ГоловнеПерерва

Як правильно спростувати дезінформацію?

Дезінформація — це простий та невід‘ємний компонент інформаційної війни, яку часто ведуть держави, організації чи приватні компанії. Дезінформацію можна визначити як свідомо подану неправдиву інформацію, яка поширюється, щоб заподіяти шкоду особі, організації або державі. Отже, дезінформація має чітко визначений намір — обслуговувати ті чи інші політичні цілі за допомогою негативного впливу.

Зважаючи на деструктивні наміри поширення дезінформації, з нею слід боротися, спростовувати її. Спростування — це комунікаційний інструмент, який викриває неправдиву інформацію та наводить правдиві контраргументи.

Навіщо потрібне спростування?

Спростування використовують уже після того, як дезінформація була поширена, тобто це реактивний комунікаційний метод. Основна мета — знешкодження дезінформації через викриття її неправдивості та інформування про реальний стан справ.

Коли варто спростовувати?

Зауважимо, що цей інструмент потрібно використовувати лише в окремих випадках, оскільки в сучасному інформаційному просторі дезінформація поширюється швидко та масово. Це, так само, робить неможливим спростування всієї дезінформації, яка існує у світі.

Для того щоб визначити, чи потрібно спростовувати певну дезінформацію, слід спершу оцінити її вплив на цілі певної організації та масштаб її поширення. Якщо дезінформація шкодить політичним та комунікаційним цілям організації, то її слід спростовувати.

Ключовим показником необхідності спростування виступає масштаб дезінформації. Якщо дезінформація спорадична та малопоширена, то її не слід спростовувати, щоб уникнути так званого «ефекту зворотного результату».

«Ефект зворотного результату» означає явище, коли спростування малопоширеної дезінформації лише сприяє ще більшому її поширенню та закріпленню у свідомості цільової аудиторії як правдивої інформації.

Схема спростування

Для того щоб спростування було ефективним, воно має бути структурованим:

  1. Факт. Текст повинен починатися з чіткого, простого та зрозумілого факту, щоб визначити стійке уявлення про проблему у потенційного/-ої споживача/-чки інформації?
  2. Попередження про міф. Потрібно розповісти, яку дезінформацію поширюють зловмисники? Хто? Описати неправдиву інформацію лише раз і доволі коротко.
  3. Обґрунтування хибності. Навести сильні аргументи, які доводять неправдивість та маніпулятивність поширеної дезінформації.
  4. Факт. Повторити факт як підсумок.

👉 Приклад спростування від Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки за цією схемою можна побачити за покликанням.

Матеріал розроблено IREX в рамках проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність»

Back to top button