Нормативно-правове забезпечення інклюзивної освіти в Україні

Шкільне життя

Міжнародні правові документи:

Конвенція про права дитини (1989 р.)
Важливим для осмислення інклюзивного підходу до освіти є положення Конвенції про права дитини (1989 р.), яку Україна ратифікувала Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року і яка ґрунтується на визнанні прав усіх дітей, на пріоритеті загальнолюдських цінностей і гармонійному розвитку особистості, недискримінації дитини з
інвалідністю за будь-якими ознаками. Освітнім правам дітей присвячена стаття 28, де зазначається, що «Держави-учасниці визнають право дитини на освіту і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:
1) сприяють розвитку різних форм освіти, як загальної середньої, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей і вживають такі заходи, як введення безкоштовної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги;
2) забезпечують доступність інформації й матеріалів у галузі освіти та професійної підготовки для всіх дітей».

Конвенція про права людей з інвалідністю (2006 р.)

Конвенція ООН про права людей з інвалідністю стала відправним документом для законодавчого закріплення інклюзивної політики та практики на державному рівні. Конвенція ратифікована Верховною Радою України 16 грудня 2009 року. Конвенція ООН про права інвалідів і Факультативний протокол до неї (затверджені 13 грудня 2006 року
в м. Нью-Йорк) стали одними з найвизначніших міжнародних документів у сфері захисту прав людей з інвалідністю, які закріпили проголошені Організацією Об’єднаних Націй в Загальній декларації прав людини та в міжнародних пактах про права людини права людей з інвалідністю та конкретизували їх, у тому числі і права дітей-інвалідів. У преамбулі до цього документа зазначено, що «…інвалідність – це поняття, яке еволюціонує, і що інвалідність є
результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здоров`я, й бар’єрами у ставленні та середовищі, і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті
суспільства нарівні з іншими», а також, що «…інваліди продовжують натрапляти на бар`єри на шляху до їхньої участі в житті суспільства як повноправних членів і з порушенням їхніх прав людини в усіх частинах світу».

Особливої уваги заслуговує стаття 24 «Освіта», де зазначається, що «…держави-учасниці визнають право інвалідів на освіту. Для цілей реалізації цього права без дискримінації й на підставі рівності можливостей держави-учасниці забезпечують інклюзивну освіту на всіх рівнях протягом усього життя», а також що «…держави-учасниці забезпечують, щоб інваліди не виключалися через інвалідність із системи загальної освіти, а діти-інваліди – із системи безплатної та обов`язкової початкової або середньої освіти; забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби; отримання всередині системи загальної освіти необхідної підтримки для полегшення ефективного навчання; доступ до загальної середньої освіти, професійного навчання, освіти для дорослих і навчання протягом усього життя без дискримінації та нарівні з іншими».

Жодного виключення через причину інвалідності із системи загальної освіти, а дітей з інвалідністю із системи початкової та обов`язкової початкової освіти або середньої
освіти немає.

Забезпечення інклюзивної освіти на всіх рівнях і навчання впродовж усього життя.

Основні закони України:
1) Конституція України (1996 р.).
2) Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (1991 р.).
3) Про загальну середню освіту (1999 р.).
4) Про реабілітацію інвалідів в Україні (2005 р.).
5) Про внесення змін у законодавчі акти з питань загальної середньої та дошкільної освіти про організацію навчально-виховного процесу (2010 р.)

Укази Президента України:

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України (КМУ):

Накази Міністерства освіти і науки України:

Інструктивно-методичні листи Міністерства освіти і науки України:

↑
Exit mobile version