Система образів роману Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара». Розкриття складності духовного світу людини. Двійники Раскольникова — Лужин і Свидригайлов, їхня роль у романі
Мета: формування предметних компетентностей: визначити значення образів Лужина і Свидригайлова в розкритті образу Раскольникова; розвивати навички аналізу сцен роману, показати їхній зв’язок із проблематикою твору; удосконалювати вміння й навички інтерпретувати художній твір; формувати людину із самостійним мисленням і глибокими відчуттями; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну діяльність учнів; комунікативної: формувати навички спілкування в колективі; інформаційної: формувати вміння знаходити потрібну інформацію та подавати її; загальнокультурної: прищеплювати прагнення до літературної освіти, естетичний смак; розширювати світогляд школярів.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування умінь та навичок.
Обладнання: підручник, текст роману, ілюстрації до роману, схема, опорний конспект.
Хід уроку
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
- Перевірка домашнього завдання (слухання 2-3 творчих робіт)
- Інтерактивна вправа «Мозковий штурм» (робота в парах)
- Дайте аргументовану розгорнуту відповідь на запитання: «Як відбувалося зародження і розвиток теорії Раскольникова і в чому полягають причини її краху?».
Соціальні причини
- Злидні і безвихідь становища Раскольникова;
- бажання допомогти матері і сестрі, самому завершити освіту;
- співчуття до людського горя, «велике серце»;
- бажання допомогти всім «приниженим і ображеним».
Філософське обґрунтування
- Розподіл людства на «тварюк тремтливих» і «тих, що право мають»;
- дозвіл «крові по совісті, щоб очистити людство»;
- мета — «свобода і влада»
Психологічні витоки
- Душевні страждання і пошуки виходу з глухого кута;
- уражена гордість і впевненість у своїй винятковості;
- бажання випробувати себе: хто він — «тварюка тремтлива» або «той, що право має».
III. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Слово вчителя
— Роман Достоєвського «Злочин і кара» можна читати й перечитувати, щоразу знаходячи в ньому щось нове. Читаючи його вперше, ми стежимо за розвитком сюжету і намагаємося збагнути правильність теорії Раскольникова, святість Сонечки Мармеладової і «хитрощі» Порфирія Петровича. Однак якщо ми відкриємо роман удруге, з’являються й інші питання. Наприклад, чому саме тих, а не інших героїв уводить автор в оповідь і яку роль вони відіграють у всій цій історії. Роль ця, на перший погляд, незрозуміла, виявляється згодом досить простою. Достоєвський хоче показати нам теорію Раскольникова не тільки на його прикладі, адже Раскольников, на жаль, не є оригінальним у своїх ідеях наполеонізму.
У романі є й інші персонажі, які по-своєму втілили теорію «тих, що право мають» у життя. Це і є так звані психологічні «двійники» Раскольникова.
У центрі роману — Родіон Раскольников і його теорія про вседозволеність обраних. І всі події та персонажі покликані відобразити згубну сутність цієї теорії, відродити зерно людяності в душі героя. Головною метою свого твору Ф. М. Достоєвський вважав саме демонстрування і доведення неспроможності, хибності теорії Раскольникова. Автор прагнув привести свого героя до усвідомлення власної помилки. Цій меті підпорядкована і вся система образів твору. Кожна особа, розмова, зустріч тут відіграють важливу роль у душевній еволюції героя. Дуже важливе значення в цьому сенсі набувають образи «двійників» Раскольникова — Свидригайлова і Лужина.
ІV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
- Дослідницька робота зі встановлення значення образів Лужина і Свидригайлова в розкритті образу Раскольникова (у парах, з роздавальним матеріалом і опорою на текст роману; за варіантами)
1-й варіант. Петро Петрович Лужин
- Хто такий Лужин? Що ми знаємо про нього?
- Раскольников стверджує, що погляди Лужина близькі до його теорії. Чи згодні ви з ним (ч. 2, розд. 5)?
- Які міркування з листа матері про Лужина привернули особливу увагу Раскольникова? Які думки і почуття вони викликають у Раскольникова, чому?
- Яке враження про Лужина виникає у вас після читання листа матері?
- Навіщо Лужину брати за дружину дівчину без посагу?
- Чому поява в романі Лужина затягнута, хоча спочатку ми багато дізнаємося про нього?
- Навіщо автор зіштовхує Лужина із Сонею?
- Чому в романі показано спочатку Олену Іванівну, а потім Лужина?
- Як розкривається Лужин у словах «а ділова людина слухає та їсть, а потім і з’їсть»?
- Чому Лужин боїться поліції?
- Чи можемо ми назвати його «двійником» Раскольникова?
- Як його теорія, виражена в словах: «Возлюби, ще до всіх, тільки себе, бо все на світі на особистому інтересі засноване. Возлюби тільки себе, то й справи свої обробиш як годиться…», пов’язана з теорією Раскольникова?
2-й варіант. Свидригайлов
- Що ви знаєте про життя Свидригайлова до приїзду його в Петербург? Як це життя характеризує його? Використайте матеріал листа матері, слова Лужина про нього і розповіді власне Свидригайлова.
- Які почуття ця людина викликає у вас?
- Яким принципом керується Свидригайлов у своєму житті?
- Що думає про Свидригайлова Раскольников після прочитання листа матері?
- Яким побачив Свидригайлова Раскольников уперше? Які деталі зовнішності Свидригайлова особливо запам’ятовуються йому?
- Який звуковий фон використовує Достоєвський, описуючи цю зустріч?
- Як виявляється суперечливість характеру Свидригайлова в момент першої зустрічі з Раскольниковим?
- Які вчинки Свидригайлова свідчать про те, що це складна людина, у душі якої є паростки як добра, так і холодного зла?
- Чому Раскольникова зацікавив Свидригайлов? Які почуття ця людина викликає у Раскольникова?
- Чому Свидригайлов доходить до самогубства, а Раскольников не визнає такого шляху?
- Презентація результатів роботи зі встановлення значення образів Лужина і Свидригайлова в розкритті образу Раскольникова
- Постановка і розв’язання проблемної ситуації
- У чому ж полягає сенс зіставлення Раскольникова з Лужиним і Свидригайловим? (Зіставляючи ці образи, стає зрозуміло, що Лужин і Свидригайлов живуть за теорією Раскольникова. Він же, спілкуючись із сильними світу цього, не може прийняти їхнє життя, хоча і намагається зарахувати себе до сильних світу цього, йому неприємні люди, що живуть за його теорією. Це зіставлення винищує Раскольникова. Зіштовхуючи цих героїв, автор спростовує теорію Раскольникова, викриває її нелюдськість.)
- Підготуйте відповідь на запитання: «Чи є у Раскольникова ще двійники?» Доведіть свою точку зору.
- Складання опорної схеми «Двійники Раскольникова» (запис на дошці і в зошитах)
Двійники Раскольникова
V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
1.Бесіда
- Хто є двійниками Раскольникова в романі? Як вони розкривають помилковість філософії Раскольникова?
- Що об’єднує Раскольникова і Свидригайлова?
- Що спільного і відмінного у героя з Лужиним?
О. Буянова так говорить про відмінність Раскольникова від Свидригайлова: «Свидригайлов у «Злочині і карі» теж байдужий, нудьгує і тільки ледь теплий… У цьому і полягає його головна відмінність від Раскольникова, адже останній то холодний, то гарячий, але ніколи не теплий. І його, за словами, Порфирія Петровича, «життя винесе». Раскольникова бог зберіг, тому він подолав у собі свидригайлівські гордість і неробство».
- Як ви розумієте слова теплий, холодний, гарячий?
- Заключне слово вчителя
— Отже, сьогодні на уроці ми розглянули образи так званих двійників Раскольникова і спробували зрозуміти, визначити їхню роль у романі.
У Свидригайлова, як і у Раскольникова, теж є «свого роду теорія, та сама справа, згідно з якою я вважаю, наприклад, що поодиноке злодійство допустиме, якщо головна мета хороша. Єдине зло і сто добрих справ!» Свидригайлов — сильна людина із сильним характером. І ці його слова аж ніяк не свідчать про те, що він так само, як і Раскольников, будує своє життя згідно з теоріями. Він не замислюється над тим, «чи тварюка він тремтлива, чи право має». Ні, він просто все своє життя вважає, що має право. Він не виводить постулати, як чинити добре, а як — погано. Життя Свидригайлова — це видозмінена теорія Раскольникова, що стала реальністю.
Автор хоче нам показати, що стало б, якби планам Раскольникова судилося реалізуватися. Свидригайлов не перевіряє себе, і якщо він і винен у смерті інших людей, то краще думати, що так і мало бути. Нічим не прикритий, всеохопний цинізм — ось підсумок усіх наполеонівських теорій, коли життя людське рівноцінне мідяку. Однак Свидригайлов не настільки порочний і дурний, як здається на перший погляд. Він розуміє, що в житті все має бути врівноважене, і тому слідом за злом він робить добро, щоб занадто не обтяжувати свого сумління. Тому й переслідують Свидригайлова містичні сни і привиди. І так само, як Раскольников переступив через життя, через кров старої лихварки, так і Свидригайлов переступає через кров, тільки через власну. Смерть, самогубство Свидригайлова — це відмова. Відмова від власних наполеонівських теорій, відмова від того факту, що одна особистість може управляти життям і смертю інших людей, але також смерть ця — ще одна жертва, принесена на вівтар теорії всевладдя, але жертва в ім’я спокутування гріхів.
Водночас із першим згадуванням на початку роману про Свидригайлова ми також чуємо ім’я якогось Лужина Петра Петровича. Це теж двійник Раскольникова — занадто схожі їхні способи у досягненні мети. Але мета у них різна. У Раскольникова — довести свою причетність до сильних людей, що управляють світом, у Лужина — скористатися перевагами цих людей (іншого йому не потрібно). Лужин теж дзеркало, але дзеркало брудне і запліснявіле. Він — крайній прояв теорії Раскольникова.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Перечитати епізоди роману, пов’язані із Сонею (ч. 4 та 5, розд. IV; ч. 1, розд. II).
Подумати над питанням: у чому «правда» Соні? Довести, що автор стверджує «правду» Соні Мармеладової.