Матеріали, присвячені Міжнародному Дню рідної мови

Автор: Дем’янчук Олеся Віталіївна

Навчальний заклад: Надвірнянський коледж НТУ

Матеріали, присвячені Міжнародному Дню рідної мови

Мабуть,  важко було б підшукати більш  промовисті слова, ніжніші, дорожчі й болючіші вислови сентиментів про нашу мову, майстерно сплетених з “любистку”…”євшан-зілля”…”дніпровської води…”під сяйвом золотисто-небесним та колючою терниною “зловісного валуєвського терновища”, де “чортополох звиродніння й “будяки бездуховності”, “осот безпам’ятства”, “блекота запроданства”, де мова “… за гак на ребро повішена дітьми-покруччями” на “хресті мук розіп’ята”, “де диявол справив моторошне весілля…”, що їх Катерина Мотрич   своєю щирою українською душею сплела у тернистий вінок історичної реальності нашої рідної мови. Вона дарує його сумлінню своїх земляків у сучасній Україні та всім українцям за кордоном. І то конче – для «спасіння» нашого українства.

“Стаю перед Тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних… повернися до нашої хати… Воскресни! Повернися, возродися… возвелич, порятуй народ її на віки!”,- закінчує вона свою палко-сердечну молитву до Богородиці й до нас!

Здається, що немає у всьому світі такої зворушливої молитви до того, що об’єднує усіх. І це не диво, бо жодна мова не зазнала такого жорстокого переслідування й терору, як наша впродовж довгих століть. І то від кожного окупанта і всякими способами, включно до актів офіційної заборони державою і … “християнською” церквою. Тому ж, кожен українець-патріот повинен обов’язково їх знати й ознайомлювати всіх, а головне молодь, з тернистим шляхом нашої солов’їної української мови. Із шляхом, що зготовили були народові наші “добрі старші слов’янські брати”, що розпочався вже невдовзі після лихоносної Переяславської Угоди /1654/ та далеко ще до трагічного бою під Полтавою /1709/, за царя Петра І, який “відкрив Росії вікно культури в Європу”!

Мабуть, всі погодяться з висловлюванням, що найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, і пам’ять, і  досвід, почування, мрії.

Українська мова належить до високорозвинених мов світу. Багато зробили для її вдосконалення визначні представники народу – письменники, вчені, видавці книг, газет і журналів, освічені люди різних часів. Особливо почесне місце належить Тарасові Григоровичу Шевченку, який обробив, відшліфував і показав світові дорогоцінне каміння — мову простого, пригнобленого тоді народу України. Доклали своїх рук і свого розуму пізніші покоління українських письменників, учених, журналістів.

Вашій увазі пропонуються документи, які у хронологічній послідовності засвідчують нищення української мови.

Тернистий шлях української мови

Перші бібліотеки з’явились на Русі в XI столітті. Були це збірки грецьких рукописів, а також слов’янські переклади богословської літератури та богослужебних книг. Найбільші книгозбірні мали Києво-Печерський монастир та Софіївський собор, при якому за часів Ярослава Мудрого працювало немало переписувачів. Мали свої бібліотеки й освічені бояри та удільні князі. Все це багатство було знищене.

Завантажити: Матеріали, присвячені міжнародному Дню рідної мови + Сертифікат (Розмір: 1.6 MB, Завантажень: 222)

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*