Авторка: Дележа Альбіна Ярославівна
Навчальний заклад: гімназія № 290 м.Києва
Тема: «Невольнича муза» Тараса Шевченка. Творчість періоду заслання
Мета: поглибити знання школярів про життя та творчість Тараса Шевченка періоду заслання; охарактеризувати твори цього періоду, їх мотиви, настрої; поглибити знання про такі жанри літератури, як елегія та медитація, поняття «ліричний герой»; з’ясувати ідейно-художній зміст твору «Якби ви знали паничі», його зв’язок з тогочасною дійсністю, біографією письменника; з’ясувати мотиви та проблеми, які порушуються в ньому; формувати вміння учнів сприймати художній твір цілісно, в єдності змісту і форми; розвивати мовлення, мислення та уяву; сприяти вихованню почуття патріотизму, любові до України, поваги до творчості Тараса Шевченка
Хід уроку
- Організаційний етап
- Повідомлення теми та мети уроку
У неймовірно тяжких умовах, у бур’янах, поза волами Орської фортеці, або в довгі безсонні ночі в смердючій казармі, вільний художник Академії мистецтв, поет, відомий на Україні, а тепер солдат № 191 за списком, ховаючись, мов злодій, знаходить силу та мужність для творчості. І саме з творами, створеними у неволі, їх образами та настроєвими інтонаціями ми познайомимось на сьогоднішньому уроці, адже він присвячений третьому періоду творчості Тараса Шевченка, його «невольничої музі».
- Актуалізація опорних знань
Творчість Тараса Шевченка невипадково поділяють на періоди, адже вона безпосередньо пов’язана з певними подіями у його житті.
- Скільки періодів творчості митця виділяють літературознавці?
- З чим пов’язаний цей поділ?
- З творами яких періодів ми з вами познайомились?
- Що ви можете сказати про них?
- Чим відрізняються їх настрої? Мотиви?
З біографії Тараса Григоровича ви знаєте, що після звільнення з кріпацтва, життя
митця складалося ніби на добре. Він успішно вчився в Академії мистецтв, був своєю
людиною в колах передової інтелігенції, ні від кого не залежав. Щороку друкувалися його твори в журналах, альманахах, виходили окремими книжками й користувалися великою популярністю в читачів. Після довгих років блукань на чужині поет повернувся у палко любимий рідний край, міг працювати для розвитку його культури. Ніби вже була й знайдена стежка, яка могла привести поневолений народ до національного й соціального визволення,— збройне повстання. Здавалося вже цілком здійсненною і мрія про особисте щастя, сім’ю, родинний затишок. І раптом усе зруйнувалось. Переслідування, допит, ув’язнення, солдатчина.
- Пригадайте, за що ув’язнили Тараса Шевченка?Матеріал для вчителя:
Навесні 1846 року Шевченко прибув до Києва й оселився в будинку (тепер — Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка) в колишньому провулку «Козине болото». Того року в Києві сформувалась перша в історії України нелегальна політична організація – Кирило-Мефодіївське товариство. До передової групи цієї організації ввійшов і Тарас Шевченко. Товариство мало на меті: національне і соціальне визволення України, скасування кріпацтва, станових привілеїв, виступало проти царизму і всієї системи самодержавного ладу, за проголошення свободи совісті, рівності й братерства для українського та інших народів, насамперед слов’янських.
1847 року за доносом студента Київського університету Олексія Петрова Кирило-Мефодіївське товариство було викрите царською владою. Тараса Шевченка заарештували в Києві під час переправи через Дніпро. Це було в день весілля члена Кирило-Мефодіївського товариства Миколи Костомарова, на якому Тарас Григорович був дружбою. Оскільки арешт відбувся в день весілля, всі “братчики” були у святковому весільному одязі. Як згадував Тарас Шевченко: “Щойно я увійшов на пором, щоб переправитися, як зі мною трапилося таке, що й не варто було б розповідати на ніч. Мене заарештували і, посадивши з ким слід на візок, відправили в самий Петербург!”.
З Києва Тараса Шевченка відвезли до Петербурга і посадили до Петропавловської фортеці. Усю дорогу він був надзвичайно веселий, жартував, співав пісні. Бадьорий настрій не покидав його й під час слідства. На допиті Тарасу Григоровичу було поставлено 22 запитання, на які він відповів, заперечуючи всі факти, в яких було висвітлено його належність до Кирило-Мефодіївського братства, не видавши нікого. Проте залишалась ще одна проблема – вірші, на що не було виправдання, і Тарас Григорович відповів: “Малороссиянам нравились мои стихи и я сочинял и читал им без всякой цели; списывать не давал, а был неосторожен, что не прятал”
Участь у Кирило-Мефодіївському товаристві не була доведена, але документом для обвинувачення був альбом «Три літа», поема «Сон», в яких в образливій формі поет писав про царя і царицю.
- Опрацювання навчального матеріалу
3.1. Цикл «В казематі»
«Невольнича поезія» – так сам Шевченко назвав свої твори, написані під час перебування під слідством у казематі ІІІ відділу та на засланні.
Започаткував Шевченко свою «невольничу поезію» циклом «В казематі», створеному навесні 1847 року в умовах ув’язнення та допитів у Петербурзі, що відкриває один з найтяжчих періодів у житті і творчості Шевченка. Цикл складається з 13 віршів, більшість яких витворена в жанрі фольклорної елегії, тобто фольклорного її різновиду – думки. Це і громадянська медитація, і роздуми над власною долею та долею України, і варіація народно-пісенних мотивів, і психологічна рефлексія.
- Пригадайте, що таке елегія як жанр літератури?
- Що таке медитація?
- Що для нього характерно?
3.2. Теорія літератури
Елегія — один із жанрів лірики медитативного, журливого, меланхолійного змісту.
Медитація (лат. meditatio — роздум) — жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами сутності буття, сенсу життя, схиляючись до філософських узагальнень.
Для медитацій характерні опозиції «людина — суспільство», «людина — людина», «людина — особистість», колізії морального характеру. Вона часто виступає як «контекст долі поета». Художньою настановою медитації постає аналіз душі, внутрішнього світу людини у співвідношенні з довкіллям. Звідси в медитативних віршах — інтонації-роздуми.
- Який з творів Шевченка, що ми вже розглядали є медитацією?
3.3. Слово вчителя
Саме у циклі «В казематі» виявились провідні мотиви «невольничої поезії» Шевченка: мотив неволі, духовного опору царизму, вірності ідеалам, саможертовної любові до Батьківщини. І, дійсно, медитація «Мені однаково» є прикладом таких творів, в кожному з яких відчувається конфлікт.
30 травня 1847 Шевченко дочекався свого вироку: поета було засуджено до заслання рядовим солдатом в Окремий Оренбурзький корпус з особистою резолюцією Миколи I: “…під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати”.
8 червня митця привезли до Оренбурга, звідти до Орської фортеці. У своїх спогадах Тарас Григорович зазначав, що по прибутті в Оренбурзький край йому впала в очі велика кількість військових. Тут було багато політичних засланців.
У 1848 році на клопотання Шевченкових друзів його включили як художника до складу Аральської експедиції, очолюваної Олексієм Бутаковим. З жовтня 1848 до травня 1849 експедиція зимувала на острові Кос-Арал. Під час зимівлі Шевченко багато малював і писав. З травня експедиція продовжувала дослідження Аральського моря, наприкінці вересня повернулася до Раїма, а звідти до Оренбурга. На прохання Бутакова, Шевченка залишили в Оренбурзі опрацьовувати матеріал експедиції, дозволивши жити на приватній квартирі й спілкуватись з польськими засланцями. Саме тут Шевченко й порушив царську заборону писати. Свої твори він записував до саморобних «захалявних» зошитків, які наприкінці 1849 року переписав в саморобну книжечку, що згодом отримала назву «Мала книжка».
23 квітня 1850 року Шевченка заарештували за порушення царської заборони. Після слідства в Орській фортеці його перевели до Новопетровського укріпленні на острові Мангиштак, куди він прибув у середині жовтня 1850 року. Цей новий арешт мав фатальні наслідки для поетичної творчості Шевченка на засланні: з обережності він був змушений припинити писати вірші і відновив поетичну діяльність лише незадовго до звільнення. Тому головним набутком періоду його «невольничої музи» можна вважати лірику 1847-1850 років. Ці твори просякнуті реалістичним психологізмом, спогадами про дитинство, юнацькими роками, тугою через розлуку з Батьківщиною та переживаннями за долю народу. Одним з творів цього періоду є елегія «Якби ви знали паничі», написана 1850 року, зі змістом якого я пропоную вам познайомитись
3.4. Виразне читання поезії учнями
3.5. Бесіда за питаннями
- Які основні мотиви цього твору?
- Хто є його центральним образом?
- Пригадайте, кого називають ліричним героєм поетичного твору?
3.6. Теорія літератури
Ліричний герой — друге ліричне «Я» поета; умовне літературознавче поняття, яким позначається коло ліричних творів певного автора, форма втілення його осяянь, думок, переживань.
3.6. Бесіда за питаннями
- Яким постає у цьому творі ліричний герой?
- Що ви можете сказати про його дитинство? Родину?
- Які проблеми він порушує у цьому творі?
- Який художній прийом використовує для підсилення своєї думки?
- Яким постає у творі образ Бога?
- Яким, на вашу думку, є конфлікт твору?
- Який твір Шевченка він нагадує?
Матеріал для вчителя:
У поезії Тараса Шевченка «Якби ви знали, паничі» зображена не лише тема сім’ї самого Шевченка, адже в конкретному тексті дійсно є ноти автобіографізму, вона скоріше підноситься до широкого соціального узагальнення: поет зобразив типову долю мільйонів українських кріпацьких родин. Починається вірш звертанням до дворянських поетів, які описували в ті часи Україну як «тихий рай», а далі звучить викриття того раю: вмерла молодою мати, «не витерпів лихої долі» батько, а діти, «мов мишенята» голодні, бідні пішли в люди. З болем поет згадує ті роки:
Я до школи —
носити воду школярам
Адже він сам ще був дитиною, яка мріяла вчитись, а не зазнавати життєвих випробувань та злиднів. У цій поезії автор, як і в багатьох інших, із сумом згадує братів:
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили!
і сестер, яких називає «голубками»:
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете!
Трикратне повторення слів «у наймах» підсилює думку й почуття, надає особливої гостроти конфлікту між вільним та кріпацьким життям. І хоча, насправді, брати поета Микита і Йосип не служили в армії, а сестри не наймитували, у цих рядках Шевченко узагальнює реальні факти до висоти типового явища, прагнучи передати страждання усього народу, часткою якого була і його родина, і він сам. А далі поет виводить гротесковий образ панського бога, що сміється з народу і радиться з панами, «як править миром», автор ніби пропонує йому:
А подивися та спитай!
Що там твориться, у тім раї!
І не дочекавшись відповіді, гнівно кидає:
А кров, та сльози, та хула,
Хула всьому!..
Глибокий зовнішній конфлікт звучить в цих рядках, образ «Бога» — це асоціативний образ кріпосництва, яке «душить» людей, не дає жити. Така схожість, мабуть, виникає тому, що дійсність настільки дисгармонійна, що в ній навіть найсвітліші почуття деформуються, навіть Бога, здається поетові, «вже люди прокляли», бо не бачать просвіту в цім житті.
- Яким за жанром є цей твір?
3.7. Літературний аналіз твору
Тема: зображення тяжкого життя покріпаченого народу України
Ідея: засудження явищ тогочасної дійсності, соціального гніту
Рід: лірика
Жанр: громадянська лірика, елегія
Художні засоби:
Епітети: тихий рай; люте зло; праведна земля
Метафори: елегій не творили; нудьгу переливала в свою дитину; я бачив пекло; у могилу нужда та праця положила; лоби їм поголили; у наймах коси побіліють; в раї пекло розвели; лани…сльозами поливаєм; верби купають віти
Порівняння: розлізлися межи людьми, мов мишенята; ставок, неначе полотно
- Підсумки уроку
- Як ви вважаєте, чому Шевченко пише твір «Якби ви знали паничі», перебуваючи у засланні?
Кожний день, проведений на засланні, далеко від Батьківщини, лягав важким тягарем, «неволя люта» все глибше і глибше впиналася в душу поета, що, звісно, позначалося на змістові та поетиці його творів. «Не гріє сонце на чужині…», «Немає гірше, як в неволі…», «Заросли шляхи тернами…», «Лічу в неволі дні і ночі…» – ці та інші вірші тому переконливий приклад. Ми бачимо, як від твору до твору «важчала» журлива думка поета, посилювалися почуття туги, ностальгії і самотності, з’являлися мотиви трагізму, настрої розпачу і душевної втоми:
В неволі, в самоті немає,
Нема з ким серце поєднать.
Та сам собі оце шукаю
Когось-то, з ним щоб розмовлять.
Шукаю Бога, а нахожу
Таке, що цур йому й казать.
От що зробили з мене годи
Та безталання; та ще й те,
Що літечко моє святе
Минуло хмарно, що немає
Ніже єдиного случаю,
Щоб доладу було згадать.
А душу треба розважать,
Бо їй так хочеться, так просить
Хоч слова тихого; не чуть,
І мов у полі сніг заносить
Неохолонувший ще труп.
- Домашнє завдання
Аналіз поезії «В неволі, в самоті немає…»;
Онлайн-тестування