Одним із ключових завдань кожного педагога є постійний професійний розвиток, основою якого виступає підвищення кваліфікації. Це безперервний процес, що може відбуватися у різних формах і має сприяти підвищенню якості освіти. Важливо розуміти, що підвищення кваліфікації – це не просто збір сертифікатів і балів, а здобуття нових знань, удосконалення навичок та можливість ефективніше навчати й підтримувати учнів, повідомляє освітній омбудсмен.
Якість підвищення кваліфікації безпосередньо впливає на весь освітній процес – від рівня професійної підготовки педагогів до формування цінностей учнів та безпеки навчального середовища. Саме тому ця діяльність повинна стати дієвим інструментом підвищення майстерності вчителя, профілактики професійного вигорання та відновлення ресурсів педагога.
Однак на практиці підвищення кваліфікації педагогів не завжди є ефективним. Існує низка проблем, що знижують його результативність. Далі розглянуто основні з них, а також пропозиції щодо вдосконалення Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 800 від 21 серпня 2019 року.
Перевантаженість педагогів та брак часу для підвищення кваліфікації
Сучасний педагог часто перевантажений основними та другорядними обов’язками, зокрема бюрократичною роботою, що не завжди передбачена посадовою інструкцією. В умовах війни це навантаження зросло ще більше. Через нестачу часу та емоційне виснаження багато вчителів не мають можливості або мотивації якісно підвищувати кваліфікацію.
Опитування, проведене Службою освітнього омбудсмена спільно з ГО «Центр інноваційної освіти “Про.Світ”», підтверджує проблему перевантаження керівників ЗЗСО та педагогічних працівників додатковими обов’язками. Хоча дані не є репрезентативними, вони демонструють реальну ситуацію: 74,84% опитаних керівників проходять підвищення кваліфікації у позаробочий час, часто самостійно. Це негативно впливає як на якість навчальних курсів, так і на відпочинок педагогів.
Детальніше з результатами опитування можна ознайомитися у спеціальних матеріалах, де йдеться про обов’язки, які вчителі виконують поза уроками, час, витрачений на непритаманні їхній посаді завдання, та інші навантаження.
Часто підвищення кваліфікації відбувається під час уроків, через відсутність замін, що порушує право педагога на вільний вибір суб’єкта навчання та негативно впливає на якість освітнього процесу.
Примусове проходження курсів у певних установах
Незважаючи на законодавчо закріплене право педагога самостійно обирати програму та суб’єкта підвищення кваліфікації, у багатьох випадках вчителів змушують проходити навчання у конкретних організаціях. Це суперечить ч. 1 ст. 54 та ч. 2 ст. 59 Закону України «Про освіту», а також Порядку підвищення кваліфікації, що гарантує вільний вибір освітніх програм.
Щоб захистити права педагогів, необхідно створити умови для реальної можливості самостійно обирати форми навчання та провайдерів освітніх послуг без примусу з боку адміністрацій чи місцевих органів влади.
Проблеми фінансування підвищення кваліфікації
Механізм «гроші ходять за педагогом» фактично не працює. Учитель не має повного права самостійно розпоряджатися коштами, виділеними на його професійний розвиток. Часто вчителі змушені оплачувати потрібні курси власним коштом через відсутність фінансування або небажання закладу освіти покривати витрати.
Бюджетна класифікація передбачає оплату лише послуг ліцензованих установ, що значно обмежує вибір. При цьому відсутня компенсація витрат за навчання, пройдене за власні гроші. Це суттєво обмежує права педагогів і знижує доступ до якісних програм підвищення кваліфікації.
Низька якість деяких курсів та відсутність контролю
Широке коло суб’єктів підвищення кваліфікації в Україні не завжди гарантує належну якість послуг. Частина провайдерів надає формальні курси без практичної цінності, з застарілим змістом або порушенням вимог Порядку. Існують випадки продажу сертифікатів без фактичного навчання, що підриває академічну доброчесність і шкодить якості освіти.
Пропонується:
- запровадити обов’язкову акредитацію програм підвищення кваліфікації;
- встановити чіткі вимоги до суб’єктів, які не мають ліцензії, але надають такі послуги;
- запровадити механізми контролю та відповідальності за порушення.
Неправомірна вимога щодо щорічної кількості годин
Часто керівництво закладів освіти неправомірно вимагає проходити фіксовану кількість годин щороку (наприклад, 30), хоча Порядок передбачає лише сумарні 150 годин на 5 років. Необхідно чітко прописати у нормативних документах право педагога самостійно визначати обсяг підвищення кваліфікації щороку.
Потреба у правовій обізнаності педагогів
Щоденна практика показує, що педагоги потребують глибших знань про свої права та механізми їхнього захисту. Курси з правової грамотності мають стати обов’язковою частиною підвищення кваліфікації, охоплюючи теми трудового законодавства, запобігання мобінгу та булінгу, конфлікту інтересів, взаємодії з учнями та батьками. Таке навчання має бути практичним і допомагати педагогам відчувати впевненість у захисті своїх прав та прав учасників освітнього процесу.
Підвищення кваліфікації педагогів є необхідною умовою якісної освіти, але сьогодні цей процес супроводжується численними проблемами – від перевантаженості та фінансових бар’єрів до формалізму і продажу сертифікатів. Системне вирішення цих питань можливе лише шляхом внесення змін до Порядку підвищення кваліфікації, впровадження контролю за якістю освітніх послуг та створення реальних можливостей для вільного вибору програм професійного розвитку.
Пропозиції щодо змін до постанови Кабінету Міністрів України № 800 з урахуванням окреслених проблем уже передано до Міністерства освіти і науки України для розгляду та громадського обговорення.