Ф. М. Достоєвський. Творчість Ф. М. Достоєвського (10 клас. Зарубіжна література)

Ф. М. Достоєвський. Творчість Ф. М. Достоєвського як одна з вершин російської та всесвітньої літератури. Філософські, етичні й естетичні погляди письменника та їх утілення в художніх творах.

Мета: формування предметних компетентностей: ознайомити з основними віхами життя й творчості Ф. М. Достоєвського, його світоглядними позиціями та морально-етичними переконаннями, зацікавити творами письменника; розвивати вміння сприймати інформацію на слух, лаконічно висловлювати власні думки з приводу почутого, навички роботи з книгою; прищеплювати гуманізм, цілеспрямованість, почуття справедливості; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну діяльність учнів; комунікативної: формувати навички спілкування в колективі; інформаційної: формувати вміння знаходити потрібну інформацію та подавати її; загальнокультурної: прищеплювати прагнення до літературної освіти, естетичний смак; розширювати світогляд школярів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до біографії, виставка творів, роздавальний матеріал.

Окрема людина — це стислий етюд всього людства.
С. Цвейг

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

  1. Слово вчителя
  2. Дослідницька робота (у групах)

1-ша група. Про предків, родину, батьків Ф. Достоєвського, його навчання, початок літературної діяльності.

2-га група. Про полеміку між слов’янофілами і західниками.

3-тя група. Про гурток Михайла Петрашевського, про погляди та діяльність петрашківців.

4-та група. Про слідство у справі Достоєвського, громадську страту, ув’язнення; подальше життя та особливості творчості.

  1. Словникова робота

Естетика — 1) це філософська наука про найбільш загальні принципи та засади чуттєво-духовної взаємодії людини з навколишнім світом, які забезпечують гармонійність цієї взаємодії та можливість закріплення світовідчуття в художніх моделях та уявленнях про довершене;

2) це система законів, категорій, загальних понять, яка у світлі певної суспільної практики відображає сутнісні естетичні якості реальності й процесу її опанування за законами краси, особливості соціального буття та функціонування мистецтва, сприйняття й розуміння продуктів художньої діяльності;

3) цілісна система ідей, яка теоретично осягає ціннісну свідомість людини, її творчу діяльність.

  1. Колективна робота з карткою «Естетика Ф. Достоєвського»
  2. … Що може бути фантастичніше і несподіваніше за дійсність? Ніколи романістові не уявити таких можливостей, як ті, які дійсність пропонує нам щодня у вигляді звичайних речей. Дійсність понад усе!
  3. Людина є таємницею, її потрібно розгадати… і я займаюся цією таємницею, тому що хочу бути людиною.
  4. … А художня сила і полягає в правді і в яскравому зображенні її.
  5. Чим сильніший художник, тим точніше і глибше висловить він свою думку, свій погляд на суспільне явище і тим більше допоможе суспільній свідомості. Зрозуміло, тут найважливіше те, як сам художник здатний дивитися, з чого формується його власний погляд, чи гуманіст він, чи прозорливий, чи громадянин, нарешті, чи є він справжнім художником.
  6. Письменники у своїх романах і повістях здебільшого намагаються брати типи суспільства і представляти їх образно і художньо.
  7. Прекрасне є ідеалом.
  8. Красою буде врятовано світ.
  9. Соціальна дійсність сповнена зла, тому зображення її полягає у відтворенні трагічності світу.
  10. Життя наповнене комізмом і тільки у внутрішньому змісті і є велич.
  11. Художність для письменника є здатність писати гарно.

Висновки

Гуманізм — сутність усієї творчості Ф. М. Достоєвського — естетична культура художньої творчості Ф. Достоєвського:

  1. Відображення дійсності, вивчення її, знання життя — основи суспільно значущої художньої творчості.
  2. «Етнографізація» мистецтва (вивчення мовних зворотів, типових та етнічних, соціальних, професійних груп, звичаїв, особливостей поведінки).
  3. Вивчення людини в психологічних проявах (емпіричне спостереження).
  4. Слово вчителя

— Літературознавці відзначають, що впродовж творчого шляху світогляд Достоєвського змінювався, і це позначилося на його творах. У ранньому періоді (1840-ві рр.) він відчував вплив романтизму й сентименталізму, перейшов від традицій натуральної школи до поглибленого психологізму. Другий період (1850-1860-ті рр.) — перехідний (шіллерівський) — розчарування в ідеях соціалістичної утопії, прихід до антигероя, героя-бунтаря. Третій період (останні 15 років) — це розквіт творчості, коли письменник відмовився від крайніх, відверто революційних форм боротьби, утвердився у своїх релігійно-моральних переконаннях.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Асоціативний диктант

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Читати роман «Злочин і кара» (І-ІІІ частини).

 

Exit mobile version