Методика викладання математикиУсі уроки з математикиФайли

Стимулювання і розвиток свідомого ставлення студентів до засвоєння знань з математики

Автор: Зігунова Надія Григорівна

Навчальний заклад: Комунальна установа Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №29, м. Суми, Сумської області

«Стимулювання і розвиток свідомого ставлення студентів до засвоєння знань з математики»

Життя чудове лише двома речами: вивченням математики і
навчанням математики.
С. Д. Пуассон

РОЗДУМИ ПРО ПРОФЕСІЮ ВИКЛАДАЧА

Характерною особливістю професії викладача є його зацікавленість у становленні іншої особистості – студента, його навчанні, вихованні й усебічному розвитку.

Найважливішою рисою викладача є любов до своєї професії та студентів. У студентів потрібно плекати бажання оволодіти знаннями, докладати максимум зусиль для їх засвоєння. Це можливо лише за наявності контакту між викладачем та студентом. Викладач має бути особистістю, яка привертає увагу рівнем своєї загальної культури, людяністю, чуйністю, студенти повинні поважати, довіряти йому як старшій, більш досвідченій та мудрій людині.

Щоб завоювати авторитет студентів, викладачу математики необхідно не лише досконало знати свою дисципліну, а й пам’ятати кілька правил.

Однією з необхідних для цього умов є оперування викладачем такими фактами з царини математики, що виходять за межі програмового матеріалу, а також знаннями споріднених із математикою навчальних дисциплін: фізики, хімії, біології, економіки.

Окрім того, важливим є й уміння зрозуміло і доступно, цікаво і емоційно викласти матеріал.

І насамкінець – чи не найголовніше – доброзичливе, чуйне, справедливе й однакове ставлення викладача до всіх студентів.

Викладач повинен проявляти терпіння до студентських помилок і не лише вказувати студенту на них, але разом працювати над їх виправленням за  допомогою повторних вправ, додаткової роботи та ін.

Крім цих основних, на мою думку, правил, викладач математики повинен володіти вмінням розподіляти свою увагу, контролювати, чи правильно виконують записи студенти на дошці й у зошитах, ставити їм запитання, залучаючи до активної роботи, свідомого оволодіння знаннями.

Викладач повинен логічно мислити, мати чітку дикцію та правильну, точну, лаконічну математичну мову і навчати цьому студентів. Треба звертати увагу на чіткість написання букв, цифр, а особливо на виконання рисунків до задач і теорем, адже вони відіграють суттєву роль для розв’язування задач або доведення тверджень.

Також викладачу необхідно знати основні етапи історії розвитку математики, щоб під час вивчення певної теми з програми повідомляти студентам необхідні відомості. Такі екскурсії історією розвитку математики підвищують загальну культуру студентів і їхню зацікавленість дисципліною.

Важливим, на мою думку, є вивчення й аналіз різноманітної методичної літератури, яка знайомить викладача з досвідом роботи колег, містить        рекомендації з вивчення окремих питань програми.

ШЛЯХ ДО ДОСЯГНЕННЯ ПОСТАВЛЕНОЇ МЕТИ

Принцип науковості. Принцип полягає в тому, щоб зміст освіти ознайомлював студентів з об’єктивними науковими фактами, поняттями, законами, теоріями всіх основних розділів відповідної навчальної дисципліни галузі науки. Не можна пояснювати студентам матеріал, який у подальшому доведеться змінювати, пояснювати протилежне.

Чого вимагає в цьому разі принцип науковості? Наприклад, у курсі алгебри 8-го класу під час вивчення квадратних рівнянь говоримо, що коли дискримінант квадратного рівняння – від’ємне число, то рівняння коренів не має. І в цьому випадку відсутня вказівка про те, що розв’язки ми розглядаємо на множині дійсних чисел. А при ознайомленні з комплексними числами на вищий математиці студенти будуть переучуватись і знаходити корені і при Д < 0.

Для забезпечення достатнього наукового рівня викладання математики викладачу  необхідно бути в курсі подій усіх змін методичної думки, слідкувати за всіма новинками методичної літератури, різними варіантами методик навчання.

Розвиток творчого мислення на всіх етапах навчання. Для реалізації цього принципу варто виділяти такі етапи:

а) спостереження за окремими випадками і пошук закономірностей;

б) на основі спостережень висувається гіпотеза, яка перевіряється на окремих випадках;

в) доводиться справедливість висунутої гіпотези.

У своїй педагогічній діяльності найбільше уваги приділяю першому з цих етапів – етапу спостереження, пошуку закономірностей: сюди відноситься пошук розв’язання задачі шляхом підбору, аналогії до раніше розв’язаної задачі, її глибший аналіз, знаходження залежності між величинами на основі життєвого досвіду студентів.

Так, у 11-му класі під час введення числа е студентам пояснюють, що існує така показникова функція, дотична до якої в точці (0;1) утворює з віссю Ох         кут 45° і що е = 2,71828… . Я вважаю, що вивчення похідних показникової та логарифмічної функції треба розпочинати з похідної логарифмічної функції.

Після цього можна вивести формулу похідної показникової функції як оберненої до логарифмічної.

Особистісно орієнтоване навчання. Я вважаю, що викладання математики має орієнтуватися на сильних студентів. Тобто викладач, дотримуючись принципу науковості, наводячи різні обґрунтування або доведення певних положень, приділяє особливу увагу розкриттю і засвоєнню основних понять, залучаючи сильних студентів. Така спрямованість забезпечує активну участь й інших студентів у роботі групи.

При цьому важливо не стримувати ініціативи студентів: у кожній відповіді необхідно виділити в першу чергу те, що зроблене правильно, раціонально, аби ще більше посилити впевненість студентів у своїх силах і здібностях. Обов’язково треба звертати увагу і на помилки, недоліки, але робити це слід тактовно.

І ще одне зауваження. У шкільному курсі геометрії є теореми, які можна довести різними способами. Після розглядання різних способів доведення треба з’ясувати, який з них є простішим і чому.

Якщо викладач натякне на спосіб доведення, студенти зможуть довести теорему самостійно.

В аналогічних складних випадках викладач повинен запропонувати три доведення і більше, а потім дозволити студентам самим вибрати найзручніший для них варіант з обґрунтуванням, чому саме цей спосіб обрано. Це, у першу чергу, важливо для сильних студентів.

Принцип систематичності й послідовності. Принцип систематичності навчання вимагає послідовного й безперервного переходу від нижчого до вищого ступеня викладання і навчання. При такому переході кожний елемент засвоюваного студентами матеріалу ґрунтується на раніше набутих знаннях і є результатом їх логічного розвитку. Наступність потрібна у змісті і методах навчання, а також способах навчально-пізнавальної діяльності.

Систематичність навчання залежить від систематичності викладання та організації самостійної навчальної роботи студентів. Для того, щоб у голові студента складалася струнка система знань, треба, щоб викладач викладав свою дисципліну з певною послідовністю і в певному зв’язку. Це досягається тим, що викладач пов’язує новий матеріал з попереднім; новий матеріал він має подавати так, щоб студенти могли вільно стежити за думкою викладача. Крім того, викладач повинен враховувати також ті знання й уявлення, які має студент внаслідок вражень і спостережень поза межами школи. Хаотичність, безладність, безплановість суперечать самій природі навчання, гальмують або й зовсім унеможливлюють його.

Принцип свідомого засвоєння знань. Основою даного принципу слугують встановлені наукою закономірні положення: істинною сутністю людської освіченості є глибокі й самостійно осмислені знання, набуті шляхом інтенсивного напруження власної розумової діяльності; свідоме засвоєння знань студентами залежить від ряду умов і факторів: мотивів навчання, рівня і характеру пізнавальної активності студентів, організації навчально-виховного процесу і управління пізнавальною діяльністю студентів, використовуваних викладачем методів і засобів навчання та ін.; власна пізнавальна активність студента є важливим фактором навчання і виявляє вирішальний вплив на темп, глибину і міцність оволодіння навчальним матеріалом.

Знання дієві лише тоді, коли вони засвоюються не механічно, а свідомо. Принцип свідомості у навчанні нерідко зводять лише до розуміння студентами того, чому і навіщо треба вчитися. Для характерис­тики міри свідомості засвоєння замало самого розуміння об’єктивного значення того, що вивчає студент.

Умови свідомого навчання. Студенти, виконуючи будь-яке завдання, повинні знати, для чого вони це роблять. Тому не можна зобов’язувати їх виконувати ту чи іншу роботу, не пояснивши перед цим її мету. Важливо, щоб вони самі усвідомлювали процес навчання, причинні залежності в природі й суспільстві, сутність засвоєного матеріалу. Тобто мова йде про активність у навчанні.

Принцип активності й самостійності. Встановлено: чим активнішою і більш самостійною є діяльність студента, тим вищою є якість засвоєння. Активність студента може бути внутрішньою, коли, зрозумівши суть визначеної проблеми, студент свідомо й наполегливо шукає шляхи її вирішення; а є й зовнішня, метушливо-показна, коли він механічно виконує вказівки викладача.

Які умови активізації навчання студентів? Насамперед, це майстерність педагога, його вміння змістовно, логічно, цікаво, образно й доступно викласти програмний матеріал; поступове ускладнення завдань навчання; створення на всіх навчальних заняттях серйозної, ділової атмосфери; цілеспрямованість мобілізації уваги, волі й мислення кожного студента; розуміння студентами мети навчання; введення ігрових моментів у навчання з урахуванням його завдань; чергування різних видів праці; систематичний контроль за виконанням студентами нових завдань; своєчасна й тактовна допомога тим студентам, які її потребують; виховання у кожного впевненості у своїх можливостях успішно навчатися; розвиток емоційного ставлення до самого процесу і способів набуття знань; уміння викликати у студентів почуття задоволення і радості від успіху.

Принцип доступності навчання вимагає врахування особливостей розвитку студентів, аналізу матеріалу з точки зору їх можливостей і такої організації навчання, щоб вони не відчували інтелектуальних, моральних, фізичних перевантажень.

У навчанні обов’язково повинні бути труднощі, але помірні, посильні, ті, які можна подолати. Навчання не сприяє розвитку студентів, якщо воно не вимагає від них напруження розумових сил, пізнавальної активності, самостійності думки і дії.

Принцип зв’язку навчання з життям, з практикою розбудови демократичного суспільства вимагає, щоб процес навчання стимулю­вав студентів використовувати отримані знання на практиці, аналізувати і перетворювати навколишню дійсність, виробляти власні погляди.

І наостанок хочу згадати відомого американського математика Д. Пойа, який у своїй книзі «Математичне відкриття» викладає 10 заповідей учителя:

  1. Знайте свій предмет.
  2. Знайте, яким способом можна вивчити те, що потрібно. Найкращий спосіб – це відкрити самому.
  3. Цікавтеся своїм предметом.
  4. Умійте прочитати по обличчях учнів, чого вони від вас чекають, зрозуміти їхні труднощі; умійте ставити себе на їхнє місце.
  5. Не обмежуйтесь голою інформацією, прагніть розвивати в учнів певні навички, необхідний склад розуму і звичку до методичної роботи.
  6. Намагайтеся навчити їх здогадуватися.
  7. Намагайтеся навчити їх доводити.
  8. Вишукуйте в задачі те, що може знадобитися під час розв’язування інших задач, – із цього спробуйте сформулювати загальний метод.
  9. Не відкривайте свого секрету відразу – нехай учні спробують розгадати його, дивуючись відкриттю.
  10. Користуйтеся вказівками, але не нав’язуйте свою думку учням.
Завантажити: Стимулювання і розвиток свідомого ставлення студентів до засвоєння знань з математики + Сертифікат (Розмір: 370.8 KB, Завантажень: 16)
Back to top button