Заступниця міністра освіти і науки України Надія Кузьмічова пояснила причини скасування наказу №1112 та окреслила, які його ключові положення залишаться частиною освітньої політики в умовах воєнного стану. Про це вона розповіла в інтерв’ю Суспільному, наголосивши, що рішення про скасування документа стало результатом політичних домовленостей між Міністерством освіти та регіонами, що перебувають у прифронтових зонах та мають особливу безпекову ситуацію.
Попри скасування наказу, Міністерство освіти і науки не відмовляється від основних ідей, закладених у ньому. До 1 вересня їх планують інтегрувати в інші нормативні документи, щоб забезпечити адаптивну організацію навчання залежно від умов, у яких перебувають учні. Зокрема, передбачаються такі варіанти:
- прифронтові території – дистанційне навчання з огляду на безпекові ризики;
- тимчасово окуповані території – педагогічний патронаж, коли дитина займається індивідуально з учителем у вечірній час, оскільки вдень вимушена відвідувати місцеву школу, щоб уникнути позбавлення батьківських прав своїх батьків;
- учні за кордоном – українознавчий компонент зі спрощеною програмою, що доповнює навчання у школі країни перебування;
- очна форма навчання, якщо ситуація дозволяє безпечно відвідувати школу.
За словами Надії Кузьмічової, головна мета МОН – створити умови, щоб кожна дитина могла знайти для себе найбільш зручний і безпечний варіант здобуття освіти у нинішніх неоднорідних умовах.
Заклади освіти матимуть право самостійно визначати формат навчального процесу, проте Міністерство не рекомендує поєднувати дистанційні та очні заняття в одному класі через ризик зниження якості освіти та перевантаження вчителів. Мінімальна кількість учнів у дистанційному класі залишиться такою ж, як і в очному – від 5 осіб.
Наказ №1112, який передбачав нові правила для дистанційних класів, було скасовано 18 липня. Водночас саме дистанційне навчання не планували ліквідовувати.
Ще 19 червня МОН ухвалило зміни до нормативних актів, що регулюють дистанційне навчання під час воєнного стану. Ці нововведення стали частиною політики «Школа офлайн», покликаної повернути якомога більше дітей до очної освіти там, де це безпечно, та забезпечити якісну дистанційну форму навчання в інших випадках. Серед основних положень:
- кількість учнів у дистанційних класах – мінімум 20, але для шкіл у прифронтових та тимчасово окупованих регіонах, а також у селах, ця норма може бути знижена до 10 учнів, а в інших містах – до 15;
- можливість роботи школи без повного комплекту паралелей, наприклад, дистанційне навчання може охоплювати не всі класи поспіль;
- окремі дистанційні класи за українознавчим компонентом, що дає змогу вчителям ефективно працювати з дітьми різних категорій;
- варіанти для дітей за кордоном – або повне дистанційне навчання, або українознавчий компонент (5–8 годин на тиждень), а також можливість екстернату чи сімейної форми;
- педагогічний патронаж для дітей на ТОТ, що передбачає індивідуальне навчання та оплату праці вчителя навіть за відсутності відкритих класів у школі.
Таким чином, освітня політика України зберігає гнучкість і намагається максимально врахувати потреби учнів у різних регіонах та умовах війни, забезпечуючи доступність освіти у безпечних форматах.