На День Покрови в Музеї під відкритим небом в Пирогові відбудеться фестиваль Міжнародної Федерації Бойового Гопака

На День Покрови в Музеї під відкритим небом в Пирогові відбудеться фестиваль Міжнародної Федерації Бойового Гопака

На День Покрови в Музеї під відкритим небом в Пирогові відбудеться фестиваль Міжнародної Федерації Бойового Гопака

14 жовтня на День Покрови в музеї під відкритим небом в Пирогові відбудеться неймовірний фестиваль Міжнародної Федерації Бойового Гопака. Козаки організують фестиваль, повний історії, національної української їжі та танців. Відвідувачі фестивалю побачать, як молоді і запальні сучасні козаки виконують віковий святковий гопак, демонструючи свою вправність у швидкості, силі та мужності.

Бойовий Гопак: відродження українських військових традицій

Територія, на якій розташована наша держава знаходиться на перехресті шляхів зі Сходу на Захід та з Півночі на Південь. Протягом тисячоліть багато народів, культур, цивілізацій жили тут, процвітали та з рештою занепадали з різних причин. Всі вони відійшли в історію. Поза всяким сумнівом, найвправнішими воїнами-захисниками виявились племена слов’ян. Саме наші предки древні слов’яни, об’єднуючись у племінні союзи, князівства та з рештою в держави, трансформувались у народи та нації, які ось уже майже два тисячоліття гідно захищають землю, на якій живуть.

Протягом століть життя українського народу під чужим пануванням будь-які прояви національної культури, а тим паче бойової, жорстоко переслідувалися. Тому до наших днів практично не збереглися цілісні методики самовдосконалення, якими користувалися скіфські воїни, руські дружинники та запорізькі козаки.

Для українського народу найславетнішою сторінкою в історії є період козацтва. Козаки були вмілими воїнами, які у випадку загрози збиралося у величезне військо, рівних якому не було в Європі.

Відроджувати наше національне бойове мистецтво взявся нащадок козацького роду Володимир Пилат. Перш ніж почати роботу над відродженням бойового гопака дослідник впродовж сімнадцяти років вивчав кьокусін карате, з них вісім років був сенсеєм. Паралельно з кьокусіном вивчав годзю-рю, соне, сьтокан карате, кікбоксинг, дзюдзюцу та айкідо. З початку 80-х років почав досліджувати та систематизувати знання про бойову культуру українців. Взявшись за дослідження народних танців, Володимир Пилат звернув увагу на багатство і різноманітність їх рухів. Він виявив, що українські танці, особливо популярні серед козацтва Гопак та Метелиця, містять у собі дуже багато елементів, не поширених у інших народів і схожих на бойову техніку – удари ногами в стрибку, присядці чи “павучку”, різноманітні кроки, відбивання, підсікання, “повзунці”, “присядки”, “тинки”, “копняки” та інші. Пізніше ці рухи, належним чином трансформовані до вимог сучасного бойового мистецтва, склали основу технічного арсеналу Бойового Гопака. Таку назву відтворене бойове мистецтво предків отримало через те, що значну частину техніки вдалося розшифрувати завдяки дослідженню народних танців, перш за все Гопака.

В часи козаччини України, як держави в сучасному розумінні, не було. Східні та південні райони сучасних кордонів були малозаселеними, у Причорномор’ї господарювали турки й татари, західна частина входила до складу Речі Посполитої. Та був волелюбний народ, який захищався від турецько-татарських набігів та прагнув скинути з себе панське ярмо. Тож певний вплив на формування техніки Бойового Гопака мали прийоми самозахисту селян. Практично в кожному селі були школи, в яких вчили дітей боротися. В школі був майстер, що вчив дітей битися, боротися, розвивати в собі силу і захищати себе та своє село від нападників. За це односельчани давали йому харчі. Майстер бойових мистецтв не мусив займатися городом, скотарством, а лише підготовкою молодих воїнів.

В багатьох українських родах ще не перервався ланцюжок таємної передачі знань про бойове мистецтво від батька чи діда до сина чи онука. Так, деякі елементи традиційної боротьби ще молодому Володимиру показали дід та батько.

Історія відродження та розвитку Бойового Гопака в Україні розпочалась у 1985 році. Тоді було зібрано матеріал по дослідженню лицарського мистецтва українців. Того ж року у Львові Володимир Пилат відкрив експериментальну школу з дослідженню Гопака, як бойового мистецтва. У 1987 році офіційно засновано “Школу Бойового Гопака”. Саме з того часу розпочинається історія розвитку школи.
Напрацьований матеріал було систематизовано та видано окремою книгою “Традиції Української Національної Фізичної Культури” у 1991 році накладом у 20 тисяч примірників. 1994 року Пилатом видано книгу “Бойовий Гопак”.

Перші всеукраїнські змагання із бойового гопака було проведено у 1996 році. У них взяло участь понад 150 учасників. Через рік на подібні змагання приїхали вже 300 учасників із 8 областей України.
В жовтні 1997 року бойовий гопак визнано національним видом спорту. А в грудні зареєстровано Центральну школу бойового гопака, яка є громадською, позапартійною та позаконфесійною організацією. Протягом 1998-2000 років Центральною школою бойового гопака проведено 7 чемпіонатів різних рівнів, 8 навчально-вишкільних семінарів, багато показових програм та фестивалів гопака в різних регіонах України.
У вищих навчальних закладах України ведеться підготовка фахівців із бойового гопака. У 2000 році у Дніпропетровській області на базі Дніпродзержинського коледжу фізичного виховання відкрито спеціалізацію “Бойовий Гопак”.

2001-го року було створено і зареєстровано Міжнародну федерацію бойового гопака, яка займається поширенням бойового гопака за межами країни. А вже у жовтні у місті Черджоу, що в Південній Кореї, відбувся IV всесвітній фестиваль бойових мистецтв. На фестивалі збірна України з “молодого” Бойового Гопака зайняла третє місце, чим шокувала увесь світ бойових мистецтв. По завершенні фестивалю, українці подарували книгу “Бойовий Гопак” бібліотеці Шаоліню, яка висловила бажання мати в себе інформацію про український національний вид бойового мистецтва.

У 2002 році було відкрито експериментальну школу з українського жіночого бойового мистецтва “Асгарда”. Це мистецтво базується на техніці бойового гопака, але в ньому враховуються анатомічні та фізіологічні можливості жінки. Дівчата вивчають боротьбу, техніку і тактику ведення бою, володіння різними видами зброї і систему самозахисту.

– Бойовий Гопак виходить за межі звичайних уявлень про вид спорту чи бойове мистецтво, розповідає засновник, верховний вчитель школи і президент міжнародної федерації Бойового Гопака Володимир Пилат. – Перш за все – це комплексна система гармонійного виховання особистості. Бойовий Гопак – це потужний молодіжний рух, що захоплює і об’єднує Українців в усьому світі, незалежно від суспільного стану чи рівня достатку, належності до політичних партій чи віросповідання. Зараз секції Бойового Гопака представлені майже у всіх регіонах держави. В них постійно займаються більше 10 тисяч дітей та дорослих. Осередки школи є не тільки в Україні, а й за її межами. Так, активно функціонують секції в США, Канаді, Англії, Італії, Португалії, Іспанії, Польщі та інших країнах, де компактно проживає українська діаспора. Хоча Бойовий Гопак наше національне бойове мистецтво, ним активно цікавляться й інші народи та нації. Поряд з українцями тренуються поляки, білоруси, росіяни, американці, канадці та інші. І це чудово. Адже це позитивно впливає на міжнаціональні стосунки, до того ж, популяризуючи Бойовий Гопак ми просуваємо Україну на міжнародній арені, – підсумував Володимир Пилат.

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*