Головне

Коли Гітлер, Сталін, Троцький, Тіто і Фройд жили поряд?

Сто років тому Адольф Гітлер, Лев Троцький, Йосип Тіто, Зигмунд Фройд та Йосип Сталін опинились в одному місці – у Відні.

У січні 1913 року чоловік, у паспорті якого стояло ім’я Ставрос Пападопулос, приїхав краківським поїздом на віденський Північний вокзал.

Він мав смагляве лице, великі селянські вуса і ніс просту дерев’яну валізу.

“Я сидів за столом, – згадував у мемуарах чоловік, з яким згодом зустрівся Пападопулос, – коли прочинилися двері і увійшов незнайомець. Він був невисокий, худий, сірувато-коричнева шкіра покрита віспинами… В очах не світилось і натяку на приязність”.

Автором цих рядків був російський інтелектуал, редактор газети “Правда” Лев Троцький.

Людину, яка до нього прийшла, звали насправді не Пападопулос. Це був Йосип Віссаріонович Джугашвілі, друзям відомий як Коба, а нащадкам – як Йосип Сталін.

Вони були не єдиними мешканцями центрального Відня, які сформували історію похмурого 20-го століття.

Ця група людей була дуже неоднорідна. В той час як Сталін і Троцький перебували в бігах, Фройд уже був відомим ученим, котрий, як вважалося, розкрив таємниці людської свідомості.

Засновник психоаналізу жив і працював на вулиці Берґґассе.

У той самий час молодий Йосип Броз, якому судилося стати югославським маршалом Тіто, працював на автозаводі Даймлера у Вінер-Нойштадті, містечку на південь від Відня. У нього не було ані пристойної роботи, ані грошей, ані влаштованого життя.

Коли Гітлер, Сталін, Троцький, Тіто і Фройд жили поряд?
Коли Гітлер, Сталін, Троцький, Тіто і Фройд жили поряд?
А в нічліжці на Мельдерманнштрассе поблизу Дунаю жив 24-річний Адольф Гітлер –невдаха, який уже двічі провалив іспити до Віденської академії образотворчих мистецтв. Він приїхав до столиці з північного заходу Австрії.

У своїх спогадах “Грім у сутінках” Фредерік Мортон уявив, як Гітлер міг проповідувати у нічліжці про “моральність, расову чистоту, місію німецького народу, слов’янську зраду, а також про євреїв, єзуїтів або масонів”.

“Його чуб метлявся би, руки у плямах [фарби] рубали повітря, голос злітав до оперних висот. Потім він зупинявся б – так само раптово, як починав. [І,] зібравши речі, вертався б до свого закутка”.

Наші герої проводили багато часу на цих двох квадратних милях у центрі Відня

Країною правив тоді старенький імператор Франц-Йосиф, який посів трон ще у революційному 1848 році. Він мешкав у Гофбурзькому палаці.

А неподалік, у палаці Бельведер, нетерпляче чекав на помазання його наступник – ерцгерцог Франц Фердинанд. Усього через рік його вб’ють, і це стане початком Першої світової війни.

Віденський “культурний суп”

У 1913 році Відень був столицею Австро-Угорської імперії, яка складалася з 15 країн і налічувала понад 50 мільйонів мешканців.

“Відень не був так званим “плавильним котлом”, але все-таки туди з’їжджалися амбітні люди з усієї імперії. Це можна назвати “культурним супом”, – каже Дардіс Мак-Неймі, головна редакторка австрійського англомовного місячника Vienna Review, яка живе в Відні вже 17 років. – У 1913 році в Відні жило близько двох мільйонів осіб. Майже половину з них складало корінне населення, близько чверті – вихідці з Богемії та Моравії (нинішні західна й східна Чехія відповідно), тож у багатьох районах поруч з німецькою звучала і чеська”.

Піддані імперії говорили дванадцятьма різними мовами, каже пані Мак-Неймі.

“Офіцери австро-угорської армії повинні були уміти віддавати команди одинадцятьма мовами, окрім німецької. Національний гімн також мав одинадцять офіційних перекладів”.

Ця унікальна мішанка породила особливий культурний феномен – віденські кав’ярні. За легендою, з’явились вони після невдалого наступу османської армії в 1683 році, коли турки залишила після себе гору мішків із кавою.

“Атмосфера кав’ярні, усі ці розмови й дискусії – дуже важлива частина віденського життя”, – пояснює Чарльз Емерсон, автор книги “1913 рік: світ перед великою війною” і старший науковий співробітник аналітичного центру “Четем-хауз”.

“Коло віденських інтелектуалів було насправді маленьке, всі одне одного знали і … це дозволяло людям з різних культур обмінюватися досвідом”.

Крім того, це дуже влаштовувало політичних вигнанців.

“Австрія була дещо розслабленою державою, без суворих поліційних порядків. Якщо ви шукали місце, де можна було би сховатися і зустріти багато цікавих людей, Відень для цього годився якнайкраще”.

Улюблені кав’ярні

Улюблене місце Фройда, кав’ярня “Ландтманн”, і досі існує. Вона стоїть на знаменитому бульварі Універзітетсрінґ, який оточує Innere Stadt – “Внутрішнє місто”, історичну частину Відня.

Троцький і Гітлер часто навідувалися до кафе “Централь”, розташованого неподалік. Відвідувачі могли поласувати там тістечком, почитати газету, зіграти в шахи, але насамперед – поговорити.

“Кав’ярні були настільки важливими, тому що туди “ходили всі”, – каже Мак-Неймі. – Там перетиналися найрізноманітніші культурні та наукові інтереси. Міждисциплінарні кордони, які пізніше стали дуже жорсткі, тоді були досить умовні”.

Крім того, додає редакторка, “енергії цьому середовищу додавала єврейська інтелігенція та новий клас промисловців, які отримали в 1867 році повні громадянські права, а отже – вільний доступ до шкіл та університетів”.

І, хоча тогочасна Австрія була досить патріархальною, чималий вплив на її культуру справляли жінки.

Альма Малер, дружина відомого музиканта, який помер в 1911 році, сама була композиторкою і стала музою та коханкою художника Оскара Кокошки, а також дружиною архітектора Вальтера Гропіус.

Хоча Відень асоціюється у багатьох із музикою, балами і вальсами, був у нього і темний бік. Багато людей жило в нетрях, в жахливих умовах, і в 1913 році майже півтори тисячі віденців покінчили з життям.

Ніхто не знає напевне, чи зустрічалися в натовпі Гітлер із Троцьким чи Тіто зі Сталіним. У радіоп’єсі 2007 року “Доктор Фройд готовий прийняти вас, пане Гітлер” Лоуренс Маркс і Моріс Ґран уявили собі ці зустрічі.

Війна, яка вибухнула в 1914 році, практично знищила культурне життя у Відні.

Австро-Угорська імперія розпалася в 1918 році. І в той самий час зійшли зірки Гітлера, Сталіна, Троцького й Тіто – людей, які безповоротно змінили історію світу.

Джерело: ВВС Україна

Back to top button