Батькам

Поведінка дитини в конфліктних ситуаціях

Поведінка дитини в конфліктних ситуаціях
Поведінка дитини в конфліктних ситуаціях
Одне з основних завдань батьків – навчання дітей навичкам мистецтва спілкування, які в майбутньому допоможуть будувати комунікацію з різними людьми, нормально адаптуватися в суспільстві, не боятися самих різних ситуацій. Дуже важливо навчити дитину правильно поводитися у конфліктних ситуаціях, які далеко не завжди можуть вирішити і дорослі, зрілі люди, не кажучи про дітей.

Потрібно обов’язково пояснити дитині, що злість – не найкорисніше почуття. І якщо дитина буде злитися, його супротивник буде сильніше в психологічному плані, що допоможе йому виграти суперечку, повернути конфлікт у свій бік і т.д. Тому бажано пояснювати дітям, наскільки важливо в будь-якій ситуації зберігати спокій і самовладання.

Маленьким дітям потрібно розповідати, що гучний крик – також не вирішення конфлікту. Гучний крик змушує людей дратуватися, відповідати аналогічним чином, але далеко не завжди сприяє тому, що кричущий буде почутий. Такої ж лінії варто дотримуватися й у вихованні дитини – батьки повинні бути завжди спокійними і стриманими, не дозволяти собі зриватися на малюка, тоді і він виросте врівноваженою та зможе не дратуватися по дрібницях.

Дітей обов’язково потрібно вчити вміти не переходити межі при спілкуванні з людьми. Ці межі визначаються багатьма речами – критикою відносно особистості, зовнішності, внутрішніми якостями. Дитина повинна розуміти, в якій ситуації краще промовчати і не зачіпати почуття людини, а коли він може наполягти на своєму, зробити зауваження. Як правило, робити зауваження і вступати в суперечки варто в тому випадку, коли зачіпаються інтереси дитини. Але й тут він має вміти оцінювати ситуацію – у багатьох випадках, навіть розуміючи власну правоту, сперечатися і конфліктувати не варто, так як це не принесе жодного результату.

Найважливішою межею є фізичне насильство. Дитині потрібно пояснювати, що застосування сили – не вирішення конфлікту, навіть якщо дитина сильніше і зможе фізично перемогти супротивника, це не зробить його автоматично правим. Крім того, навіть якщо дитина сильна і витривала, вона не повинна вважати напад єдиним виходом із ситуації. Навіть на заняттях з єдиноборств вчать, що переходити до застосування сили можна тільки у разі появи небезпеки для здоров’я і життя, а не просто тому, що хочеться хоч якось перемогти супротивника.

Дітей треба вчити прощати, показуючи на особистому прикладі, наскільки це важливо. Адже якщо малюк щось накоїв, його не кидають батьки і не ображаються роками – його прощають так чи інакше. Потрібно прищеплювати дитині вміння забувати образи і прощати, але не варто при цьому стверджувати, що забути можна абсолютно все. В даному випадку також дуже важливо провести певну межу, за якою прощення не існує – зрада, багаторазові особисті образи, заздрість і т.д. У таких випадках дитина повинна розуміти, що таїти образу в собі не варто – це руйнує зсередини, простіше викреслити людей з життя і не спілкуватися з тим, хто прагне образити словом чи ділом, зраджує.

І найголовніше правило – дитина повинна рости і виховуватися в любові. Жодна істина, жодна мораль не буде засвоєно в страху і ненависті. Тільки любов і доброта допоможуть виростити врівноважену, впевнену в собі, добру і адекватну людину.

Back to top button