Марина Павленко. Коротко про митця (7 клас. Українська література) + Презентація

Автор: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Марина Павленко. Коротко про митця. Жанрові особливості твору «Русалонька із 7-В, або  Прокляття роду Кулаківських».

Мета: познайомити учнів із життям та творчістю сучасної української письменниці Марини Павленко; розпочати роботу над змістом твору «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських»; дослідити історію його написання,  жанрові особливості, знайти реальне та фантастичне в творі; розвивати навички виразного  читання, аналізу епічного твору, виділення головних  епізодів,  висловлювання  власних думок із приводу прочитаного;  розвивати  спостережливість, творчу уяву,  логічне мислення,  виховувати доброту, гідність, прагнення до самовдосконалення.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний етап
  1. Повідомлення теми та мети уроку

Сьогодні на уроці ви познайомитесь із життям та творчістю  сучасної української письменниці Марини Павленко та розпочнете опрацьовувати ідейно-тематичний зміст її твору «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських», досліджуючи його жанрові особливості.

  1. Опрацювання навчального матеріалу

Марина Степанівна Павленко народилася 30 березня 1973 року у селі Старичі Яворівського району Львівської області в родині вчителів. Незабаром родина переїхала на Черкащину. Саме завдяки батьку (вчителю української мови та літератури) Марина і почала писати перші твори.

З відзнакою закінчила Уманський державний педінститут імені П.Г. Тичини, по закінченню якого починає працювати вчителькою початкових класів Уманської міської гімназії, а з 2000 року – викладачем кафедри української літератури й українознавства рідного університету.

Марина Павленко –  кандидат педагогічних наук, доцент, автор багатьох наукових публікацій, методичних рекомендацій, монографії про П. Тичину, член національної спілки письменників України.

Марина Павленко є автором збірок поезій: «Бузкові зошити» (1997), «Час-папороть», «Душа осики»,  творів для підлітків, зокрема циклу творів «Русалонька із 7-В…», книг казок та повістей. Крім того Марина Павленко є неперевершеним ілюстратором,  зокрема й власних книг, таких як  «Чар-папороть», «Душа осики».

Читачам Марина Павленко, безумовно, полюбилась через її пенталогію «Русалонька із 7-В…», першій частині якої будуть присвячені наші наступні уроки.

  1. Теорія літератури

Пенталогія  — літературний, музичний або кінематографічний твір, що складається з п’яти самостійних частин, але об’єднаних діючими героями, спільною ідеєю і сенсом.

  1. Опрацювання навчального матеріалу. «Русалонька із 7-В…». Історія написання творів

Перша частина пенталогії Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» вперше вийшла друком у 2005 році. Про те, звідки Марина Павленко брала сюжет для твору, можна дізнатись в одному з її інтерв’ю:

«… «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських»… народилась із драматичної історії одного родоводу, переказаною мені, як запевняла сама оповідачка, останньою спадкоємицею цього роду – уманчанкою Євгенією Іванівною Дульською.»

Наступні частини пенталогії також були засновані на історіях та своєрідних історичних розвідках.

Отже, до пенталогії належать твори:

«Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» (2005)

«Русалонька із 7-В та Загублений у часі» (2007)

«Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу» (2008)

«Русалонька із 7-В в тенетах лабіринту» (2011)

«Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія» (2013)

Кожна з частин переплітається з іншими, хоча їх і  можна читати окремо: скрізь сюжетна лінія завершена. Але разом вони становлять тісно зв’язаний окремий сюжет.

  1. Опрацювання навчального матеріалу. Робота над змістом твору

Раптом поверхом нижче хтось побіг. Хтось по-молодецькому гасав кімнатами — тільки дверима хряскало! На тілі виступають сироти, на голові їжиться волосся. До біганини додалися важкі старечі кроки із шарканням, охканням і постукуванням ціпка.

Софійка все глибше заривається в подушку…. Кинулася до відривного календарика: повня! І минулого разу — також… Ці дивні бешкети відбуваються в повню!!! А може, це всього-на-всього фантазія?

— Хочеш, наступної повні підкрадемося до тієї квартири? — покругліли Сашкові очі. — Ночами я вільний від бізнесу.

— Жити набридло?! — зойкнула перелякано.

— Ні-ні, ти подумай!

— Думаю хіба про те, що вже додому пора, — спохопилася дівчинка.

— Так швидко? Ну, частіше заходь! Ти ж знаєш: я завжди тут, на точці.

Прабабусина шафа не проходила в двері колишньої квартири, тож була зборищем старих речей у підвалі. Тато давно мріяв її реставрувати й зробити лялечку. Тому в нове житло шафу пропхали.

Під час переїздів уміст шафи неодноразово розпихався десь по ящиках. Навряд чи тепер хтось його відтворить.

А от широченну, на всю довжину шафи, різьблену шухляду не чіпали. Вона-бо замикалась, але мама загубила ключа, тато ж не хотів псувати старовинного замочка. Довелося тітоньці Сніжані поорудувати своєю легкою рукою, потицяти невидимкою… Шухляда відчинилась, і замок уцілів!

— А що шукати? — перепитала, коли тітонька поспішала до вітальні.

— Коралі, Софіє, коралі! — проспівала Сніжана, яка вже встигла ускочити в сукню для примірки.

А мама, підметуючи поділ, повідала, що кожна жінка їхнього роду під вінець одягала коралі. Намисто дісталося ще прапрапрабабі. Відтоді передавалося з роду в рід на щастя….

Стара шухляда неохоче, з басовитим рипом вилізла на світ Божий…

ВАДИМ:  А що ти про мене знаєш, аби судити? У мене, може, дитинство було — куди твоєму братись! І молодість — не легша!

СОФІЯ:  Це ж чому?

ВАДИМ:  Гм… Предок лиш бабки висилає, а сам чортзна-де. Мати сто років не з’являється. Кентуюсь біля старої — до живих печінок дістала. Усе ниє, все дорікає! Що нав’язався на її голову! А мені по барабану: хай би валила на всі чотири боки, була б квартира — сам проживу. В мене, як хочеш знати, рід проклятий. Гроші ведуться, щастя — ні грама!

СОФІЯ:  Як це — проклятий? Звідки ти взяв?

ВАДИМ:  Елементарно! До сьомого коліна! Стара не признається, за що. Мовляв, зібрались якісь ханурики і прокляли. Відтоді той спився, той убився. Татів брат від наркотиків помер. Дід щез. Баба казиться, що з нашим проклятим родом зв’язалась. Тут, скажу тобі, не тільки закуриш…

По обіді Сніжана збігала ще раз поглянути на сукню. Валентин просився й собі, але нареченому, кажуть, не годиться завчасно бачити вбрання молодої.

— Зате покажу тобі одну прецікаву річ! — замуркотіла тітонька. — Софійко, натішилась — давай-но сюди…

Дівчинка полізла до кишені піджачка, що висів у передпокої. Пірнула рукою межи фантиків, кришечок та лушпиння… Потім виклала все те добро на диван… Потім уважно передивилася…

Коралі щезли!!!

— А ви… ви, бачу, Вадимові й за тата, і за…

— …І за дідькову маму, ти вгадала! — перервала стара. — Влипла з ними всіма, як нечистий у смолу!

— З ким — з усіма?

— З чортячим кодлом, із ким же? Казали мені: не виходь за того Кулаківського! Ні, на його смердючі копійки злакомилась, тепер сиди, нюхай їх сама в цьому гадючнику! Що ти очицями стрижеш, рада, що бабі язик розв’язався?

— Я просто вас не розумію, бабусю: ви наче добра, а лаєтесь…

— Ще пожалій мене, аякже! “Бабусю”!.. — Стара розм’якла: не часто, мабуть, чула добре слово. — Певно, гарно вчишся? Бо той люципер тільки числиться в гімназії! Могоричами з класу в клас перетягуємо: дуже таткові хочеться, щоби син престижну школу закінчив! А йому та школа потрібна? З престижем разом?

— Ну… Вадим — розумний хлопець. Якщо постарається…

— Де тобі втямити! В тебе, либонь, таких бісових предків не було, як у Кулаківських! На ось, дивись! — Стара швидко занишпорила в шкатулці па полиці. — О! Осьо воно, це нещастя!

Майже пожбурила Софійці прим’яту стару-престару світлину, з якої дивився… Власне, не дивився — очі на світлині виколото чиєюсь вправною шпилькою — ситий, з пишною чуприною, чоловік у кожусі.

— З нього все почалось! Якби тоді…

— Нащо вкрав моє намисто?!

— Овва! Он ми якої! — наїжачився хлопець. — Так, украв. Сорі, сорі, сорі! Легко тобі, чистенькій, судити. А врубайся в мою ситуейшен! Прикинь: бабки у мене — є! Якого дідька красти? А тягне мене! Щось наче вело за тобою, коли — пам’ятаєш? — гуляла зі своєю малявкою. Щось підбивало підглянути, як ти зняла коралі й поклала до кишені. Потім, уже біля твоєї нори… Ти до малявки сю-сю, щось там упало в тебе, а я — до коралів. Уже на таких штуках руку набив! Ти ще тоді мене засікла, вловлюєш? Ну, думаю, гайки, застукала! Аж ні: ти хоч би хни!

— Але ж продавати?!.

Вадим нервово розкурив цигарку.

— Облом же тобі його вертати! Думаєш, легко було? Ще невідомо, хто більше страждав! Он і морозиво тоді в парку… Чому хотів тобі купити? Якби отут, — показав на серце, — не пекло, і не подумав би! Не я краду — прокляття моє краде! Тобі одній, прикинь, звірився! І бабки чесно віддав би, та, як на зло, всі у ділі. Може, колись…

— Наше родове прізвище було Вишня? — здивувалася тітонька.

— О, це було знаменито! — Дідусь замріяно примружився. — Дід мій із Вишнополя. Кажуть, це містечко заснував могутній та здоровенний козак Вишня. Потім неподалік од його куреня церкву збудували — на моїх очах її й валили, пам’ятник поставили, блакитними ялинками обсадили.

“Та це ж біля тієї церкви я старця зустрічала!” — зметикувала Софійка.

— А я собі ще думаю, — продовжував дідусь Максим, — чи не від самого бога Вішну, що колись і на нашій землі свій босий слід залишив? Бачили над Відьминим ставком скелю з наче вдавленою гігантською ступнею? Від нього пішли дерева вишні й козаки Вишні, а потім і Вишнопіль. Дуже на те скидається!

  1. Опрацювання навчального матеріалу. Жанрові особливості твору
  1. Теорія літератури

Повість-казка – розповідний жанр літератури, що поєднує у собі ознаки повісті та казки.

  1. Укладання таблиці «Реальне та фантастичне у творі»
Реальне Фантастичне
Життя родини Софійки та інших родин. Чарівна шафа, яка може переносити людину в інші часи, коралі, привиди
Стосунки між дітьми (щира дружба, закоханість, заздрість та ін.).
Людські вчинки (крадіжки, обман, покинуті діти).
  1. Підсумки уроку
  1. Домашнє завдання

Завершити читання твору М.Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських», № 7 ст. 232 – письмово.

 

Exit mobile version