з готовими даними і задачі, для розв’язання яких учні самостійно повинні відшукати потрібні дані. Розв’язування задач другої категорії передбачає наявність в учнів певних знань і навичок, уміння виконувати виміри, побудови, користуватися довідниками, таблиця­ми, а головне — уміння встановити, які дані потрібні для розв’язування поставленої задачі. Звичайно ці задачі розв’язуються після задач з готовими да­ними.

Задачі практичного характеру слід давати переваж­но при остаточному закріпленні матеріалу певної теми, при підведенні підсумків розділу, при повторенні. Доби­раючи такі задачі, учитель повинен стежити за тим. щоб тематика їх не була одноманітною. Проте, ба­жаючи виробити в учнів певні практичні навички, треба час від часу повторювати вправи однакового змісту, поступово ускладнюючи їх відповідно до матеріалу, що вивчається.

Одним із дійових засобів встановлення і зміцнення предметних зв’язків є розгляд на уроках математики задач в такій постановці, в якій вони виникають при вивченні інших предметів.

Наприклад, при вивченні теми “Об’єм прямокутного паралелепіпеда” у 5 класі, яка часто викликає утруднення в учнів, можна разом з учителем природознавства провести бінарний урок та виконати лабораторну роботу із зануренням прямокутного паралелепіпеда в воду. Таким чином, учні краще засвоять новий матеріал, щодо поняття об’єму.

При проведенні уроків з прикладним спрямуванням в учнів розширюється кругозір, розвивається логічне мислення, активізується увага, зростає зацікавленість до предметів, що вивчаються.  Прикладне спрямування вивчення загальноосвітніх предметів, в тому числі математики, забезпечує поглиблене вивчення теоретичного матеріалу і формування в учнів узагальнених наукових понять, допомагає їм застосовувати здобуті знання на практиці, сприяє виробленню вміння знаходити загальні закономірності і відмінності при розгляді різноманітних процесів. Підвищується якість професійних знань, умінь та навичок, пізнавальна і практична активність учнів. Зменшується ймовірність механічного заучування матеріалу, спрощується шлях до засвоєння нового матеріалу. Все це підвищує ефективність навчального процесу.

Список використаних джерел

1. Васильєва Д.В. Математика 5 клас: робочий зошит. Я дослідник: Освіта, 2017.
2. Бевз Г. П. Методи навчання математики. /Х.: Основа, 2003.
3. Возняк Г., Возняк О. Прикладні задачі: від теорії до практики. – Тернопіль: Мандрівець, 2003.

Завантажити: Розв’язування прикладних задач на уроках математики + Сертифікат (Розмір: 360.6 KB, Завантажень: 67)