Днями, блукаючи просторами інтернету, я надибала цікаву дитячу флеш-гру – «Одягни вчительку». Пам’ятаєте, колись у журналах для малюків друкували паперових ляльок з комплектом паперового ж одягу. В комп’ютерній версії дітям (більше – дівчаткам) пропонувалося підібрати зачіску, одяг, взуття і аксесуари для… вчительки. Або вчителя. Ця гра — вочевидь іноземного походження, тому що фігурку біля дошки можна вдягнути як у строгий костюм, так і у шкіряний рокерський «прикид». Лише уявіть собі вітчизняну вчительку, яка прийшла на урок у шкіряних штанях, сталевих ланцюгах і з зеленим «ірокезом» на голові!
Насправді все тут не так просто. Якого стилю має дотримуватися вчитель — ділового, повсякденного? І взагалі: чи можна вимагати від наших педагогів (які, на жаль, поки що не належать до забезпечених верств населення) дотримуватись якогось там дрес-коду?
НЕ КУРИТИ, НЕ ЛАЯТИСЯ, ГАРНО ВДЯГАТИСЯ
А взагалі встановлення спеціального вчительського дрес-коду завжди було в компетенції конкретної школи (точніше, шкільної адміністрації). Десь, переважно в престижних гімназіях і ліцеях, директор суворо стежить, аби зовнішній вигляд викладачів був «на всі сто» — адже це не лише впливає на учнів, а й підтверджує престижність закладу в очах батьків. Додамо — батьків грошовитих. Тому — ніяких джинсів, лише коректні костюми. Зазвичай у «нормальних» загальноосвітніх школах до вбрання вчителя ставляться більш демократично. «Мені жодного разу не забороняли приходити на уроки у джинсах, — згадує Максим, колишній викладач однієї зі шкіл Київської області. — Правда, я сам для себе виставив певні «рамки». Наприклад, ніколи не приходив у футболці, одягав сорочку».
Тобто одяг більшою мірою завжди був особистою справою вчителя. Але восени минулого року в нас стався цікавий прецедент: Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі розробила проект Етичного кодексу українського вчителя. В ідеалі документ мав би встановити єдині норми професійної етики. Що цікаво — окрім «високих відносин» у педколективі, з учнями і їх батьками кодекс мав регулювати і суто земні речі. Як вам, наприклад, такий пасаж: «Вчитель гідний своєму покликанню в усіх проявах свого життя, дотримується високого рівня культури поведінки, поводиться стримано і тактовно, зберігає самоконтроль і витримку, стежить за своїм зовнішнім виглядом». Що, скажіть, спільного має «покликання» із зовнішнім виглядом? До речі, далі вчителеві дають ще цікавіші вказівки: «Вчитель постійно дбає про культуру своєї мови і спілкування. В його мові немає ненормативної, нецензурної лексики, грубих і образливих фраз… Пияцтво і тютюнопаління несумісні з професією вчителя». Ну, лаятися на уроках, звісно, недобре. А вдома? А запалити на власній кухні цигарку? Хто його зна…
Наглядати за дотриманням норм мала б комісія з двох представників адміністрації закладу і п’яти викладачів. А взагалі цей документ не копав лише лінивий. Там і справді багато відверто «совкових» дурниць. Та питання про дрес-код, врешті-решт, і справді заслуговує на обговорення. Може, треба дати слово самим учителям?
УСІХ УЧИТЕЛІВ НЕ ЗАПАКУЄШ У КОСТЮМИ
Питання, чи потрібна вчителеві своєрідна «уніформа», жваво обговорюється викладачами. Ось які цікаві думки довелося прочитати щодо цього.
— Дрес-код для вчителя потрібен. У військових, міліції, пожежників, лікарів є спеціальний одяг. Чому б не ввести його для педагогів? У кожного вчителя постійно виникає проблема: що вдягнути на завтра, на перше вересня? А лікар одягнув білого халата — і нема проблеми!. («Тоді і школа перетвориться на психлікарню» — їдко пожартував інший педагог).
— Дрес-код — не уніформа, а невеличкі обмеження в одязі. Ви ж не підете в шортах до ресторану або у вечірній сукні на пляж? А питання «що надягнути?» стоїть перед будь-якою жінкою завжди, незалежно від її матеріального стану. І вчителі — не виняток».
— Якщо ми забороняємо учням одягати джинси, то не повинні самі їх носити. Щодо мене, одяг учнів і вчителів має бути стилістично схожим. З урахуванням вікових особливостей, звичайно. Але якщо джинси у школі не заборонені, то вчителі також можуть їх одягати.
— А хто буде вирішувати, що мені вдягати?! Особисто директор чи завуч? Чи видамо наказ по школі, в якому будуть перераховані дозволені предмети одягу, кількість і якість прикрас? Тоді чому б далі не піти? Наприклад, визначимо, яку мені робити зачіску, яку музику слухати, які книжки читати, фільми переглядати…
— Звичайно, вчителі самі можуть домовитися, який вигляд повинен мати викладач їхньої школи. Але це не «дрес-код», а добровільна згода. Якщо хтось з учителів не захоче її дотримуватися, його не можна змусити носити те, чого вимагає більшість. У школі, де я тепер працюю, вчителі-чоловіки ходять у джинсах, і це не заважає їм навчати дітей так, що конкурс у нас — 10 учнів на місце.
— Діти тягнуться до педагога, який має власний стиль спілкування, викладання. І не важливо, вдягнений він у джинси чи у класичний костюм. Всіх учителів не запакуєш у костюми.
— Не варто забувати про вплив кольору на психіку і працездатність людини, в цьому випадку — учня. Ми ж впливаємо на сприйняття матеріалу не лише словами, а й кольором одягу.
— Є більш важливі проблеми, пов’язані зі школою, наприклад, підвищення зарплатні. Тоді, можливо, в учителя з’являться гроші не лише на літературу, ай на стильні костюми.
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ :РОЗФАРБУЙ УЧИТЕЛЬКУ!
Окрім флеш-гри «одягни вчительку», в інтернеті є ще одна цікава гра. Цього разу дітям пропонується зробити вчительці… макіяж! Таке «розфарбування», до речі, не зовсім і безглузда річ. Адже макіяж, по-перше, впливає на співрозмовника. Наприклад, якщо ви хочете, аби вас добре почули, не фарбуйте губи яскравою помадою – замість того, щоб прислухатися до слів, людина (а в разі з учителем – учень) розглядатиме яскраву пляму на вашому обличчі. А ось виразні очі, навпаки, нададуть вам розважливого і переконливого вигляду. По-друге, макіяж може багато розповісти про психологічні особливості людини. Так, англійські вчені вважають, що жінки, які взагалі не користуються декоративною косметикою, поділяються на дві групи. Представниці першої не сприймають власну жіночність і мають дуже низьку самооцінку в стосунках з протилежною статтю. Друга група – навпаки, егоцентричні особи, яким взагалі не цікаво, що думають про них оточуючі.
Жінки, які користуються нейтральною помадою і злегка підфарбовують вії, зазвичай мають добрий смак і вміють встановлювати стосунки між людьми. А ось ті дами, що рік у рік роблять один і той самий макіяж, – консерватори, які самі себе вважають… дуже принциповими і відверто не розуміють, навіщо в собі щось змінювати?
А що ж можна сказати про «вульгарних осіб», які зловживають косметикою? Те, що вони це роблять не від прагнення до розпусти або поганого смаку, а тому, що на душі в них дуже кепсько. Яскравий макіяж є такою собі імпровізованою «маскою», під якою можна приховати свої нещастя. До речі, ті ж самі британські вчені дійшли висновку, що жінки з яскравим макіяжем сприймаються як розумні та красиві, але… довіри у протилежної статі не викликають. А чоловіки — ті самі діти… Тож, розфарбовуючи віртуальну вчительку, дитина може несвідомо проявити своє ставлення до неї.
ПОГЛЯД З ПАРТИ ХАЙ НОСЯТЬ ФОРМУ, ЯК МИ!
Ми вирішили провести своєрідне бліц-опитування серед знайомих школярів — як, на їх думку, має вдягатися шкільний наставник.
Наталка, 13 років: «Мені подобається, якщо молода вчителька вдягається екстремально! Це так класно, коли вона сприймається майже як юна дівчина. Тоді, мені здається, в учнів буде більше довіри до неї, а спілкування стане відвертішим». Антін, 15 років: «У нашій школі нас постійно шпиняють за форму – мовляв, хоч мороз, хоч спека, а мусиш прийти в сорочці з краваткою, брюках і піджаку. Знаєте, як це все остогидло?! Тому я вважаю: якщо вчителі вимагають від нас вдягатися за правилами, то і самі мусять дотримуватися тих самих правил!» Олена, 14 років: «Мені здається, що вчитель повинен одягатися стримано. Прозорі блузки, міні-юбки, високі підбори – не для школи! Але не хотілося б, щоб наші викладачі були як Снєжана Денисовна з «Нашої Раші» – вони ж не базарні бабці!» Дмитро, 1о років: «Мені подобається, коли наша вчителька одягає яскраві блузки і піджаки, тому що вона красива, і яскраві кольори їй дуже пасують. Тоді на неї приємно дивитися, і уроки проходять якось цікавіше». Андрій, 16 років: «А мені байдуже. Нехай одягаються як завгодно – аби мене не чіпали!»
А ЯК У НИХ? ПАТРІОТИЧНІ ШАТИ ДО РЕЛІГІЙНОГО СВЯТА
Якщо хтось вважає, що вимоги вітчизняних шкільних адміністрацій до вчителів дотримуватися дрес-коду є жорсткими, нехай зверне увагу на те, як це питання вирішується у Таджикистані. Років зо два тому тамтешнє міністерство освіти таки ввело суворий дрес-код не лише для вчителів, а й для учнів і студентів. Він забороняв носити вузькі і короткі спідниці та плаття, прозорий і блискучий одяг. Жінкам не рекомендується користуватися косметикою і вдягати багато прикрас, а чоловікам – приходити до навчального закладу погано поголеними. Найбільше від цього потерпають викладачі філіалів російських ВНЗ, зокрема, московського університету. Викладачі-росіяни не звикли до таких жорстких рамок. А нещодавно міносвіти середньоазіатської республіки настійно рекомендувало викладачкам вдягнутися у традиційні атласні сукні на честь релігійного свята, що наближається. Хан-атлас – тканина, з якої шиються ці плаття, – коштує недешево, а середня зарплатня таджицького викладача – 60 – 70 доларів, стипендія – близько 15 – 20 доларів. До речі, в Росії кілька років тому збиралися заборонити вступ до педвузів абітурієнтам з пірсингом і екстремальними зачісками. Але потім відмовилися від цієї ідеї – не демократично!
Джерело:pedpresa.com