Мистецтво навчати. Як підготувати дитину до реального життя

Шкільне життя

28.06.2021

Якщо ви давно хотіли присвятити частину відпустки саморозвитку, пропонуємо вам ознайомитися з книгою Тоні Ваґнера та Теда Дінтерсміта «Мистецтво навчати. Як підготувати дитину до реального життя». Хоча автори зосереджують основну увагу на американській системі освіти, в книзі є ідеї, які можна застосувати і в українських школах. Наводимо кілька цитат і порад з неї.

«Останніми роками про «навички ХХІ століття» було написано чимало книжок. І хоча різні автори й віддавали перевагу деяким навичкам з-поміж інших, загалом майже всі вони погодилися з тим, що потрібно розвивати навички чотирьох «К»: критичного мислення, комунікації, командної праці та креативності у розв’язанні проблем».

«…у десятому класі фінським учням пропонують обрати один із двох шляхів: підготовку до вступу до вищих навчальних закладів або ж професійну технічну освіту, так звану програму CTE (Career Technical Education), розроблену в тісній співпраці з власниками підприємств. Випускники, що обирають СТЕ, отримують хороші посади одразу ж по закінченні школи. 45% школярів обирають СТЕ замість академічного шляху».

У Лоуренсвілльській школі, яка належить до елітарних шкіл Сполучених Штатів, якось провели експеримент. Протестували учнів наприкінці навчального року і на початку нового. Якщо у червні середньою оцінкою було В+ (87%), то наприкінці літа лише F (58%). Жоден із школярів не залишився на тому ж рівні, якого досяг на початку літа. Цей експеримент змусив педагогів переглянути підхід до викладання: скоротити кількість тем, зосередившись на глибшому вивченні деяких з них. За кілька років школа показала значно кращі результати.

«Після кількох років розчарувань Тоні збагнув, що вимагати від учнів запам’ятати всі частини мови, щоб вони навчилися писати, — це як вимагати від водіїв знати назви всіх деталей двигуна внутрішнього згорання, щоб навчити їх кермувати… Тож Тоні почав виділяти дедалі більше часу на заняттях на написання творів замість торочити, що таке герундій — і позитивні результати не забарилися».

«Школи віддають перевагу підготовці до тестів, а не набуттю учнями навичок, потрібних у реальному житті, — така послідовність пріоритетів викликає ще більше збентеження з огляду на те, як зросла за останні двадцять років кількість джерел інформації, особливо таких, що публікують неперевірені чи спотворені відомості».

В одному із завдань онлайн-курсу з історії «Віртуальної старшої школи» (де навчалося близько 30 старшокласників з різних міста США) учням пропонували ознайомитися з оригіналами щоденників, журнальних та газетних матеріалів про ранніх дослідників Північної Канади. Відтак вони мали відповісти на запитання: «Чи були ці дослідники героями?» Учні повинні були сформувати власну позицію, викласти її у формі есе, яке публікували на сайті, прочитати думку інших та обговорити її на форумі. «Учитель» наглядав за розвитком дискусії, час від часу вставляв ремарки про важливість конструктивного і ввічливого спілкування або вказував, коли відповідь на запитання була неповною. У цьому онлайн-курсі кожна робота була доступна широкому загалу. Наприкінці навчання на форумі вирувала активність із досвіта до пізньої ночі.

«Непоганим прикладом того, як слід оцінювати успіхи нашої молоді, є бойскаути і ґьорлскаути. У них прийнято заробляти нашивки, які демонструють оволодіння певними компетентностями. Роль екзаменаторів виконують досвідчені дорослі, які беруть безпосередню участь у процесі. Щоб отримати нашивку за вміння ставити намет, скаути на практиці опановують навички, необхідні в таборі, — вони не пнуться зі шкури, завчаючи назви різних видів наметів».

Що радять автори книги учителям, які лише починають змінювати свій підхід до навчання?

Об`єднати зусилля з кимось із колег, яким довіряєте.
Переглянути завдання для учнів. Оцінити, чи допомагають вони розвивати критично важливі навички і які саме.
Порахувати, скільки часу на уроці ви витрачаєте на лекцію, а скільки надаєте на дискусії між учнями, роботу в групах. Якщо ви говорите більше 20% часу, подумайте, як переформувати урок.
Оцінювати не лише відповіді учнів, а й запитання, які вони ставлять.
Проаналізувати, чи даєте ви учням можливість створювати власні проєкти та презентувати їх широкій публіці. Чи дозволяється учням помилятися?

Матеріал розроблено IREX в рамках проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність»

Читайте також: