Проблематика та образи повісті-казки Юрія Винничука «Місце для дракона» (8 клас. Українська література) + Презентація

Авторка: Дележа Альбіна Ярославівна

Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва

Тема: Проблематика та образи повісті-казки Юрія Винничука «Місце для дракона»

Мета: продовжити роботу над змістом твору Юрія Винничука «Місце для дракона»; розкрити проблематику твору; охарактеризувати головних героїв, розкрити їхні алегоричні образи;  удосконалювати навички коментування сюжету, вміння переказувати найвагоміші епізоди, пояснювати підтекст твору, розвивати критичне мислення, вміння оцінювати думки й вчинки,  знаходити зв’язок з історією; виховувати почуття патріотизму, справедливості, громадянські погляди.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний етап
  2. Актуалізація опорних знань

На минулому уроці ми з вами повість-казку сучасного письменника Юрія Винничука «Місце для дракона». Давайте пригадаємо, яку він має композицію Але для початку, пригадайте:

  1. Укладання таблиці «Сюжет твору «Місце для дракона»
ПрологСпокій та затишок князівства Люботин.
ЗавʼязкаОголошення у князівстві про появу дракона. Хто вбʼє дракона – одружиться на князівні Настасії та успадкує престол.
Розвиток діїЗнайомство князя з пустельником та драконом Грицьком.
Прохання погодитись на герць.
КульмінаціяБій лицарів з драконом Грицьком
РозвʼязкаВбивство дракона джурою Лавріна, поховання Грицька
ЕпілогСмерть князя, який втратив сенс життя після вбивства дракона
  1. Повідомлення теми та мети уроку

Ми пригадали з вами сюжет повісті-казки «Місце для дракона» Юрія Винничука, а також те, що вона написана з використанням прийомів магічного реалізму, за якими автор приховує глибокий підтекст та складні проблеми, які розкриваються через алегоричні образи героїв. Що це за проблеми і що приховано під образами персонажів ми з вами і зʼясуємо сьогодні.

  1. Робота над образами твору

Найчастіше, кожен твір має як позитивних, так і негативних героїв?

 Давайте розглянемо кожного з персонажів твору окрема.

Головні герої твору
Дракон ГрицькоПустельник

 

Князь

 

Настасія

 

Радник Антось

 

Лаврін
 
Другорядні герої твору
шинкарвідьмалицаріджура

Давайте розглянемо кожного з них детальніше, але головного героя, дракона Грицька,  залишимо насамкінець.

5.1. Образ Пустельника

5.2. Образ князя

Пригадайте, що вам відомо про князя?

5.3. Образ радника Антося

Пригадайте, що вам відомо про радника?

5.4. Образ князівни Настасії

5.5. Образ лицаря Лавріна

5.6. Образ дракона Григорія

І нарешті, давайте розглянемо образ головного героя твору – дракона Григорія.

  1. Проблематика твору

Отже, дізнавшись більше про героїв твору, ми можемо побачити, що кожен із них далекий від ідеалу, і навіть ті, що, на перший погляд, здаються позитивними, такими стовідсотково не є. Це розкривається у творі через ряд проблем, давайте повернемося до наших героїв та дізнаємося яких саме.

Пустельник:

Князь:

Радник:

Настасія

Лаврін

Дракон

  1. Робота з кроссенсом
Політичний режимМаніпуляціїІнформаційна війна
Свобода словаСенс життяДійсність та бачення
ПатріотизмВибірВірність та зрада
  1. Алегоричність образів твору

Так, ви абсолютно праві, адже персонажі твору і проблеми порушені у ньому казкові лише ззовні. «Місце для дракона» приховує під своєю формою глибокий підтекст, і образи твори також алегоричні.

Настасія – жертва обставин, пішак у руках інших – проблема, створена штучним шляхом. Адже за словами самої героїні «Якби не було мене, може, обійшлося б і без цього герцю…» і « якби князь був князем… І я — сама собою… І всі люди — людьми… А не драконами»

Князь – представник режиму влади, з яким він, можливо, й не дуже погоджується, проте «великий прихильник традицій», якому снилися «війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених». Він хоче залишити слід у історії як правитель, так само, як його попередники, проте вдається до їхніх же методів, які були не такими вже й добрими, бо дивлячись на портрети своїх дідів та прадідів, звертається до них словами: «Ви ж були такі самі! Не такі? Не кривили душею? Не обманювали? І не кривоприсягали? Ви — погани, що не відали святого письма, як смієте дивитись на мене осудливо? Я зробив усе, щоб врятувати Люботин!». А ще, поряд з портретами колишніх князів не лише у замку князя, але й у шинку, завжди літають мухи, які символізують зло та бруд. Хіба не такою була попередня влада? Князь хоче пробудити державу і пробудити її, але, як виявляється «Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп’ясти? Де взяти стільки іуд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати, сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів! Не обділи нікого, навіть юродивого! Навіть нетямущої дитини, бо й вона мусить мати свою турнію!»

Радник – представник режиму влади, який бореться за примарну ідею, і вважає лише свої рішення правильними, бо як він каже «я — єдина людина в цьому зачуханому князівстві, котра дивиться не поверхово, а вглиб».  Заради досягнення власної мети він готовий на усе – вводити людей в обану, маніпулювати, давати обіцянки, проте вигідні лише йому. До того, хоч він і має упереджене ставлення до представників інших держав, він турбується про репутацію князівства, бо «…є лицарі і з-за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними острамитися». Крім того, саме радник перетворює герць на шоу з народними гуляннями, дає вказівки як себе поводити дракону, скільки бій має тривати, а також усуває тих лицарів, які йому не вигідні. І Лаврін йому не подобається, бо «більшу частину життя пробув за межами краю. Хто й зна, які там вітри в голові у нього». Радник – людина, що свято вірить у систему і продовжує робити все, щоб її зберегти.

Лаврін – людина, на перший погляд, шляхетна. Його мета – подолати дракона. І «якби не герць, то й пан Лаврін би тут не з’явився». І він єдиний, хто розуміє всю безглуздість ситуації, і, в черговий раз зазирнувши в око драконові, переосмислює і свою участь у цьому герці: «На біса я в це вв’язався? Навіщо мені князівна, котра ніколи мене не любитиме? Навіщо мені цей дивний дракон, який боронить перед лицарями свого живота, а мені підставляє око, вразити яке може й дитина? Що він мені злого вчинив? Оно жива й здорова Настасія виходить з печери, оно пан Чурило із джурою вже мчать до неї. Все. Князівна врятована. Лишається тільки вбити змія, який не зробив їй нічого поганого.» Дізнавшись, що це дійсно було штучним, він проклинає Люботин і князя і їде. Тобто це людина, яка була далекою від влади, хотіла бути їй корисною та вірила у її ідеї, проте дізнавшись правду, розчарувалась.

Пустельник – мудрий наставник, той, хто розуміє правду життя, і той, хто розуміє стан речей і те, ким є дракон для народу: «Ти — той ніж. Ти все ще біля горла… Податок збільшили — дракон винен. Хлопців до війська забрали — дракон винен. Град вибив збіжжя — і тут винен дракон. На тебе геть усе можна списати…». Він відмовляє дракона від герцю, бо знає, що його самопожертва буде марною: «Коли людина іде на смерть за вітчизну, то ім’я її потім прославляють у віках. А ти був драконом і ним зостанешся. Ти загинеш як дракон, а не як поет і герой. Люботин ніколи не дізнається правди. Героєм стане той, хто уб’є тебе. Навіщо ж оця жертва? Кому ти її приносиш?». Свого часу він сам відмовився від війн, усамітнився та писав літопис, про який ніхто не знав. Адже, якби про нього дізнались, можливо, і Пустельник би перетворився на дракона?

І, нарешті, дракон. Кого він може уособлювати? Адже він наділений лише позитивними рисами? Він вирощує квіти, харчується лише рослинною їжею, читає книги, молиться та пише вірші. Його не цікавить влада, проте влада втягує його у свої ігри, роблячи, фактично, ворогом? І він не просто так називає себе «боягузом», адже він таким і є. Загнаний владою, розуміючи тиск з боку князя, але, переконуючи себе в тому, що так буде краще, і що здатися – це патріотичний вчинок, він зголошується на герць. Самовільно прирікає себе на смерть, бажаючи лише, щоб залишились його твори.

Культурний спалах 20-х років ХХ століття став своєрідним реваншем українського національного руху, який, зазнавши поразки в політичній та військовій площині, почав активно перемагати режим у культурній. При цьому культурницькі погляди окремих діячів того часу почали набувати політичних рис.

Тому більшовики завдали удару у відповідь, практично знищивши феномен української культури 20-х років, зокрема через фізичну ліквідацію його творців. Тільки у 1934 році репресій зазнали 97 із 193 членів Спілки письменників України.

Своєрідним фокусом трагедії української культури цього періоду стало 3 листопада 1937 року, коли до двадцятої річниці Жовтневої революції за вироками позасудових органів були розстріляні Лесь Курбас, Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер’ян Підмогильний, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Яловий та інші. Загалом в один день було страчено понад 100 представників української інтелігенції. Знищення не обмежилися цим днем і тривали після нього. Окремі діячі культури, пішли на компроміс із владою. Їм було збережено життя, проте позбавлено свободи творчості.

То хіба і наш дракон не став  тією жертвою політичного режиму? Митцем, зламаним системою?

  1. Підсумки уроку

Отже, повість-казка Юрія Винничука «Місце для дракона» – не така вже й казка. А твір, що зображує реальну дійсність, коли панували  справжні «драконячі закони». Але залишається ще одне нерозкрите питання: яке ж місце для дракона? Сподіваюсь, ви зможете дати на нього відповідь, під час виконання домашнього завдання.

  1. Домашнє завдання
  1. Написати есе за темою «Яким є місце для дракона?»
  2. Розпочати читання твору Валентина Черемиса «Вітька+Галя, або Повість про перше кохання»
Exit mobile version