СценаріїСценарії до Дня пам’яті Героїв Небесної СотніФайли

«Хто вмирає в боротьбі, у серцях живе навіки» (до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні)

Автор: Лисакович Володимир Володимирович

Навчальний заклад: Пантазіївська ЗШ І – ІІІ ст.

Тема: «Хто вмирає в боротьбі, у серцях живе навіки» (до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні)

Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини; розвивати бажання стати гідними громадянами України;  виховувати  шанобливе ставлення до Героїв Небесної сотні, воїнів, загиблих у боротьбі за свободу та цілісність України, виховати патріотичну свідомість.

Форма проведення: виховний захід

Обладнання: мультимедійна презентація, куточок пам’яті Небесної Сотні      (Прапор України, фотозображення і список прізвищ героїв, рушник, ікона, квіти), музичний супровід.

Хід заходу

Ведуча: Доброго дня шановні присутні!

Ведуча: Наші вітання всім, присутнім на заході, присвячений пам’яті людей, які розкрили нам очі, які змусили подивитися на життя зовсім по іншому, і які своїм прикладом показали, як треба сьогодні відстоювати незалежність, любити Україну та свій народ.

Ведуча: Їх назвали Небесною Сотнею –  українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей.

Ведуча: Ніхто не в праві забути морозні дні 2013 – 2014 року, коли від напруги закипала в жилах кров, коли в ім’я віри і правди один за одним падали від куль майданівці, аби прорости в наших серцях червоними квітами пам’яті.

Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Іх в мирі, Господи, прийми до себе

І шлях високий Боже, освяти.

За чисті душі, що злетіли в небо,

Небесній Сотні шана й молитви.

Ведуча: Захід, присвячений пам’яті героям Небесної Сотні «Хто вмирає в боротьбі, у серцях живе навіки», оголошується відкритим.

Звучить Гімн України «Ще не  вмерла Україна»

 Ведучий: Сьогодні ми відзначаємо урочисту дату, яку продиктувала сама історія, яку українці вибороли патріотизмом, прагненням до свободи, прагненням жити гідно на своїй землі.

Ведуча: Як же починалась революційна історія України?

21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до курсу, спрямованого на розвиток  співпраці з державами-членами СНД.

Ведуча: До кінця доби 21 листопада 2013 року на       Євромайдан у столиці збирається понад 1500 чоловік.  З’явилась міліція, посилені загони Беркуту. Із другої половини наступного дня кількість людей зростає, відбулися перші сутички з міліцією.

Ведуча: У ніч проти 30 листопада близько четвертої  години ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося до 400 протестувальників, їх оточили озброєні бійці «Беркуту» та здійснили розгін мирного протесту, примінивши силу.  Події 30 листопада стали переломним моментом в українських подіях кінця 2013 року.

 Ведуча: Збурення в суспільстві наростає.

 Виходять учні (протестувальники)

І протестувальник  

Палає Київ у вогні,

горять сталеві БТРи

там на межі-передовій,

народ боронять волонтери.

Палають шини і серця,

ніхто не хоче помирати.

Перед екраном матері

і там, і там їхні солдати…

  ІІ протестувальник.

Всіх щільно взяли у кільце,

здається ось наш дух зламають,

та хтось із права затягнув

Вкраїни Гімн… усі співають.

Тримати крепко треба щит,

бо там позаду наші діти,

батьки стоять і матері,

нема куди нам відступити.

ІІІ протестувальник

Лунає вибух поруч десь,

то світло-шумова граната,

це «Беркут» мило передав,

нам подарунок від Ґаранта.

І ще учора ти і я

були звичайні активісти,

А вже сьогодні всі ми тут

Боронителі народу українського.

Ведуча: Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиття мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, наголошуючи на права людини та принципи демократії, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

Ведуча: Активісти  закликали жителів міста Києва і всіх українців відзначити новорічні та Різдвяні свята на Майдані Незалежності і тисячі людей святкували Новий 2014 рік разом.

Ведуча: Події, що відбулися з 19 по 22 січня 2014 року на Майдані, ще називають «Кривава водохреща», або «Вогнехреща». Це була найгарячіша фаза у протистоянні народу і влади.

Ведуча: 22 січня на вулиці Грушевського перші загиблі. Із вогнепальної зброї вбито Сергія Нігояна та Михайло Жизневського, білоруса з Київщини. За тиждень від ран у лікарнях помирають Роман Сеник зі Львівщини та родом з Волині Олександр Бадера.  Вони стали першими в ряд Небесної сотні.

Ведуча: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. В знак підтримки України 1  лютого всі польські теле-та-радіоканали транслювали  пісню «Подай руку Україні»

Відео «Подай руку Україні»

 

Ведуча: Постріл, другий, розірвалася тиша і нестерпний біль…Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерть, поранені,  відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священики.

Ведуча: Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні кращих наших синів і дочок. Розгони Євромайдану відзначилися брутальним побиттям сотень людей, десятків журналістів. Поступово ці «штурми та розгони» переросли у велетенські акції спротиву, били дзвони всіх церков, акожен штурм сприймався в Україні як «боротьба не на життя, а на смерть».

Відео «Небесна Сотня. 10 Юних янголів»

Учень 1                         

Під прапором стояли – під прапором й спочили.

Прийми, о Господи, своїх синів!

За України волю їх убили

В шалений жар тривожних днів.

Учень 2                         

В той час, як небо димом затягнулось,

Як змерзлі руки прагнули вогню,

Упились кров’ю кат і його свита,

Споївши нею й всю свою сім’ю.

Учень 3                         

Та ми усі від Бога люди.

Живем надіючись, не боючись.

Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,

Як наш народ топтали, сміючись?

Учень 4                         

Мамо, я живий, лиш закриті очі….

І серце не б`ється, не вирує кров…

Ти тільки не плач, знай — всі дні і ночі

Я буду поруч — в грудях, де живе любов!

Учень 5                        

Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,

За ту біль, і той жаль, що я наробив.

Я ж хотів лише миру, добра і свободи…

А мене за це ворог безжалісно вбив.

Учень 6                        

Не жалій, моя нене, що я не вернуся,

Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!

Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,

Ти лишень свої очі здійми до зірок!

Звучить пісня (_______)

Ведуча: Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Ведуча: Тож давайте хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих воїнів Небесного Війська і згадаємо у своїх молитвах усіх , хто поклав свої голови за наше майбутнє. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі..

Хвилина мовчання (ПЛИВЕ КАЧА-МЕТРОНОМ)

Ведуча: Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас. Сьогодні вони дивляться на нас з небес і думають – не дайте злу перемогти, адже Україна і нині в сльозах, на її захист у війні з російським агресором стають тисячі й тисячі патріотів своєї держави, борються за її єдність та цілісність. Тому ми не маємо морального права здаватися, не маємо морального права не

боротися, адже нам сам Бог велів захищати свою Батьківщину.

Ведуча: По країні вже з’являються перші вулиці, майдани, школи, названі на честь Героїв Майдану, будуть зведені пам’ятники, відкриються музеї …

Ведуча: На знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року) захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини та європейське майбутнє України – Президент України Петро Порошенко 11 лютого 2015 року підписав Указ «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні». 20 лютого назавжди увійде в історію України, як день жалоби і пам’яті.

Учень 1. А сотню Небесну вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав.

Учень 2. Й заплакав Бог, побачивши  загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній-сивий-сивий..

Учень 3. І рани їхні вже їм не болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Ведуча: Загиблі хлопці віддали свої  життя за всіх нас.

Це має пам’ятати кожен з нас !

Сьогодні, завтра, і  завжди!

Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!

Ведуча: Захід, присвячений пам’яті героям Небесної Сотні «Хто вмирає в боротьбі, у серцях живе навіки», оголошується закритим.

Звучить Гімн України «Ще не  вмерла Україна»

Слава Україні !

І протестувальник  

Палає Київ у вогні,

горять сталеві БТРи

там на межі-передовій,

народ боронять волонтери.

Палають шини і серця,

ніхто не хоче помирати.

Перед екраном матері

і там, і там їхні солдати…

ІІ протестувальник.

Всіх щільно взяли у кільце,

здається ось наш дух зламають,

та хтось із права затягнув

Вкраїни Гімн… усі співають.

Тримати крепко треба щит,

бо там позаду наші діти,

батьки стоять і матері,

нема куди нам відступити.

ІІІ протестувальник

Лунає вибух поруч десь,

то світло-шумова граната,

це «Беркут» мило передав,

нам подарунок від Ґаранта.

І ще учора ти і я

були звичайні активісти,

А вже сьогодні всі ми тут

Боронителі народу українського.

Учень 1                         

Під прапором стояли – під прапором й спочили.

Прийми, о Господи, своїх синів!

За України волю їх убили

В шалений жар тривожних днів.

Учень 2                         

В той час, як небо димом затягнулось,

Як змерзлі руки прагнули вогню,

Упились кров’ю кат і його свита,

Споївши нею й всю свою сім’ю.

Учень 3                         

Та ми усі від Бога люди.

Живем надіючись, не боючись.

Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,

Як наш народ топтали, сміючись?

Учень 4  

Мамо, я живий, лиш закриті очі….

І серце не б`ється, не вирує кров…

Ти тільки не плач, знай — всі дні і ночі

Я буду поруч — в грудях, де живе любов!

Учень 5   

Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,

За ту біль, і той жаль, що я наробив.

Я ж хотів лише миру, добра і свободи…

А мене за це ворог безжалісно вбив.

Учень 6  

Не жалій, моя нене, що я не вернуся,

Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!

Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,

Ти лишень свої очі здійми до зірок!

Учень 1. А сотню Небесну вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав.

Учень 2. Й заплакав Бог, побачивши  загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній-сивий-сивий..

Учень 3. І рани їхні вже їм не болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Завантажити: «Хто вмирає в боротьбі, у серцях живе навіки» (до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні) + Презентація + Сертифікат (Розмір: 21.3 MB, Завантажень: 2192)
Back to top button