21 листопада – День Гідності та Свободи

21  листопада 2013  року за  кілька днів до саміту «Східного партнерства» у м. Вільнюс, де мала бути підписана Угода про асоціацію України з Євросоюзом, уряд М. Азарова ухвалив рішення призупинити підготовку до її підписання. Це було неочікувано, адже упродовж трьох попередніх років влада визнавала, що асоціація з ЄС — стратегічна мета нашої держави. Ідею європейської інтеграції України загалом підтримувала більшість громадян. Вони навіть були згодні миритися з режимом В. Януковича, але за умови продовження курсу на євроінтеграцію. Відмова ж від Угоди зруйнувала крихкий суспільний компроміс.

Водночас стверджувати, що саме непідписання Угоди призвело до Євромайдану і Революції — неправильно, причини були більш глибинними:

− загроза втрати Україною державного суверенітету внаслідок втягування країни до Митного та Євразійського союзів — об’єднань, в яких домінує Росія;

− економічні проблеми;

− корупція у владі, що досягла всеосяжних масштабів;

− згортання політичних свобод, політичні репресії;

− безправ’я громадян перед чиновниками, безкарність представників влади та їхнього оточення.

Частина суспільства була згодна миритися з режимом В. Януковича за умови продовження Європейської інтеграції відмова від Угоди зруй­нувала крихкий суспільний компроміс.

Увечері 21 листопада кілька журналістів та гро­мадських активістів вийшли на Майдан Незалежності у Києві та поширили в соціальних мережах заклики підтримати їх. Після опівночі на Майдані зібралися  до півтори тисячі осіб, переважно журналісти та молодь. До них невдовзі приєдналися студенти столичних університетів, а згодом –  і з регіонів. Вдень лунали виступи та пісні; ночувати на Майдан залишилися кількасот осіб. У мирній ході та мітингу на Європейській площі 24 листопада взяли участь вже понад 100 тис. людей.

Це був початок Революції Гідності.

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

Яндекс.Метрика