Авторка: Марченко Галина Петрівна
Навчальний заклад: Криворізька гімназія №18 КМР
Словникова робота на уроках в початковій школі
Вступ
Початкова школа пережила складний і водночас цікавий період реформування. Одним із найважливіших напрямів удосконалення навчання учнів у початкових класів є пошуки впровадження у навчально-виховний процес новітніх технологій навчання. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень.
Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки і не боятись помилитись, вміння спілкуватись з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.
Упродовж кількох останніх років я працюю над проблемою «Словникова робота на уроках в початковій школі”.
Суть проблеми полягає в ефективному підвищенні орфографічної грамотності при вивченні словникових слів та роботі над збагаченням словникового запасу молодших школярів.
Засвоєння лексичного багатства мови та його графічне відтворення на письмі молодшими школярами не повинно проходити стихійно. Одним із найважливіших завдань вчителя на уроках є розвиток мовлення учнів, керування процесом збагачення словника дітей, упорядкування словникової роботи, нарешті, активізація словника учнів.
Як відомо, методика словникової роботи передбачає чотири основні напрями:
- збагачення словника учнів новими словами і розширення його за рахунок нових значень уже відомих лексем;
- уточнення словника, яке передбачає пояснення значень слів ─ паронімів, слів ─ синонімів, антонімів; засвоєння багатозначності, лексичної сполучуваності слів, засвоєння слів ─ омонімів;
- активізація словника, тобто переведення слів із пасивного словникового запасу учнів у активний;
- витіснення із вживання не літературних слів, переведення їх із активу в пасив.
З перших днів навчання в школі вчитель повинен працювати над розвитком активного словника учнів та формуванням орфографічної грамотності, бо це дуже знадобиться у майбутньому житті, допоможе їм правильно та впевнено викладати свої думки, вільно спілкуватися з однолітками та дорослими.
Кінцевою метою словникової роботи є активізація максимальної кількості засвоюваних слів, уміння учнів використовувати їх правильно, доречно, вибираючи найбільш необхідні слова для висловлення думок. Цю роботу необхідно планувати, проводячи її на уроках читання, мови і розвитку мовлення.
Також важливу роль у збагаченні словника дітей має мова вчителя. Вона завжди є зразком для учнів, а тому й повинна бути не лише правильною щодо побудови, а й багатою, змістовною, різноманітною за своїм словниковим складом. Таким чином, мова вчителя ─ важливе джерело збагачення словника учня початкових класів.
Тому, як вчитель початкових класів, я чітко усвідомлюю відповідальність за уміння школярів грамотно використовувати слова в усному та писемному мовленні. Це стосується і розуміння значення слів, якими їм доводиться оперувати, і правильної вимови їх, зокрема наголошування, і орфографічної зіркості, і доречної словосполучуваності та слововживання.
У Державному стандарті загальної початкової освіти одним із основних завдань вивчення української мови передбачено вироблення в учнів мотивації навчання рідної мови, що підпорядковується вихованню мовної особистості, як свідомо володіє усною й писемною формами мовлення.
У своїй роботі користуюся методиками, які формують творчу, мислячу особистість дитини, її самобутність і самоцінність, організовую радісне життя дітей без примусу, розвиваю в них стійкий інтерес до знань, потребу їх самостійного пошуку.
Головним об’єктом у вчительській роботі є учень. Тому і діяльність має бути спрямована на нього. Для цього намагаюсь урізноманітнювати навчальний процес.
Серед своїх завдань, визначаю ключовими такі:
1. Постійно удосконалювати свій професійний рівень, упроваджувати у навчальний процес новітні технології.
2. Постійно підтримувати інтерес до школи у дітей.
3. Постійно вивчати своїх вихованців (за допомогою і завдяки тісній співпраці з батьками).
4. Вчити дітей вчитися.
5. Позбавлення учнів механічного зубріння правил і формулювань.
6. Зосередження не на помилках, а на успіхах і перемогах учнів, навіть незначних.
7. Планувати уроки за схемою «менше вчителя – більше учня».
Навчання, як і виховання – доброзичлива, творча взаємодія вчителя і учня.