Авторка: Дележа Альбіна Ярославівна
Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва
Тема: Микола Гоголь «Тарас Бульба». Проблематика повісті
Мета: продовжити роботу над змістом історичної повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба»; розкрити проблеми, порушені у творі; розвивати навички виразного читання, зв’язного мовлення, вміння працювати з текстом, знаходити потрібну інформацію; виховувати почуття гордості за волелюбний український народ, повагу до історичної спадщини країни; формувати громадянську позицію
Хід уроку
- Організаційний етап
- Перевірка домашнього завдання
- Повідомлення теми та мети уроку
На минулих уроках ми з вами опрацювали сюжет та образи головних героїв повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Сьогоднішньою метою нашого уроку буде з’ясувати, які проблеми порушує автор у творі, як вони розкриваються та чи є вони актуальними у наш час.
- Опрацювання навчального матеріалу. Бесіда за питаннями
- Пригадайте, який час описано у повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба»?
- Що вам відомо про визвольну боротьбу українського народу?
- Як головний герой твору ставився до поляків?
- Коли ми про це дізнаємося? Зачитайте
Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався на бойове завзяття і відзначався крицевою щирістю своєї вдачі. За тих часів вплив польщизни пішов уже й проміж українську шляхту. Багато вже було таких, що переймали польські звичаї: заводили розкоші, пишну обслугу, соколів, ловчих, обіди, палаци. Тарасові було це не до шмиги. Він кохався у простому побуті козацькому й пересварився з усіма своїми товаришами, які пнулися до панських звичаїв і прихилялися до варшавської сторони, взиваючи їх підніжками лядських панів. Вічно невгамовний, мав себе за покликаного оборонця віри православної. Досить було йому довідатись, що в якімось селі люди терплять утиски від орендарів, що набавляють податки з диму, — і він самовладне з’являвся там зі своїми козаками й чинив розправу. Він узяв собі за правило, що в трьох випадках завжди треба братися за шаблю, а саме: коли комисари не поважали старшину і стояли перед нею, не скинувши шапки; коли глумилися над православною вірою й не шанували прадідівських звичаїв і, нарешті, коли ворог був бусурмен чи турчин, супроти яких він вважав конче потрібним усяк час уживати зброї на славу християнства.
- Про які проблеми того часу ми можемо дізнатися із цього уривку?
- Чи згодні ви з позицією Тараса Бульби з приводу їх вирішення?
- Як він почував себе напередодні поїздки на Січ разом із синами?
- А що дивувало Андрія та Остапа після приїзду на Січ? Зачитайте
Остапа й Андрія надзвичайно дивувало, що вже при них на Січ приходила сила всякого народу, і хоч би хто спитав їх: звідки вони, хто вони і як звуться? Вони прибували сюди, начебто вертаючись до рідної домівки, звідки лишень за годину перед тим вийшли. Прибулець являвся тільки до кошового, а той звичайно проказував:
— Здоров! А що, в Христа віруєш?
— Вірую! — відповідав той.
— І в Трійцю святу віруєш?
— Вірую!
— І до церкви ходиш?
— Ходжу!
— Ану перехрестись! Прибулець хрестився.
— Ну, то добре, — казав кошовий, — іди ж у який сам знаєш курінь.
На цьому й закінчувалася уся церемонія.
- Як ви вважаєте, з чим це було пов’язано?
- Чому церемонія була саме такою?
- Чи влаштовував Тараса Бульбу кошовий? Чому?
- Яким чином були зініційовано вибори?
- Що вирішили робити?
- Чому після деяких козацьких походів було вирішено взяти в облогу місто Дубно?
- Яка подія сталася в Дубно, що змінила одного із синів Тараса?
- Чи мав Андрій вибір?
- Як ви вважаєте, чи легким він був для нього?
- Як автор описує зречення Андрія від батька, віри та Батьківшини? Зачитайте
І пропав козак! Пропав для всього козацького лицарства! І не бачити йому вже ані Запорожжя, ані батьківських хуторів своїх, ані церкви Божої! А Україні не бачити найхоробрішого з синів своїх, що взялися її боронити. Вирве старий Тарас сиве пасмо зі своєї чуприни і прокляне і день, і час, коли породив на свою ганьбу такого сина.
- Які проблеми ми можемо побачити з цього уривку?
- Як сприйняв Тарас Бульба зникнення Андрія?
- Хто йому розказав про зраду Андрія та її причини?
- Як на неї відреагував Тарас Бульба? Зачитайте
Тяжко замислився Бульба. Згадав він, що справді велику силу має квола жінка, що багато дужих душ вона погубила, що податлива на жіночу звабу вдача в Андрія; і стояв він довго, мов укопаний, на одному місці.
— Слухайте, пане, я все розкажу панові, — мовив далі жид. —Розпитався про все в служниці-татарки. «Буде весілля зараз, як тільки проженуть запорожців. Пан Андрій обіцявся прогнати запорожців».
— І ти не вбив його на місці, того чортового сина? — гукнув Бульба.
— За віщо ж убивати? Він перейшов самохіть. Що чоловік винен?
— І ти бачив його в лице?
— Їй-богу, в саме лице! Такий гарний вояк! Кращий за всіх. Дай йому Боже здоров’я, мене відразу пізнав, і коли я підійшов до нього, він і каже мені…
— Що ж він каже?
— Він каже… перше кивнув пальцем, а тоді вже каже: «Янкелю!» А я: «Пане Андрію!» — кажу. «Янкелю, скажи батькові, скажи братові, скажи всім козакам, скажи запорожцям, скажи всім, що батько — тепер мені не батько, брат — не брат, товариші — не товариші і що я з усіма ними буду битися, з усіма буду битися!»
— Брешеш, чортів Юдо! — несамовито крикнув Тарас, зовсім не пам’ятаючи себе.
- Кому з героїв ви імпонуєте у цій ситуації?
- Чи можна сказати, що вибір Андрія був остаточний?
- Чи міг би він, на вашу думку, передумати та повернутися назад?
- Чи залишився б він живим після цього? Аргументуйте
- Яка звістка змусила козацьке військо зібратися на раду? Зачитайте
Ще сонце не дійшло до половини неба, як усі запорожці зібралися на раду. З Січі прийшла вістка, що татари, поки не було козаків, пограбували там усе, викопали скарб, який козаки тримали у схові під землею, перебили й забрали в полон усіх, хто зоставався, і, захопивши гурти худоби і табуни коней, погнали все до Перекопу. Один тільки козак, Максим Голодуха, видобувся дорогою з татарських рук, заколов мурзу, одв’язав у нього торбу з цехинами й на татарському коні в татарському одязі півтора дня й дві ночі втікав од погоні; загнав на смерть коня, пересів дорогою на другого, загнав і того і вже на третьому приїхав до запорозького табору, дізнавшись дорогою, що запорожці були під Дубном. Тільки й устиг він оповістити про те, що трапилось, але чого таке лихо скоїлося, чи курнули своїм звичаєм запорожці, що зоставалися на Січі, й п’яні попались у полон, і як татари дізналися, де був закопаний військовий скарб, — того нічого не сказав він. Дуже стомлений був козак, розпух увесь, лице обпалило йому сонцем та вітром; упав він з коня й заснув міцним сном.
У такій пригоді водилося в запорожців зараз таки гнатися за напасниками, щоб наздогнати їх ще в дорозі, бо бранці могли вже опинитися на базарах Малої Азії, в Смирні, на Криті-острові і Бог знає, де ще з’явилися б чубаті запорозькі голови. Ось через що зібралися запорожці.
- Що було вирішено зробити на раді?
- Чому, на вашу думку, Тарас Бульба залишився у Дубно?
- Що сталося, коли проти козаків виступив гусарський полк?
- Як Тарас повівся з Андрієм?
- Як на вбивство брата відреагував Остап? Зачитайте
— Батьку, що ви наробили! Це ви вбили його? — спитав, під’їхавши тієї хвилини, Остап.
Тарас кивнув головою.
Пильно глянув мертвому в вічі Остап. Жаль йому стадо брата, і промовив він чуло:
— Поховаймо ж його, батьку, чесно, щоб не глумилися над ним вороги і не шматувало його тіла хиже птаство.
— Поховають його й без нас! — промовив Тарас. — Знайдуться в нього і голосільниці, й жалібниці!
- Чому, на вашу думку, Тарас відмовився ховати Андрія?
- Що сталося далі?
- Як відреагував Тарас Бульба на те, що Остап опинився у полоні?
- Що він вирішив зробити? Зачитайте
І не втерпів нарешті Тарас. “Хай буде, що буде, а поїду — дізнаюся, що з ним: чи живий він, чи в домовині, чи вже, може, й самої могили нема. Дізнаюся, хоч би там що було”. І за тиждень опинився він в Умані, озброєний, на коні, зі списом, шаблею, дорожньою боклагою при сідлі, похідним горщиком із саламахою, пороховими набоями, кінським путом і всяким іншим причандаллям.
- Яким чином Янкель провіз Тараса до Варшави?
- Чи було це ризиковано?
- Чому Янкель погодився на це?
- Чому, зрозумівши, що не допоможе Остапові, Тарас Бульба захотів подивитися на його страту?
- Чому він одобрив те, як поводив себе Остап?
- Що робив Тарас після смерті сина?
- Чому він єдиний не хотів погодитись на мир з поляками?
- Як він відреагував, коли гетьман підписав угоду? Зачитайте
Коли ж військовий писар приніс писані умови й гетьман підписався під ними власною рукою, Тарас зняв із себе щирий булат, догору турецьку шаблю з найкращої криці, переломив її надвоє, як тріску, і, кинувши врізнобіч далеко від себе обидва кінці, промовив:
— Прощайте ж! Як двом кінцям цієї шаблі не з’єднатися в одно й не скластися в цілу шаблю, так і нам, панове товариство, не бачитися більше на цьому світі. Тільки не забудьте мого прощального слова (тут голос його ще погучнішав, піднявся вище, набрав надзвичайної сили — і збентежилися всі од його пророчих слів): перед смертною годиною своєю ви згадаєте мене! Думаєте — купили спокій і згоду; думаєте — панувати вам? Не те у вас буде панування: здеруть із твоєї голови, гетьмане, шкуру, наб’ють її гречаною половою й показуватимуть по всіх ярмарках! I ви, панове, своїх голів не врятуєте! Згинете в гнилих льохах, замуровані в кам’яні мури, коли вас раніш, як баранів, не зварять у казанах живими!
— А ви, хлопці? — звернувся він до своїх козаків. — Хто з вас хоче вмерти своєю смертю, не по-баб’ячому в запічку або на лежанці, не п’яним під тином біля шинку, як те стерво, а чесною козацькою смертю, усім на одній постелі, як молодий з молодою? Чи, може, хочете вернутися додому та поробитися недовірками, та возити на своїй спині польських ксьондзів?
— За тобою, пане полковнику! За тобою! — загукали всі, що були в Тарасовім полку, і до них перейшло чимало й інших.
- Чому, на вашу думку, багато козаків перейшло до Тараса?
- За яких обставин схопили Тараса Бульбу?
- Як він себе поводив перед смертю?
- Якими були його останні слова? Зачитайте
Коли отямився Тарас Бульба після обуха й глянув на Дністер, козаки вже були на човнах і гребли веслами; кулі сипалися на них зверху, але не досягали. І засвітилися радістю очі у старого отамана.
— Прощайте, товариство! — гукав він їм згори. — Згадуйте мене і на ту весну знову сюди прибувайте та гарненько погуляйте!.. А що, взяли, чортові ляхи? Думаєте, є що-небудь на світі, чого б злякався козак!..
А вже вогонь піднявся вгору і лизав його ноги, обіймаючи потроху все дерево… Та хіба знайдуться у світі такі вогні й муки, така сила, що перемогла б козацьку силу?..
- Як ви розумієте ці слова?
- Як ви вважаєте, яка проблема все ж таки є центральною у творі?
- А якою є його ідея?
- Літературний аналіз твору
Тема: зображення історичних подій ХVІІ століття в Україні, побуту, звичаїв Запорозької Січі, визвольної боротьби українського народу
Ідея: уславлення патріотизму, відданості Батьківщині; звеличення подвигу, патріотизму, відданості ідеї захисту рідної землі; засудження зради
Рід: епос
Жанр: історична повість
Проблематика:
- Захист рідної землі
- Моральний вибір
- Єдність
- Кохання
- Вірність
- Самопожертва
- Батьки та діти
- Честь і зрада
- Життя та смерть
- Проблемне запитання
Як ви вважаєте, чи є проблеми, порушені у повісті, актуальними у наш час? Свою думку викладіть у формі міні-есе. Час для виконання роботи – 5 хвилин
- Зачитування есе учнів
- Підсумки уроку
- Домашнє завдання
№ 11 ст. 191 (письмово)